- •М е т о д и ч н і в к а з і в к и
- •Затверджено
- •О деса онахт 2008
- •1. Загальна структура дисципліни
- •2.1 План вивчення теми
- •2.2 Рекомендації до самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- •2.3 Рекомендації до самостійного опрацювання питань срс
- •2.3.1 Фізіологія та психологія праці: характеристика умов праці, фактори, які впливають на умови праці; категорії важкості умов праці; режими праці та відпочинку; функціональна музика
- •2.3.2 Заходи з охорони праці
- •2.4 Питання для самоперевірки за темою 1.
- •3.1. План вивчення теми
- •3.2. Рекомендації до самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- •3.3. Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань срс
- •3.3.2. Виробничі травми та профзахворювання
- •3.3.3. Причини травматизму та профзахворювань, методи аналізу
- •3.4. Питання для самоперевірки за темою 2
- •4.1. План вивчення теми
- •4.2 Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань срс
- •4.2.2 Гігієнічне нормування забруднення повітря шкідливими речовинами. Заходи та засоби захисту від них
- •4.2.3 Гігієнічне нормування мікроклімату робочої зони
- •4.2.4 Гігієнічне нормування шуму та вібрації
- •4.2.5 Види виробничого освітлення та його нормування
- •4.2.6 Заходи нормалізації мікроклімату, шуму та вібрації виробничих приміщень. Засоби захисту
- •4.3 Питання для самоперевірки за темою 3
- •5.1 План вивчення теми
- •5.2 Рекомендації щодо самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- •5.3. Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань срс
- •5.3.2. Загальні вимоги безпеки при розробці та проектуванні процесів та технологій
- •5.3.3. Загальні вимоги безпеки до основного технологічного обладнання
- •5.3.4. Сигнальні кольори і знаки безпеки
- •5.4. Питання для самоперевірки за темою 4
- •6.1. План вивчення теми
- •6.2. Рекомендації щодо самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- •6.3. Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань срс
- •6.4. Питання для самоперевірки за темою 5
- •7.1. План вивчення теми
- •7.2. Рекомендації щодо самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- •7.3. Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань срс
- •7.3.1 Шляхи евакуації робітників
- •7.3.2 Протипожежне водопостачання
- •7.3.3 Пожежна безпека технологічного обладнання, систем опалення та вентиляції
- •7.3.4 Вимоги до пожежних драбин
7.3. Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань срс
7.3.1 Шляхи евакуації робітників
Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією. Евакуаційний вихід - це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщень: першого поверху безпосередньо назовні або через вестибюль, коридор, сходову клітку; будь-якого поверху, крім першого, у коридор, що веде на внутрішню сходову клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибюль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками із дверима; у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами. Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах (висотою не більше 30 м) допускається передбачати евакуаційний (запасний) вихід на зовнішні сталеві сходи. Кількість евакуаційних виходів із приміщень та з кожного поверху будівель потрібно приймати за СНиП 2.09.02-85 [17], але не менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватись розосереджено. Влаштування гвинтових сходів на шляхах евакуації не допускається. Між маршами сходів необхідно передбачати горизонтальний зазор не менше 50 мм. Двері на шляху евакуації повинні відкриватися за напрямком виходу з приміщення. Улаштування розсувних дверей на шляхах евакуації не допускається. Мінімальна ширина дверей на шляхах евакуації повинна бути 0,8 м. Ширина зовнішніх дверей сходових кліток повинна бути не менша ширини маршу сходів. Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до найближчого евакуаційного виходу із приміщення безпосередньо назовні або на сходову клітку не повинна перевищувати значень, наведених у СНиП 2.09.02-85. Виконання нормативних вимог до шляхів евакуації ще не гарантує повного успіху евакуації людей у разі пожежі. Для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки технічні рішення повинні бути доповнені організаційними заходами, до яких, передусім, належать інструктаж та навчання персоналу. З цією самою метою розробляють плани евакуації з будівель та місць масового перебування людей. План евакуації складається з двох частин: графічної і текстової. Графічна частина являє собою план поверху або приміщення, на який нанесено пронумеровані евакуаційні шляхи і виходи з маршрутами руху. Маршрути руху до основних евакуаційних виходів зображуються суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, маршрути до запасних виходів - пунктирними зеленими лініями зі стрілками. Окрім маршруту руху, на плані позначаються місця розташування засобів оповіщення та пожежогасіння.
7.3.2 Протипожежне водопостачання
Оскільки вода є основною вогнегасною речовиною, необхідно приділити особливу увагу створенню та працездатності надійних систем водопостачання. Відповідно до протипожежних норм, кожне промислове підприємство обладнують пожежним водопроводом. Він може бути об'єднаним з господарсько-питним або водопроводом, який використовують у виробничому процесі. Воду також можна подавати до місця пожежі з водоймищ річок або підвозити в автоцистернах. Основними елементами устаткування водяного пожежогасіння на об'єктах є пожежні гідранти, пожежні крани, пожежні рукави, насоси та ін. Пожежні гідранти використовують для відбору води із зовнішнього водопроводу. Біля місця їх розташування повинні бути установлені покажчики з нанесеними на них: літерним індексом "ПК", цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева). Пожежний кран являє собою комплект пристроїв, який складається із клапана (вентиля), установленого на пожежному трубопроводі і обладнаного пожежною з'єднувальною головкою, та пожежного рукава з ручним стволом. Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. Пожежні рукави необхідно утримувати сухими, складеними в "гармошку" або скатку, приєднаними до кранів та стволів. Не рідше одного разу на 6 місяців їх треба розгортати та згортати заново. На дверцятах пожежних шафок повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.