Практична робота № 6 Сучасні оздоровчі рекреаційні послуги на курортах Активні види відпочинку і оздоровлення, спа-технології на курортах.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ: Розглянути принципи організації та сучасні оздоровчі рекреаційні послуги на курортах, раціональні режими рухової активності та форми занять лікувальною фізкультурою на курортах. Ознайомитись із наявною спортивною базою та СПА-технологіями в санаторно-курортних закладах міста.

ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ:

1.Лікувальна фізична культура (ЛФК) є досить ефективним методом лікування, що широко використовується в комплексній терапії багатьох захворювань. Одночасно, як наукова дисципліна, ЛФК має досить обґрунтовану теорію та позитивний досвід використання на курортах. Базою для занять ЛФК служить мережа спеціально облаштованих кабінетів чи майданчиків в різних лікувально-профілактичних закладах, де працюють кваліфіковані фахівці.

Форми занять ЛФК: ранкова гігієнічна гімнастика; групові та індивідуальні заняття лікувальною гімнастикою; лікувальна ходьба; теренкур; спортивні вправи та спортивні ігри; масаж, масові заходи фізкультурної роботи (фізкультурні свята, змагання тощо)

2. В основу раціонального режиму рухової активності покладено наступні принципи:

• Можливість стимуляції відновлювальних процесів шляхом направленого тренування фізичними вправами функцій різних органів та систем, опосередкованих шляхом нейро-гуморальної регуляції та моторно-вісцеральних рефлексів;

• Створення та формування оптимального динамічного стереотипу в центральній нервовій системі хворої людини;

• Відповідність (адекватність) фізичного навантаження клінічному перебігу захворювання та функціональним можливостям організму, віку хворої людини, її фізичній тренованості тощо;

• Сприяння поступовій адаптації організму хворої людини до зростаючого фізичного навантаження;

• Цілеспрямована послідовність застосування лікувальної фізкультури та раціональне використання її з іншими лікувальними чинниками в комплексному лікуванні хворих на курорті при найбільш оптимальному чергування цих чинників.

Тобто, режим, встановлений для конкретного хворого, має найкращим чином поєднувати застосування різних форм рухової активності із використанням бальнео-фізіотерапевтичних процедур, дозованого ходіння та спокою, харчування з прийомом мінеральних вод, лікування з відпочинком та культурними розвагами, для того, щоб разом вони сприяли скорішому оздоровленню та підвищенню функціональних можливостей організму хворої людини.

В основу організації фізичної культури в санаторіях та будинках відпочинку покладено груповий засіб її використання. При цьому поділ хворих (відпочиваючих) здійснює методист-інструктор з ЛФК в залежності від режиму рухової активності, визначеного лікарем.

Використання активних засобів оздоровлення значною мірою визначається наявною спортивною базою та підготовкою фахівців з ЛФК.

В останні роки ситуація щодо використання різних форм та заходів ЛФК дещо покращала. Ринкова зацікавленість та знайомство з кращими курортами зарубіжжя спонукає керівників курортних закладів більш активно використовувати інтерес відпочиваючих до активних видів відпочинку та оздоровлення, а тому почали споруджувати відкриті басейни, аквапарки, тенісні корти та боулінги, навіть поля для гольфу, а також залучати до використання спортивно-оздоровчої бази підготовлених фахівців.

3. Сучасні трансформації курортних центрів зумовлені, насамперед, зміною характеру попиту на лікувально-оздоровчі послуги. У боротьбі за масового споживача курорти світу стали на шлях переорієнтації на геронтологічні цінності сучасної цивілізації. Оздоровниці змушені диверсифікувати свій продукт, щоб виходити на нові сегменти споживчого ринку і залучати додаткових клієнтів. Зберігаючи лікувальну функцію, провідні курорти світу урізноманітнюють програму перебування пацієнтів, пропонують ширший вибір комплексів оздоровчих і відновлювальних послуг. Повсюдне запровадження програм “вродливе обличчя”, “струнка фігура”, “антицелюліт”, “схуднення”, “омолоджена шкіра” тощо є закономірною відповіддю сучасного курортного ринку на структуру суспільних запитів - здебільшого людей середнього віку, які надають перевагу активному відпочинку і часто обмежені в часі. Саме споживачі цього сегмента будуть головними клієнтами курортів і гарантією процвітання лікувально-оздоровчих закладів, курортів у XXI ст.

На думку експертів, новітні SPA-технології визначатимуть завтрашній день рекреаційно-готельного бізнесу. Постіндустріальна цивілізація ХХІ ст. активно переходить до сповідування філософії “wellness”.

Wellness – це процес гармонійного розвитку людини, в якому враховуються всі сфери її життя. Існує вісім вимірів “wellness”: інтелектуальний, духовний, суспільний, середовищний, культурний, професійний, емоційний, фізичний. Сферою діяльності “wellness” є продукти та послуги, які реалізують потреби людей у всіх цих вимірах. Серед головних течій філософії виділяють: біологічне оновлення, фен-шуй, фітнес, здорове харчування. Wellness-клуби – це найбільші за розмірами, поліфункціональністю сервісних продуктів і елітні за клієнтурою релаксаційно-оздоровчі комплекси клубного дозвілля. За режимом доступу вони можуть бути закритими (виключно для фіксованої кількості персоніфікованих членів клубу); напівзакритими (для членів клубу та обмежених квот додаткових гостей клубу) чи відкритими (для фіксованої кількості клієнтів). Wellness-клуби поєднують у собі кращі традиції клубного дозвілля та інноваційні програми SPA, фітнесу, технології і продукти геронтології тощо.

Доступнішими для населення організаційними формами клубного SPA є ті фітнес-центри й салони краси, які надають своїм клієнтам окремі SPA-послуги. Часто в таких центрах клієнтам, обмеженим у часі, пропонують SPA-інтенсиви: week-SPA (однотижневі), week-end-SPA (програми на вихідні) чи навіть day-SPA (одноденні (одноразові) процедури).

Основною організаційною формою SPA-курорту у сучасному світі є Hotel Resort &SPA - це готельно-курортний комплекс, розташований у курортній місцевості, де використовуються природні лікувальні ресурси й функціонує центр SPA-рекреації; західний еквівалент вітчизняних санаторіїв з лікуванням, оснащених сучасним апаратним комплексом фізіотерапії та відповідно обладнаними SPA-процедурними кабінетами. На сьогодні найкращим в Україні прикладом курортних закладів цього типу є готелі & SPA “Rixos-Прикарпаття” у Трускавці та “Palmira Palace Resort & SPA” в Ялті. Доступнішими за ціною для пересічних рекреантів є SPA-програми трускавецьких курортних готелів “Маріот Медікал Центр”, “Женева”, міжнародного реабілітаційного центру “Еліта”.

У рекреаційний комплекс курортних SPA-готелів неодмінно входять такі складові: відкриті і закриті басейни з термальною, морською чи звичайною водою (часто з ефектом гідромасажу), душі з ефектом масажу, грязева й парна лазні, лежаки з підігрівом для мокрого масажу. Між сеансами SPA гості можуть скористатися освіжаючими душами із регульованим струменем води. Душі бувають двох видів – тропічного або холодного полярного дощу. Альтернативою також є “крижаний туман”. За бажанням до води додають аромоекстракти лимона, маракуї тощо.

Паралельно з неодмінними водними процедурами на SPA-курортах пропонують безліч різновидів ручного масажу і послуги професійних східних масажистів, маски для обличчя і тіла, лімфодренаж, пілінги, обгортання, ароматизовані ванни тощо. При багатьох SPA-курортах працюють медичні центри, що спеціалізуються на лікуванні тих чи інших захворювань. Вони ж пропонують програми для вирішення таких проблем, як зайва вага, нервові розлади, а також послуги естетичної хірургії. У багатьох центрах складають спеціальні СПА-меню, продукти для яких добирають лікарі-дієтологи. Клієнти одержують збалансовані за живильними елементами страви і худнуть, не відчуваючи голоду.

Кожен SPA-курорт намагається розробляти ексклюзивний продукт – власну “родзинку” – й цим вигідно вирізнятися серед інших. Наприклад, на острові Муреа Французької Полінезії масажі роблять під відкритим небом посеред тропічного саду з використанням олії щойно зірваних кокосів і бананів. У спа-ванни додають живі квіти, поєднуючи оздоровчий ефект гідро-, аромо- й кліматотерапії (іони морських солей та фітонциди). Лідером серед європейських країн за кількістю й престижністю альпійських SРА-курортів є Швейцарія, мало чим поступаються їм не менш прославлені французькі Віші, Евіан, Ла-Боль, Кодалі.

В Україні законодавством визначається тільки поняття «санаторно-курортні та оздоровчі заклади», а поняття СПА-велнес туризму слугують для означення додаткових готельних послуг чи послуг побутового обслуговування населення (у випадку СПА-центрів). Сектору СПА-лікувального туризму в Україні відповідають санаторно-курортні заклади (перш за все санаторії та пансіонати з лікуванням, а також бальнеологічні та грязелікарні), що належать до підсектору традиційного лікувального туризму, заклади, готелі та інші місця для тимчасового проживання зі СПА, а також окремі заклади, які відносяться до сфери торгівлі та побутового обслуговування населення (зокрема, СПА-центри, салони краси тощо), що належать до сектору відпочинково-оздоровчого, велнес-туризму.