Змістовий модуль 1. Розвиток курортів, теорії та практики курортології в країнах світу та в Україні

. .

Практична робота № 1 Історичні аспекти розвитку курортів, курортної справи, теорії і практики курортології в світі та Україні. Поняття «здоров’я», сучасні методи його збереження та відновлення.

Здоровому все здорово

(народна мудрість)

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ Ознайомитись з історією розвитку курортів в світі та в Україна та понятійним апаратом курортології. Вміти характеризувати складові та рівні здоров’я. Визначити завдання профілактики ускладнень здоров'я в контексті курортного відпочинку.

ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Закон України «Про курорти» (2000 р.) містить наступні визначення:

Курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні;

Курортна справа - сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпечення лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів;

Лікувально-оздоровча місцевість - природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;

Особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси - ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються на території країни, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;

Загальнопоширені природні лікувальні ресурси - ресурси, які зустрічаються в різних регіонах країни, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань;

Оздоровлення - комплекс впливів на організм з метою поліпшення самопочуття, зміцнення здоров’я.

2. Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад (визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я).

Складові здоров’я:

1) фізичне здоров’я – природний стан організму, зумовлений нормальним функціонуванням усіх його органів і систем;

2) психічне здоров’я характеризується рівнем і якістю мислення, розвитком уваги й пам’яті, ступенем емоційної стійкості, розвитком вольових якостей;

3) духовне (моральне, соціальне) здоров’я – визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума у спілкуванні з іншими людьми. Невід’ємною частиною духовного здоров’я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.

Три взаємопов’язані рівні здоров’я:

Суспільний – характеризує стан здоров’я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують у суспільстві. Сюди можна віднести рівень здоров’я країн і рівень здоров’я всього світу.

Груповий - зумовлений специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени. Саме в найближчому оточенні відбувається позитивний і негативний вплив на здоров’я.

Індивідуальний - формується на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Рекреація (від. лат. recreatio – відновлення, польськ. rekreacja – відпочинок) - процес відновлення фізичних, духовних і психічних сил людини, що були затрачені у процесі трудової діяльності.