4. Державне регулювання оплати праці

У відповідності до Закону України “Про оплату праці” (ст. 15) „Форми і системи оплати праці” норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови використання і розміри доплат, надбавок, премій, винагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами в колективному договорі з урахуванням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральним і галузевим узгодженнями.

Умови, при яких рекомендується використання відрядної форми оплати праці:

• при існуванні кількісних показників роботи, які безпосередньо залежать від конкретного робітника;

• при наявності можливості точного обліку об’ємів виконаної роботи;

• при наявності можливості збільшувати виробництво або об’єм виконаних робіт, або також необхідності це стимулювати;

• при існуванні можливості технічного нормування роботи;

• при наявності значних замовлень на продукцію при обмеженій чисельності робітників;

• при умові, що використання цієї форми не приведе до погіршення якості продукції, порушення технологічних режимів, погіршення обслуговування, порушення техніки безпеки, перевитрат сировини і матеріалів.

Погодинну форму оплати праці рекомендується використовувати:

• при відсутності можливості і необхідності збільшення випуску продукції;

• виробничий процес строго регламенований, а функції робітника — наглядання за технологічними процесами;

• на підприємстві функціонують потокові конвейєрні лінії виробництва;

• якщо збільшення об’ємів виробництва може привести до погіршення якості продукції або браку;

• якщо робота є небезпечною, або неоднорідною за характером і нерегулярною за навантаженням;

• якщо витрати на визначення планової і облік фактично виробленої кількості продукції великі, або цей облік ускладнений і не є визначальним.

Відрахування на соціальні заходи забезпечують перерозподіл доходів для непрацюючих громадян.

Структура відрахувань на соціальні міропроиємства на підприємстві:

• обов’язкове державне пенсійне страхування — 33,2% від фонду оплати праці;

• обов’язкове державне соціальне страхування у випадку тимчасової втрати працездатності, витрат на народження і поховання —1,5 % від ФОТ;

• обов’язкове державне соціальне страхування у випадку безробіття (фонд зайнятості) —1,3% від ФОТ;

• обов’язкове державне соціальне страхування у разі нещасних випадків на виробництві, у випадках професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності—1,6% від ФОТ (для харчової промисловості).

Утримання із заробітної плати кожного робітника:

• прибутковий податок з фізичних осіб – 15% від заробітної плати (ЗП);

• соціальне державне страхування – 2 % від ЗП;

• обов’язкове державне соціальне страхування у випадку тимчасової втрати працездатності, витрат на народження і поховання – 1% від ЗП;

• обов’язкове державне соціальне страхування у випадку безробіття (фонд зайнятості) — 0,5% від ЗП.

Запитання до самоконтролю:

1. Поняття та функції оплати праці, державне регулювання оплати праці.

2. заробітна плата: поняття, складові згідно законодавству, фонд оплати праці.

3. Форми та системи оплати праці, їх переваги та недоліки, умови використання, розрахунок заробітної праці у відповідності до форм та систем.