Тема 3. Управління капіталом в корпораціях. Корпоративні цінні папери

1. Управління створенням акціонерних товариств

2. Форми корпоративного капіталу

3. Обіг корпоративних цінних паперів як об’єкту управління

Питання 1. Управління створенням акціонерного товариства

Особливістю, що відрізняє АТ від інших видів господарських товариств, є випуск цінних паперів. Це є засобом збільшення числа інвесторів за рахунок придбання ними акцій. Одночасно це є збільшенням капіталів АТ і, отже, збільшенням його фінансових можливостей.

АТ має право випускати і облігації на суму, яка не перевищує розмір 25% статутного капіталу при умови, що сплачені всі акції та опціони на придбання акцій.

В Україні АТ має право випускати цінні папери відповідно до вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Основною вимогою є реєстрація випуску цінних паперів Комісією з цінних паперів та фондового ринку і її відділеннями на місцях залежно від обсягів випуску. Існують певні обмеження щодо випуску акцій для ЗАТ, які мають право випускати лише іменні акції.

Якщо АТ тільки створюється, то рішення про випуск акцій приймається засновниками АТ. У разі додаткового випуску акцій таке рішення приймається загальними зборами акціонерів.

Можна вважати, що корпоративне управління здійснюється вже на стадії прийняття рішення про випуск акцій. Таке рішення передбачає:

• дослідження можливостей випуску;

• визначення потенційних покупців;

• можливість викупу засновниками визначеного законом обсягу статутного капіталу (АТ вважається заснованим при викупі не менш як 60% заявленого статутного фонду;

Регуляторні системи рішення про випуск акцій вимагають оформити протоколом (проспект емісії), який містить наступну інформацію:

• фірмове найменування емітента та його місцезнаходження;

• розмір статутного фонду або вартість основних і оборотних фондів;

• цілі та предмет діяльності емітента;

• зазначення службових осіб емітента;

• найменування контролюючого органу (аудиторської фірми);

• дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів;

• мета випуску акцій;

• зазначення категорії акцій;

• кількість іменних акцій і акцій на пред'явника;

• кількість привілейованих акцій;

• дані про загальну суму емісії і кількість акцій;

• номінальна вартість акцій;

• кількість учасників голосування;

• порядок виплати дивідендів;

• термін і порядок підписки на акції та їх оплати;

• черговість випуску акцій (у разі їх випуску різними серіями);

• порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій;

• умови розпорядження акціями;

• права власників привілейованих акцій;

• переважне право на придбання акцій при новій емісії.

Засновники АТ зобов'язані опублікувати інформацію про випуск акцій, зміст та порядок реєстрації який встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. За реєстрацію інформації про емісію акцій треба сплатити державне мито у розмірі 0,1% від номінальної вартості цінних паперів.

Акції можуть реалізовуватися при первинному розповсюдженні як за номінальною, так і вищою за неї вартістю (на основі договору або за ціною, що склалася на фондовому ринку).

При перевищенні ціни продажу над номінальною вартістю акцій АТ отримує суми, які підпадають під поняття «емісійний дохід», який в Україні не обкладається податком і є важливим джерелом зміцнення фінансового становища фірми. Однак при цьому слід міняти заявлений статутний фонд на реально сплачений.

Термін відкритої підписки на акції – 6 місяців. До дня державної реєстрації або до скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні зробити авансовий внесок 50% від номінальної вартості акцій).АТ на підтвердження внеску видає тимчасове свідоцтво. Самі акції або їх сертифікати можуть бути видані одержувачу тільки після повної оплати їх вартості.

Після закінчення терміну підписка припиняється. Нормативною базою України передбачено необхідність покриття 60% заявленого статутного капіталу. Якщо до визначеного часу не вдалося покрити підпискою 60% акцій, АТ вважається не заснованим.

Оплата акцій може здійснюватися у гривнях, у іноземній валюті або через передачу майна, через внесення цінних паперів (акцій інших корпорацій). Вартість акцій виражається у гривнях.

АТ починає діяльність після проведення установчих зборів (після здійснення підписки і покриття мінімум 60% заявленого статутного капіталу). Вони проводяться не пізніше двох місяців після завершення підписки на акції, і визначаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, що підписалися більш як на 60% акцій, на які проведено підписку (60% плюс 1 акція).

Установчі збори вирішують такі питання:

• приймають рішення про створення АТ і затверджують його статут;

• приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про таку підписку відповідно збільшується передбачений статутний фонд);

• зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений термін підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, наведена у повідомленні;

• обирають спостережну раду АТ, виконавчий та контролюючий орган АТ;

• вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення АТ;

• визначають пільги, що надаються засновникам;

• затверджують оцінку внесків, зроблених у натуральній формі;

• інші питання відповідно до установчих документів.

Питання 2. Форми корпоративного капіталу

АТ в Україні як організаційна форма акціонерного об'єднаного капіталу формувалась трьома основними шляхами:

• роздержавлення існуючих державних підприємств. Здійснюється директивно, примусово (більше половини підприємств);

• створення нових АТ шляхом об'єднання майна та коштів юридичних та фізичних осіб;

• реорганізація існуючих недержавних юридичних осіб (приватних та колективних підприємств) у господарські товариства корпоративного типу.

Управління корпоративними правами держави здійснює Фонд державного майна України.

Капітал товариства формується за рахунок внесків учасників товариства. Цивільний кодекс України зазначає, що господарське товариство є власником:

• майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу;

• продукції, виробленої у результаті господарської діяльності;

• одержаних доходів;

• іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного капіталу можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майно чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. Грошова оцінка вкладу учасника здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертиз ній перевірці. Тобто внесками можуть бути матеріальні і нематеріальні цінності, які можуть відображатись у бухгалтерському обліку на балансі товариства.

Нематеріальні активи можуть використовуватися як вклади до статутного фонду у таких формах прав власності :

• на винахід;

• на знаки для товарів і послуг;

• на корисну модель;

• на промисловий зразок;

• на сорти рослин;

• фірмове найменування;

• на програми ЕОМ;

• на базу даних;

• на науково-технічну інформацію (результати науково-технічних, виробничих робіт, що зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення);

• на користування земельною ділянкою, надрами, геологічною та іншою інформацією про навколишнє середовище.

До внесків у вигляді нематеріальних активів, які виступають об'єктами права користування економічними. організаційними та іншим вигодами, можуть також належать:

• економічні вигоди від монопольного становища на ринку;

• право використовувати економічні та інші привілеї, гудвіл (ділова репутація) (комплекс заходів, спрямованих на зростання прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих здібностей управлінців, домінуючу позицію на ринку продукції, нові технології);

• право попереднього використання, набуття місця на біржі;

• рівень підготовки персоналу.

Для експертної оцінки нематеріальних активів (інтелектуальної власності) існують спеціальні методики розрахунку їх вартості.

При створенні товариства виникає капітал, який є власністю не окремих акціонерів, а товариства. Це означає, що учасники мають у товаристві свої корпоративні права, але воно (товариство) є суб'єктом господарських відносин.

Товариство є власником цього майна, несе ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства.

Акціонер може отримати частку власності АТ тільки у разі його ліквідації., після розрахунків з кредиторами.

Капітал уже зареєстрованого АТ не є незмінним, товариство кожний день вступає у різні відносини з партнерами – споживачами продукції, постачальниками. Якщо чисті активи товариства після закінчення другого та кожного наступного року виявляються меншими за статутний капітал, то товариство зобов'язане зменшити свій статутний капітал і зареєструвати ці зміни. Якщо ж чисті активи будуть меншими від встановленого мінімуму статутного капіталу, то товариство повинно бути ліквідованим.

Реальний (або власний) капітал як правило відрізняється від статутного капіталу і включає статутний фонд, резервний фонд, капіталізований прибуток, інші надходження.

Для корпоратизованих і приватизованих підприємств статутним фондом виступає майно існуючих державних підприємств, яке оцінюється методом масової оцінки і набуває певного вартісного вираження. При формуванні АТ внески оцінюються за згодою сторін, які створюють товариство, і затверджуються загальними зборами товариства.

В Україні заборонено використовувати для формування статутних фондів бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Для того, щоб забезпечити безризикованість діяльності АТ, з метою покриття різних видатків, які можуть несподівано виникнути, в АТ створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 15% статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами. Для формування резервного фонду установчими документами передбачено щорічні відрахування до нього, розмір яких не може бути меншим від 5% суми чистого прибутку.

Світова наука вважає класичним контрольним пакетом акцій 50% плюс 1 акція. Водночас є багато прикладів, коли контрольний пакет становив меншу частку (іноді навіть 7-9%) за умови широкої дифузії власності на акції (велика кількість дрібних акціонерів, які не можуть реально здійснювати свої управлінські функції).

Але у питанні реального контролю над діяльністю АТ слід враховувати наступне:

• 5% плюс 1 акція забезпечують право вимоги скликання позачергових зборів або їх самостійне скликання та обов'язкового внесення у порядок денний питань власників такого пакета;

• блокуючий пакет 25% плюс 1 акція дає можливість заблокувати на зборах прийняття рішень, що вимагають трьох чвертей голосів. Це такі важливі рішення, як зміни до статуту, ліквідація АТ;

• пакет 50% плюс 1 акція дає змогу приймати рішення на зборах за умови присутності більш ніж 60% акціонерів. Наявність такого пакету залежить від співвідношення власності й від розкладу сил на зборах, вміння вести їх роботу;

• самостійне проведення зборів забезпечує пакет 60% плюс 1 акція;

• повний контроль над АТ можливий за наявності пакета 75% плюс 1 акція.

Зміна статутного капіталу передбачає відповідні процедури:

• АТ має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені;

• збільшення статутного фонду здійснюється через випуск нових акцій, обмін облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій;

• акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій у кількості, що відповідає їх частці у попередньому статутному фонді;

• в голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції

• забороняється випускати акції на покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю АТ та для підприємств, які мають кредиторську заборгованість;

• збільшення статутного фонду не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом, а більш як на 1/3 – рішенням загальних зборів АТ;

• рішення про зменшення статутного капіталу приймається у такому самому порядку, що і про збільшення і здійснюється через зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою їх анулювання.

Питання 3. Обіг корпоративних цінних паперів як об’єкту управління

Сутність та види цінних паперів

Товариство може залучати необхідні фінансові ресурси шляхом випуску та реалізації цінних паперів на фондовому ринку.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - частина ринку позикових капіталів, де здійснюється емісія та обіг цінних паперів. Цінні папери є грошовими документами, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка випустила ці документи, та їх власником, і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

У господарському обігу цінні папери мають певну вартість і разом з грошима є засобом обігу та платежу, виконують роль кредитного інструменту та забезпечують спрощену передачу прав на різноманітні блага.

Цінні папери поділяють на такі групи:

• пайові цінні папери (акції);

• боргові цінні папери (облігації, векселі, ощадні сертифікати тощо);

• похідні цінні папери (фондові деривативи. Дериватив - стандартний документ-угода, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати в майбутньому цінні папери, кошти (валютні цінності), матеріальні або нематеріальні активи (товари) на визначених цією угодою умовах);

• приватизаційні папери (приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони).

Акції акціонерних товариств. Їх типи та категорії.

Акція - цінний папір, що засвідчує дольову участь у статутному фонді

Товариства і надає її власнику певні корпоративні права. Встановлене чинним законодавством поняття акції чітко визначає особливі майнові права її власника на частину прибутку Товариства, а також на частину майна в разі його ліквідації. У решті випадків Товариство не зобов’язане повертати власнику акцій його внесок до статутного фонду Товариства та викупати акції, що йому належать. Повернути вкладені кошти власник акції може через продаж акцій, які йому належать, на вторинному (біржовому, позабіржовому) ринку цінних паперів за ринковою ціною.

Чинне законодавство обмежує відповідальність власників акцій за зобов’язаннями Товариства у межах належних їм акцій. Наприклад, у разі банкрутства підприємства акціонер ризикує втратити лише ті кошти, що були внесені ним в обмін на акції Товариства. Володіння акцією не передбачає наявності трудових відносин її власника з Товариством. Право на випуск акцій в Україні мають лише акціонерні товариства.

Акції, що випускаються Товариством, поділяються:

1. За типами на: іменні (пайові цінні папери із зазначенням власника, якому належать права, засвідчені у цінному папері); на пред’явника (пайові цінні папери без зазначення власника; права, засвідчені у цінному папері, належать пред’явнику акції);

2. За категоріями на: прості (пайові цінні папери, що надають їх власнику право: на участь в управлінні Товариством; на участь у розподілі чистого прибутку після виплати дивідендів по привілейованих акціях; у разі ліквідації Товариства – на отримання частини його активів, але тільки після виконання Товариством зобов’язань перед бюджетом, кредиторами, а також власниками привілейованих акцій); привілейовані (пайові цінні папери, що надають їх власнику: переважне право на отримання дивідендів; пріоритетне, порівняно з власниками простих акцій, право на участь у розподілі майна Товариства в разі його ліквідації; власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні Товариством (не мають права голосу), якщо інше не передбачене його Статутом);

3. За формами випуску на: випущені у документарній формі (для випуску акцій в документарній формі Товариство виготовляє сертифікати акцій відповідно до вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; сертифікат акцій - бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу (цінних паперів), містить визначені законодавством реквізити і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери)); випущені у бездокументарній формі (у разі випуску акцій в бездокументарній формі, Товариство оформлює глобальний сертифікат, який відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання обраному ним депозитарію; глобальний сертифікат - документ, оформлений на весь випуск цінних паперів в бездокументарній формі, який засвідчує право на здійснення операцій з цінними паперами цього випуску в Національній депозитарній системі).

Законодавчі обмеження на випуск акцій

Треба зазначити, що найбільш поширеними на фондовому ринку України є прості іменні акції. Для визначення типу та категорії акцій, що випускаються, необхідно брати до уваги встановлені чинним законодавством обмеження, а саме: у процесі приватизації майна державних підприємств шляхом їх перетворення у відкриті акціонерні товариства можна випускати тільки прості іменні акції (Закон України “Про приватизацію державного майна”, ст. 18); привілейовані акції можна випускати лише на таку суму, яка не перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства (Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”, ст. 4).

Випуск певної категорії акцій також залежить від того, хто буде їх потенційним покупцем. Під час емісії цінних паперів Товариству необхідно враховувати інтереси потенційних інвесторів. Адже такі інвестори купуватимуть ту чи іншу категорію акцій Товариства, виходячи з поставлених цілей.

Потенційні інвестори можуть прагнути отримати доступ до управління справами Товариства (тому їх буде цікавити придбання простих акцій) або знизити ризик своїх капіталовкладень, отримуючи гарантовану норму прибутку та маючи можливість у разі ліквідації Товариства повернути вкладені кошти позачергово (тому купуватимуть привілейовані акції). Оплату акцій Товариства можна здійснювати грошовими коштами (у тому числі іноземною валютою), цінними паперами, матеріальними цінностями, майновими правами. Форма оплати акцій визначається Статутом Товариства. Незалежно від форми внеску вартість акцій виражається в гривнях.

Облігації, векселі та інші цінні папери господарських товариств

Облігація - цінний папір, що засвідчує вкладення її власником грошових коштів, а також підтверджує зобов’язання Товариства відшкодувати йому номінальну вартість такого цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Випуск облігацій здійснюють у разі виникнення таких потреб:

• залучити додатковий капітал, не зменшуючи вже існуючих часток акціонерів;

• отримати капітал при нижчих процентах, ніж надають банки та інші фінансові джерела;

• забезпечити довгострокове надання фіксованих процентів;

• ефективно та в доступній формі отримати кредит безпосередньо у потенційних кредиторів;

• розширити та урізноманітнити кредитні ресурси Товариства;

• встановити кредитний рейтинг Товариства, що свідчить про рівень його кредитоспроможності (платоспроможності).

Облігації можуть бути іменні та на пред’явника, процентні та безпроцентні (цільові), такі, що вільно обертаються, і такі, що мають обмежене коло обігу.

Відповідно до чинного законодавства Товариства можуть випускати облігації лише після повної оплати всіх раніше випущених акцій. При цьому сума випущених облігацій не може перевищувати 25% від розміру статутного фонду. Усім без винятку видам підприємств заборонено випускати облігацій з метою формування та поповнення статутного фонду емітента, а також для покриття збитків, пов’язаних з їх господарською діяльністю.

Вексель - безумовне грошове зобов’язання однієї сторони сплатити іншій стороні визначену суму грошей у певному місці і в певний строк. Вексель є універсальним фінансовим інструментом, який використовують як зручний засіб оформлення кредитно-розрахункових відносин. Вексельний обіг прискорює розрахунки і розширює можливості кредитування.

Вимоги, що ставляться до передачі акцій.

Вільна передача акцій. Прості іменні акції відкритих акціонерних товариств, випущені в процесі приватизації, обертаються вільно: акціонери можуть розпоряджатися своїми акціями без обмежень. Вони можуть продавати або іншим способом відчужувати їх на користь будь-яких юридичних та фізичних осіб, якщо інше не передбачене чинним законодавством. Єдине обмеження, встановлене чинним законодавством стосовно відчуження акцій, набутих в процесі приватизації, полягає у тому, що угоди щодо операцій з акціями можна укладати після внесення відомостей про їх покупця та інших відомостей, визначених законодавством, до реєстру власників іменних цінних паперів (Закон України “Про приватизацію державного майна”, ст. 27, п. 7). Емітентам забороняється встановлювати не передбачені законодавством обмеження стосовно відчуження акціонерами відкритих акціонерних товариств акцій, набутих в процесі приватизації.

Перехід та реалізація права власності на іменні акції. Право власності на іменні акції, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування акцій на рахунок власника у зберігача цінних паперів і засвідчується випискою з рахунку в цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надати власнику акцій. Зберігач цінних паперів - комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання цінних паперів, а також на обслуговування обігу цінних паперів та операцій емітента з цінними паперами на рахунках в цінних паперах. Іменні акції, випущені в документарній формі, передаються новому власнику шляхом повного індосаменту (передавального запису). Підтвердженням права власності на іменні акції в документарній формі є бланк цінного паперу - сертифікат акцій. Свої права, які випливають з іменної акції, а саме, на участь в управлінні, отримання дивідендів тощо, власник акції може реалізувати з моменту внесення змін до реєстру акціонерів Товариства.

Реєстр акціонерів. Реєстр акціонерів – це складений на певну дату перелік акціонерів (власників іменних цінних паперів) та номінальних утримувачів, який є одним з основних корпоративних документів Товариства. Номінальний утримувач - депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований в реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передані за дорученням та в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі.

Реєстр акціонерів дає можливість ідентифікувати акціонерів, а також кількість, номінальну вартість та категорію акцій, що їм належать. Власники акцій отримують статус акціонера і всі пов’язані з цим статусом права лише після того, як відповідні відомості про них буде внесено до реєстру акціонерів. Реєстр акціонерів ведеться з метою всебічного та повного забезпечення прав акціонерів та відстеження обігу випущених акцій Товариства.

З погляду емітента, правильна та незалежна реєстрація прав власності на акції є способом залучення внутрішнього й, особливо, іноземного капіталу. Існування ефективної системи реєстрації власників іменних цінних паперів, з точки зору потенційного інвестора, є гарантом його корпоративних прав.

Здійснювати діяльність щодо ведення реєстру акціонерів може:

• емітент (має право вести власний реєстр, якщо кількість акціонерів - власників іменних цінних паперів не перевищує 500 і за умови наявності дозволу на ведення реєстру власників іменних цінних паперів) та

• реєстратор (суб’єкт підприємницької діяльності, що має дозвіл на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, який видається

Основні функції реєстратора полягають у здійсненні ним таких видів діяльності: формування системи реєстру акціонерів (власників іменних цінних паперів):

• поетапне внесення в систему інформації про емітента та випущені ним акції, а також власників та акції, що їм належать;

• внесення змін до системи реєстру акціонерів та корегування відомостей про зареєстрованих в системі реєстру осіб;

• надання емітенту послуг, пов’язаних з реєстраторською діяльністю (допомога в підготовці та проведенні загальних зборів акціонерів;

• нарахування та сплата дивідендів; надання консультаційних послуг з питань обігу цінних паперів та обліку прав власності на них).

Доступ до системи реєстру обмежується колом осіб, які мають право отримувати цю інформацію. Такими особами є: емітент; зареєстровані фізичні та юридичні особи; державні органи та установи в межах наданих їм повноважень, передбачених чинним законодавством. Емітент має право отримувати всю інформацію, що міститься в системі реєстру, але не має права її розголошувати. Зареєстровані особи мають право отримати інформацію щодо свого особового рахунку, але не можуть отримати таких відомостей про інших власників та акції, що їм належать. Доступ державних органів та установ до системи реєстру здійснюється згідно з чинним законодавством на підставі письмового запиту, підписаного керівником та засвідченого печаткою цього органу. Уповноважені особи державних органів та установ мають право отримати інформацію з системи реєстру в межах їх повноважень, визначених чинним законодавством України. Усім іншим особам доступ до інформації системи реєстру забороняється.