Тема 2. Господарські товариства як об’єкт корпоративного управління

1. Загальна характеристика господарських товариств.

2. Господарські товариства корпоративного і некорпоративного типу

3. Акціонерні товариства в Україні: їх сутність та види

Питання 1. Загальна характеристика господарських товариств

Корпоративне управління передбачає управління підприємствами, які виступають переважно в організаційно-економічній формі господарських товариств. До корпоративних відносяться акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю (там, де власність відокремлена від управління).

У цілому господарські товариства визначаються як підприємства, установи та організації, створені об’єднанням капіталів та підприємницької діяльності групи осіб (фізичних, юридичних, державних органів) для спільного господарювання.

Ознаки господарських товариств:

• об'єднання капіталів;

• статус юридичної особи;

• централізоване управління цією юридичною особою;

• обмежена (крім повного і командитного товариства) відповідальність;

• можливість уступки корпоративних прав та їх переміщення.

Мета створення товариства – зростаючі масштаби бізнесових завдань і можливість отримувати внаслідок функціонування об'єднаних капіталів високі прибутки.

В Україні господарськими товариствами визнаються підприємства. установи, організації, створені у формі юридичної особи, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

У XVIII ст. для організації акціонерних товариств у більшості країн Європи був потрібний спеціальний дозвіл уряду (концесійна система).

У наш час у більшості країн діє явочна система – не потрібно мати попередній дозвіл уряду, а лише необхідне виконання особливих, визначених нормативно-правовою базою, умов для заснування.

Основа для формування системи корпоративного управління – основний установчий документ – статут, який містить наступну інформацію:

• вид товариства;

• предмет і цілі його діяльності;

• склад засновників та учасників;

• найменування та місцезнаходження;

• розмір і порядок утворення статутного фонду;

• порядок розподілу прибутків та збитків;

• склад і компетенція органів товариства та порядок прийняття ними рішень (Спостережної (наглядової) ради;

• перелік питань, у яких потрібна одностайність або кваліфікована більшість голосів;

• порядок внесення змін в установчі документи;

• порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Організаційно-правові форми господарських товариств в Україні

Відповідно до чинного законодавства України (Закон України “Про господарські товариства”, ст.1), господарські товариства (далі – Товариства) можуть існувати в таких організаційно-правових формах:

акціонерне товариство (товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки своїм майном; акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства лише в межах належних їм акцій);

товариство з обмеженою відповідальністю (товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами; учасники товариства несуть відповідальність в межах своїх внесків);

повне товариство (товариство, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном);

товариство з додатковою відповідальністю (товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається в установчих документах; учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а у разі їх недостатності - додатково майном, що їм належить, пропорційно до розміру внеску кожного учасника до статутного фонду; максимальний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах);

командитне товариство (товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства).

В основу корпоративного управління як найефективнішої форми оптимізації інтересів власників покладене визначення основних прав учасників товариства:

• брати учать в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

• брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди);

• вийти в установленому порядку з товариства;

• здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

• одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Зобов’язання учасників товариств:

• дотримуватися установчого документа товариства і виконувати рішення загальних зборів;

• виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

• не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

• нести інші зобов'язання, якщо це передбачено законодавчою базою країни перебування та установчим документом самого товариства.

Питання 2. Господарські товариства корпоративного і некорпоративного типу

Корпоративні риси мають акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.

Основні економічні риси господарських товариств корпоративного типу:

• об'єднання капіталів та обмеження економічного ризику окремих учасників;

• поєднання різних економічних можливостей – капіталів, вмінь, знань, ідей;

• розмежування капіталу та економічної діяльності (частина учасників може не займатися значною частиною управлінських функцій, а лише отримувати прибуток від задіяного капіталу);

• жорстке відокремлення власності господарського товариства і власності його учасників;

• обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства (акціонери мають у власності не акціонерне товариство і його якусь відокремлену частину, а лише акції. Тому реалізація права власності на частку в капіталі товариства настає для учасника лише за умови його виходу з господарського товариства або у разі його ліквідації.

Однією з най поширених форм корпоративних господарських товариств є товариства з обмеженою відповідальність (ТОВ).

Відповідно до нормативної бази України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається статутом.

Характерні риси:

• обмежена відповідальність учасників в межах їх внесків;

• ТОВ не випускають акції;

• не повинні мати значну кількість учасників;

• над ними немає таких органів зовнішнього регулювання як, комісія з цінних паперів та фондового ринку України, з численними вимогами звітності;

• не потрібно вести реєстр акціонерів;

• більш висока мобільність при проведенні зборів і управлінні, оскільки не потрібно дотримувати багатьох приписів законодавства, які стосуються акціонерних товариств.

Особливості формування статутного фонду ТОВ:

1. Статутний капітал ТОВ складається з вартості вкладів його учасників. Розмір СФ має бути не меншим від суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

2. До моменту державної реєстрації товариства його учасники повинні сплатити не менше 50% суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилась несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності ТОВ не сплатили повністю суму своїх вкладів, ТОВ повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

3. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів ТОВ виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку. якщо учасники не прийняли рішення про додаткові внесення вкладів. Якщо вартість чистих активів стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

4. Зменшення статутного капіталу товариства допускається після повідомлення в порядку встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань ТОВ.

5. Збільшення статутного капіталу допускається після внесення додаткових вкладів усіма учасниками в повному обсязі.

Особливості некорпоративних господарських товариств

Така форма набула поширення в Україні у 90-х роках при формуванні так званих карстових компаній, які залучали приватизаційних майнових сертифікатів, які вкладалися в підприємства.

Товариства з додатковою відповідальністю: учасники товариства відповідають за його боргами не тільки своїм внеском до статутного фонду, а й у разі недостатності цих см – додатково майном, що їм належить, у однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності передбачено у статуті.

Товариства з повною відповідальністю: всі учасники займаються спільною діяльністю і несуть солідарну віднові дальність за зобов’язання товариства усім своїм майном. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу в існуюче повне товариство. Для повного товариства не потрібно мати статут. Зростає роль засновницького договору, у яком визначаються: розмір та склад статутного капіталу, розмір. вклад та порядок внесення вкладів, форми часті у справах товариства.

Питання 3. Акціонерні товариства в Україні: їх сутність та види

У світовій практиці існують два види акціонерних товариств: відкрите (ПАТ) і закрите (ПРАТ). На2004 р. в Україні співвідношення між ПАТ і ПРАТ становило: 35% - 65%.

Акціонерним називається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язання тільки майном товариства. Акціонери несуть відповідальність у межах вартості акцій, що їм належать. Можливе більш загальне визначення акціонерного товариства як господарського товариства, що випускає акції.

Види акціонерних товариств

Публічне акціонерне товариство (ПАТ) є самостійною юридичною особою, створеною для отримання прибутку від будь-яких видів діяльності, не заборонених законом.

Статутний фонд ПАТ поділяється на заздалегідь визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції надають їх власникам право здійснюПАТи контроль за діяльністю ПАТ, а також отримуПАТи частину прибутку. Кожний акціонер має право володіти будь-якою кількістю акцій, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Акції ПАТ розповсюджуються шляхом відкритої підписки та є предметом купівлі-продажу на фондовій біржі.

Акції закритого акціонерного товариства (ПРАТ) розподіляються лише серед засновників і не можуть бути предметом купівлі-продажу на фондовій біржі.

Треті особи та органи державного управління не мають права втручатися в діяльність акціонерного товариства за винятком випадків, передбачених законодавством.

Оскільки ПАТ є окремою юридичною особою, його власники (акціонери) не несуть особистої відповідальності за його зобов’язаннями (ПАТ несе відповідальність за зобов’язаннями лише своїм майном), за винятком випадків вчинення ними злочинів.

Власниками ПАТ є акціонери, тобто особи, які володіють його акціями. Акціонерами можуть бути:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• держава, яку представляє Фонд державного майна України або інша уповноважена особа.

Грошові кошти, які акціонер інвестує у ПАТ під час придбання акцій, використовуються для фінансування діяльності ПАТ, спрямованої на досягнення визначених акціонерами цілей.