Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МВ_СРС_ООП.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
09.02.2016
Размер:
430.59 Кб
Скачать

4.2.4 Гігієнічне нормування шуму та вібрації

Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Для постійних шумів нормування ведеться за граничним спектром шуму.

Граничним спектром називається сукупність нормативних рівнів звукового тиску в дев'яти стандартизованих октавних смугах частот із середньогеометричними частотами 31,5, 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц. Кожен граничний спектр позначається цифрою, яка відповідає допустимому рівню звукового тиску (дБ) в октавній полосі із середньогеометричною частотою 1000 Гц. Наприклад, граничний спектр ГС-75 означає, що в цьому граничному спектрі допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньогеометричною частотою 1000 Гц дорівнює 75 дБ. Для орієнтовної оцінки приймається за характеристику постійного шуму на робочому місці рівень звук в дБА, що вимірюється по шкалі «А» шумоміра і визначається за формулою: LA = 20lgPa/Po, де Pa - середньоквадратичний звуковий тиск з урахуванням корекції шумоміра за шкалою, Па; Po = 2·10-5 Па - пороговий середньоквадратичний звуковий тиск. У виробничих умовах часто шум має непостійний характер. Для цих умов найбільш зручно застосовувати середні величини, які називаються еквівалентними по енергії рівня звука Lекв., що характеризує середнє значення енергії звука в дБА.

4.2.5 Види виробничого освітлення та його нормування

Дев’яносто відсотків інформації людина одержує через органи зору. Світло впливає на обмін речовин, серцево-судинну систему, нервово-психічну сферу. Раціональне освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці, її безпеці. При недостатньому освітленні і незадовільній якості відбувається швидке стомлення зорових аналізаторів, підвищується травматизм. Занадто висока яскравість викликає явище осліплення, порушення функції ока.

Необхідно засвоїти, що природне і штучне освітлення нормується ДБН В.2.5-28-2006 [12] у залежності від характеристики зорової роботи, найменшого розміру об'єкта розрізнення, фона контрасту об'єкта з фоном. Для природного освітлення нормується коефіцієнт природного освітлення (КПО), причому для бічного освітлення нормується мінімальне значення КПО, а для верхнього і комбінованого - середнє значення.

Для кожного помешкання будується крива розподілу КПО й освітленості в характерному розрізі помешкання - фронтальна площина, що проходить по середині помешкання перпендикулярно площини засклення. Вимір внутрішньої освітленості (Евн., люкс) здійснюється на рівні 0,8 м від рівня підлоги. Нормованою характеристикою для штучного освітлення є мінімальна освітленість (Емін., люкс) на робочому місці.

4.2.6 Заходи нормалізації мікроклімату, шуму та вібрації виробничих приміщень. Засоби захисту

Найбільш частими відхиленнями параметрів мікроклімату від нормативних є надходження надлишкового тепла в повітря виробничого приміщення, або водяної пари від працюючого обладнання чи інших джерел випаровування.

Загальні заходи захисту людини від тепловипромінювань:

1) усунення джерел тепла;

2) захищення від тепловипромінювання;

3) полегшення тепловіддачі від тіла людини в оточуюче середовище;

4) індивідуальний захист від теплового впливу.

Усунути джерело тепловиділення можна зміною технологічного процесу. Захист від прямої дії теплового випромінювання здійснювати екрануванням – установленням термічного опору на шляху теплового потоку. Для зменшення вологості в приміщенні бажано використовувати вентиляцію. При необхідності виконання робіт в зоні підвищеної температури повітря використовують термозахисний одяг, ізолюючі апарати органів дихання, каски.

Захист від шуму досягається розробкою шумобезпечної техніки, застосуванням засобів і методів індивідуального і колективного захисту, будівельно-акустичними методами.

Засоби індивідуально захисту: навушники, вушні вкладки, шлемофони, каски.

Засоби колективного захисту стосовно джерела шуму діляться на: понижуючі шум у джерелі виникнення (найбільш ефективний) та знижуючі шум на шляхах його поширення. За способом реалізації – на акустичні: грунтуються на акустичному вимірі помешкання і за принципом дії підбираються засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляція, демпфірування, застосування глушників шуму.

В будівельно-акустичних методах нормування шуму застосовують екрани, звукоізоляцію, кабіни спостереження, дистанційне керування, кожухи, ущільнення тощо.

Найбільш ефективні звукоізолюючі матеріали: трипласт (композиційний матеріал); пластобетони з наповненням з опилок деревини, соломи і т.д. Звуковбирні матеріали: мармур, бетон, граніт, цегла, войлок, мінераловата, матеріали з щілинною перфорацією.

Архітектурно-планувальні методи передбачають раціональне розміщення робочих місць, раціональний режим праці і відпочинку.

Гігієнічне нормування вібрацій забезпечує вібробезпеку умов праці. Дія вібрації на організм людини визначається наступними характеристиками: інтенсивністю, спектральним складом, тривалістю впливу, напрямком дії.

Гігієнічною характеристикою вібрації є нормовані параметри, підібрані в залежності від застосовуваного методу її гігієнічної оцінки. При частотному (спектральному) аналізі нормованими параметрами є середні квадратичні значення віброшвидкості, їх логарифмічні рівні або віброприскорення для локальної вібрації в октавних смугах частот, а для загальної вібрації - в октавних або 1/3 октавних смугах частот.

Загальні методи боротьби з вібрацією базуються на аналізі рівнянь, котрі описують коливання машин у виробничих умовах і класифікуються наступним чином:

– зниження вібрацій в джерелі виникнення шляхом зниження або усунення збуджувальних сил;

– відлагодження від резонансних режимів раціональним вибором приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;

– вібродемпферування за рахунок сили тертя демпферного пристрою, тобто переведення коливної енергії в тепло;

– динамічне гасіння в результаті введення в коливну систему додаткових мас або збільшення жорсткості системи;

- віброізоляція досягається введенням в коливну систему додаткового пружного зв'язку, з метою послаблення передавання вібрацій, суміжному елементу конструкції або робочому місцю;

- використання індивідуальних засобів захисту.