Таблиця 3.3 Значення економічних нормативів по банку (квітень, травень 2009 року)

Нормативи ліквідності	На 1 квітня 2009 року		На 1 травня 2009 року
	Регіон	Апарат		Регіон	Апарат
Н5	38,23	34,81		47,05	38,63
Н6	15,93	13,14		18,52	13,53
Н7	2,79	1,92		4,03	2,11

Центральний апарат може обмежувати доступ як окремій філії так і регуправлінню (головному відділенню) в цілому. А саме: кожній філії Приватбанку окремо, тобто при порушенні вказаних умов філія не має права на розміщення вільних кредитних ресурсів; регіону в цілому, тобто при порушенні вказаних вище умов як регіональне управління (головне відділення) так і всі філії цього регіону не мають права на розміщення кредитних ресурсів за межами свого регіону. В такому випадку в межах регіону діють обмеження, встановлені регіональним управлінням (головним відділенням) для філій свого регіону. Здійсненим за допомогою комплексу "Електронна біржа кредитних ресурсів" операціям присвоюється унікальний код, який складається з двох номерів: - номер згідно порядкової нумерації всіх операцій незалежно від типу ресурсів, типу валют та філій-контрагентів, який є єдиним по всій системі Приватбанку; номер згідно порядкової нумерації всіх операцій, здійснених між двома окремими філіями. Операція по розміщенню чи поповненню кредитних ресурсів, зареєстрована електронною біржею, обов'язкова для виконання. Цим самим Правління Приватбанку України здійснило заходи для утримання необумовленого зростання вартості кредитних ресурсів Приватбанку.

Відсоткова ставка за кредитними ресурсами встановлюється за методикою трансфертного ціноутворення — прогресивне надбання сучасного банківського менеджменту Приватбанку, яку використовує більшість провідних західних банків Хоча існує кілька різних методів розрахунку, трансфертна ціна завжди має ринковий орієнтир Вона не повинна бути результатом штучного розрахунку внутрішньої вартості дохідних активів чи собівартості платних пасивів банку 25, що не має виходу на реальну ринкову вартість вкладень та запозичень

Трансфертне ціноутворення на міжфілійному ринку — це система оцінки внутрішньої вартості ресурсів у системі банку, зорієнтована на певний ринковий показник, відповідно до якої здійснюються операції з умовного використання ресурсів шляхом їх купівлі-продажу між казначейством та профіт-центрами банку.

Трансфертне ціноутворення вводиться з метою оптимізації політики банку щодо управління активами й пасивами, спрямованої на досягнення максимального рівня прибутковості робочих активів та капіталу акціонерів Воно є обов'язковим елементом оцінки ефективності діяльності роботи профіт-центрів банку та розрахунку їх внутрішньої рентабельності Трансфертне ціноутворення дає змогу обчислити не лише балансові доходи та витрати профіт центрів банку, пов'язані із зовнішніми активно-пасивними операціями, а й номінальні доходи й витрати за трансфертною ціною, що виникають уже у процесі залучення та використання коштів Таким чином упроваджується принцип '"Усі залучені банком кошти мають свою вартість, яку повинен відшкодовувати той підрозділ, котрий їх використовує".

Щоб уникнути неефективного використання коштів банку, рівень трансфертних цін має бути достатньо високим.

Вітчизняні реалії, на відміну від розвинутих країн із сталою фінансовою системою, не дають змоги розцінювати зазначені орієнтири як можливу базу для визначення трансфертних ставок. Чи не єдиним орієнтиром є нині ставки міжбанківського ринку кредитування (МБК). 21

Зазначимо переваги цього ринку

• ставки МБК дуже чутливі до ринкової кон'юнктури і найреальніше характеризують потребу комерційних банків у грошах;

• за умов відносної стабільності фінансового ринку МБК забезпечує значні обсяги ресурсів,

• МБК за сучасних умов — практично єдиний інструмент, використовуючи який, комерційні банки можуть реально вирішувати проблеми поточної ліквідності;

• МБК працює за двома основними валютами — гривнею та доларом США.

До недоліків слід віднести.

• обмеженість строку залучення-розміщення ресурсів. Діапазон термінів, за якими переважно працює ринок МБК, — від 1 дня до 1 місяця,

• мінімальні обсяги або цілковита відсутність попиту-пропозиції в разі фінансової кризи. Визначивши принципи, яким повинен відповідати ринковий орієнтир, перейдемо безпосередньо до методики визначення ставки трансфертної ціни на кредитні ресурси.

Формуючи банківські пасиви шляхом залучення акціонерного капіталу, інвестицій і депозитів та створюючи в подальшому на цій основі робочий портфель активів, кожна банківська установа прагне розв'язати два стратегічні завдання:

1. створити та підтримувати збалансований і узгоджений за термінами повернення потік грошових коштів, не ризиковий для ліквідності банку (завдання управління ліквідністю банківської установи).

2. максимально ефективно використати залучені кошти. Оскільки йдеться про вкладання ресурсів у проекти, що забезпечують найвищу рентабельність, необхідно відстежувати, щоб вкладення відповідали стратегії банку та не виходили за межі ризиків, які банк готовий узяти на себе.

Виконати ці стратегічні завдання можна лише за умови створення такої внутрішньої системи обліку вартості ресурсів, яка свідчить, що в банку немає безоплатних ресурсів, а вартість залучених коштів не обмежується лише прямими відсотковими витратами, а включає плату за підтримання ліквідності й резервування коштів на коррахунку в НБУ 20. Приватбанк, як акціонерне товариство закритого типу, зацікавлений у власній прибутковості. Акціонери банку мають бути впевненим, що відсотки, які сплачуються за залучені кошти, є "справедливими", тобто менеджери та персонал банку завжди у змозі інвестувати їх так, щоб забезпечити позитивну відсоткову маржу. Таким чином, слід повсякчас зважати на дві основні ідеї в впровадженні відсоткової політики:

- Приватбанк України не залучає платні ресурси, щоб забезпечити арифметичне зростання балансу, сподіваючись на можливі ефективні вкладення у майбутньому,

- завжди шукає альтернативні напрями використання коштів, щоб вкласти їх у найефективніші з точки зору інтересів акціонерів проекти.

На практиці виконання цих завдань ускладнюється через певні організаційно-структурні труднощі. Вони виникають унаслідок того, що в більшості філій, діяльність щодо залучення та використання коштів розподілено відповідно до їх організаційної структури як правило, є управління-донори (управління з питань роботи із приватними клієнтами, управління з питань залучення ресурсів тощо) та управління, що створюють основну масу активів (управління корпоративного бізнесу, кредитне, інвестиційне тощо) Серед філій системних банків досить часто виникає певна поляризація: одні спеціалізуються на кредитуванні, використовуючи галузеві та регіональні особливості, інші активніше працюють над створенням ресурсної бази. Окреме місце посідає казначейство, яке підтримує задану загально банківську ліквідність, формує значний портфель активів і пасивів та постійно виступає в ролі своєрідних терезів, урівноважуючи то надлишкову, то недостатню ліквідність Таким чином, завжди стоїть питання як оцінити ефективність роботи підрозділів, що залучають пасиви і відповідно мають здебільшого лише витратні статті балансу, та ефективність використання цих пасивів іншими підрозділами для активних вкладень? Відповісти на нього можна лише за умови, що банку відома внутрішня вартість ресурсів, які він використовує.

Таблиця 3.4

Аналізу чистого прибутку відділення Приватбанку за 2009 рік у порівнянні з 2008 роком

ПОКАЗНИКИ (тис. грн.)	2008	2009	Відхилення
Доходи банку	1217,3	1381,1	163,8
Витрати банку	1017,6	537,7	-478,9
Прибуток від основної діяльності	200,6	843,4	642,7
Непередбачений прибуток	-	-	-
Валовий прибуток	200,6	843,4	642,7
Податок на прибуток	60,2	253,0	192,8
Чистий прибуток	140,4	590,4	449,9

Прибуток від основної діяльності банку збільшився на 642.75 тис. грн. за рахунок зростання доходів банку на 163.8 тис. грн. та зменшення витрат на 478.95 тис.грн. Оскільки непередбачених прибутків і збитків не було, загальний прибуток за вересень становив 843.41 тис. грн. Чистий прибуток банку зріс на 449.93 тис. грн. за рахунок збільшення загального прибутку на 642.75 тис. грн. Із підвищенням податку на прибуток на 192.82 тис. грн. чистий прибуток зменшився на таку ж суму.

Таблиця 3.5

Аналіз структури доходів відділення Приватбанку

Показники	2008			2009			Відхилення (+,-)
	тис. грн.	%	тис.грн.		%	Тис. грн.		%
Усього доходів	1217.31	100	1381.11		100	163.8		-
1. Процентних:	1217.31	100	1102.44		79.8	-114.87		-21.2
За коштами на МФК	20834	17.1	104.17		7.5	-104.17		-9.9
За кредитами клієнтів	933.80	76.7	979.4		708	45.68		-5.9
За цінними паперами	75.17	6.2	18.79		1.4	-56.38		-4.8
2. Прибутків від торговельних операцій	-	-	278.66		202	278.66		20.2

Як бачимо, за рік у структурі доходів банку сталися значні зміни. Доходи збільшилися на 163.8 тис. грн. за рахунок зростання прибутку від торговельних операцій на 278.66 тис. грн., оскільки зменшення процентних доходів на 14.87 тис. грн. призвело до недоотримання загального доходу на таку ж суму.

Отже, на кінець 2009 року процентні доходи становлять 79.8%, прибуток від торговельних операцій — 20.2%. Найбільшу питому вагу в доходах посідають отримані проценти за кредитами клієнтів — 70.8%, їх питома вага знизилася на 5.9%, але сума доходів зросла на 45.68 тис. грн.

Така зміна структури вказує на те, що банк потрапляє у залежність від нетрадиційних доходів, їх зростання може свідчити про нездоровий інтерес до спекулятивних прибутків, спровокований необхідністю покрити дефіцит основного, процентного доходу банку.

Маючи баланс банку та звіт про прибутки і збитки, можемо розрахувати середню процентну ставку за виданими кредитами й цінними паперами:

Середня процентна ставка = Процентні доходи : (Видані кредити + Цінні папери в портфелі банку на інвестиції) х 100% (3.6)

Якщо, скажімо, за 2008 рік сума виданих кредитів і цінних паперів у портфелі банку на інвестиції становила 79660,33 тис. грн., процентні доходи — 1217.31 тис. грн., то середня процентна ставка дорівнювала 1.53% (1217.31 : 79660.33 х 100%). Аналогічно визначається процентна ставка за кредитами клієнтів (933.80:71434.13 х 100% = 1.31%), за міжбанківськими кредитами (208.34 : 6491.60 х 100% = 3.21%).

ВИСНОВКИ

Виходячи зі змісту даної роботи та одержаних, у результаті розрахунків, результатів отримано можливість зробити наступні висновки.

Для успішного функціонування комерційного банка як суб’єкта банківської сфери необхідно:

• Визначення оптимального співвідношення між величиною власних та запозичених коштів;

• Визначення структури джерел формування власного капітала банка;

• Активність комерційного банку на міжбанківському ринку;

• Розвиток спектру банківських послуг;

• Ефективне розміщення залучених коштів та ін.

Фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансових можливостей банку умовам, які діють на ринку банківських послуг та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найбільш ефективних засобів їх досягнення.

Рівень, співвідношення і зміна кон’юктури на ринку банківських послуг залежить від безлічі факторів, що різняться походженням, мірою впливу, сферою і часом дії, ступенем залежності від коливань ситуації на фінансовому ринку та ін. Деякі з наведених факторів діють на окремі складові діяльності комерційного банку, або одночасно на декілька.

Джерела формування фінансових ресурсів називаються пасивами банку. За своїм походженням пасиви не однорідні, і складаються з капіталу та зобов'язань банку перед вкладниками та кредиторами. Капітал являє собою власні кошти банку, що належать засновникам або акціонерам, а зобов'язання - це чужі гроші, тимчасово надані власниками у розпорядження банку.

Таким чином, зобов'язання - це теперішнє зобов'язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися відпливом із банку ресурсів, які втілюють економічні вигоди.

Зобов'язання поділяють на дві групи - залучені та запозичені кошти. Залучені кошти - це зобов'язання банку перед вкладниками, які надали свої вільні грошові кошти для зберігання на певних умовах. Запозичені кошти -це зобов'язання перед кредиторами, ініціатором яких є сам банк.

Капітал (власні кошти) у фінансовій звітності банку є різницею між активами та зобов'язаннями. Капітал банку (за нормативом) визначається як сума основного капіталу (капіталу першого рівня) та додаткового капіталу (капітал другого рівня), виключаючи відвернення.

При розрахунку загальної суми капіталу розмір допоміжною капіталу не повинен перевищувати розмір основного капіталу. Під загальною сумою капіталу розуміють величину капіталу, не скориговану на величину основних засобів. Відвернення банку включають до себе наступні елементи: вкладення банку в акції та боргові зобов'язання інших банків як з метою продажу, так і з метою інвестування, а також резерви, що утворюються для покриття збитків від знецінених цінних паперів і боргових зобов'язань; вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

Поряд з цим, розмір капіталу корегується на суму основним засобів що перевищує розрахункову суму капіталу, тобто якщо сума основних засобів перевищує розрахункову суму капіталу, то розрахункова сума капіталу зменшується на суму даного перевищення. У випадку, коли сума основних засобів не перевищує розрахункову суму капіталу, розрахункова сума капіталу не змінюється.

У ринковій економіці джерелами поповнення фінансового капіталу комерційного банку є: прибутки, отримані за минулі періоди; кошти, залучені шляхом випуску простих і привілейованих акцій; позики, отримані за рахунок кредитів і випуску облігацій. Отже, джерелами фінансових ресурсів є власні, залучені та позичені кошти, структура яких визначає фінансову незалежність і платоспроможність комерційного банку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 // ВВР.- 2001.- №5.- С. 3 – 8.

3. Закон України «Про бюджетну систему України» №512-12 від 05.12.99р.//ВВР.- 2000.- Ст. 31.

4. Закон України «Про власність» №697-12 від 07.02.2000р.// ВВР.- 2001.- Ст. 1-24.

5. Закон України «Про господарські товариства» №1576-12 від 19.09.99р.- ВВР.- 2001.-Ст.4.

6. Закон України «Про заставу» №2654-12 від 02.10.92 р.// ВВР.- 1993.-Ст.6-43.

7. Закон України «Про Національний банк України» №679-14 від 20.05.99 р. // ВВР.- 2000.- Ст.54

8. Закон України «Про систему оподаткування” від 25.06.1994 // ВВР.-1995.-№4.- Ст. 28 зі змінами і доповненнями.

9.Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» № 562\3855 від 13.08.1999 р.

10.Інструкція «Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті» №819\3259 від 24.12.1998 р.

11. Інструкція “Про міжбанківські розрахунки в Україні” №53\4274 від 27.12.2000.

12. Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.1998 № 527

13. Положення про порядок перерозподілу кредитних ресурсів в системі Приватбанку України

14. Положення про нормативи обов’язкового резервування коштів банківською системою України:Постанова Правління НБУ №275 від 17.01.2001 зі змінами та доповненнями.

15. Банки и банковские операции. Под ред. проф. Жукова Е.Ф. М., 1997

16. Басовский Л.Е. Финансовый менеджмент.-М.: Инфра-М, 2002.- 446с.

17. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами.-К.:МП «ИТЕМ ЛТД» 1996.-534 с. .

18. Гагарин С.В. Межбанковский кредит: дилинговые операции на рынке «коротких денег».-М. : 1995.-208 с.

19. Галиць О. Проблемні аспекти боротьби з відмиванням грошей // Вісн. НБУ.-2002.-№10

20. Гладких Д., «Облікова ставка і ціна кредитних ресурсів», Вісник Національного банку України N8,1998 – ст. 38-39

21. Горбунов А.Р. Управление финансовыми потоками и реинжиринг предприятий, банков, инвестицилнных компаний.-М.:1997.- 1998 с.65.290-93

22. Гриченко О.Р. Гроші та грошово-кредитна політика. К.: Основи, 1997.-86с.

23. Гроші та кредит. Навчально-методичний посібник.К.:1999.-402с.

24. Дзюблук О., «Проблеми підвищення ефективності кредитних операції комерційних банків», Вісник Національного банку України N9,1998 – ст 55-56

25. Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту : Навч. посібник для вузів.- К.-1995.- 298с.

26. Збірник виробничих ситуацій з навчальної дисципліни “Банківські операції”.К., 1998.- 100с.

27. Карманов Є., Кротюк В. Деякі аспекти правового регулювання боротьби з відмиванням грошей у банківській системі // Вісн. НБУ.- 2002.-№9

28.Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках.-К.:КНЕУ, 2000.-404 с.

29. Кірейцеі Г.Г. Фінансовий менеджмент.-К.: ЦУЛ, 2002.- 496с.

30. Лобанова Т.Н. Банки: организация и персонал.-М.:Городец, 2000.- 400с.

31. Луговець Л. Закони, що регулюють порядок розкриття банківської таємниці // Укр. бухгалтер.щотижневик.-2001.-№49

32. Матвієнко В.П. Держава і банки.- К.: Дем. Україна, 1996.- 160с.

33. Основи банківської справи / Під ред. А.Н. Мороза.-К.,1994.-356с.

34. Правовые основы банковской деятельности: Учебн. пособие.-М.1995.-104с.

35. Роуз П.С. Банковский менеджмент.-М.: Дело ЛТД, 1995.-337с.

36. Смирнова Л.Р. Банковский аудит. Под ред. проф. М.И.Баканова.-М.: Финансы и статистика, 2001.-446с.

37. Теплова Т.В. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями.-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000.-504с.

38. Терехов А.А. Аудит: перспектвы развития.М.:- Финансы и статистика, 2001.- 557с.

39. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции.-М.,1994.-320 с.

40. Фельдман А.А. Депозитные и сберегательные сертификаты. Чековое обращение.: учебн. пособие.- М.,1995.-168 с.

41. Хорн Дж.К.ван. Основы финансового менеджмента.-К.: Вильямс,2002.

42. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. М., 1995.

43. Чижов Н.А. Кадровые технологии.- М.: Экзамен, 2000.

44. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит.-2-е изд.- М.: ИНФРА, 2000.-350с.

45. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы. П-о., М., 1998 г.

46.Ширинская Е.Б. и др. Финансово-аналитическая служба в банке:/Практическое пособие. Е.Б. Ширинская, Н.А. Понамарева, В.А. Купчинский.-М.-ФКБ-ПРЕСС, 1998.

47. Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента:Учебник.-3-е изд., перераб. и доп.-К.: МАУП, 1999.

48. Юргелевич С. Як і чим запобігти використанню фінансової системи для відмивання грошей?. Вісник НБУ.-2000.- №8

49.Ющенко В.А., «Гроші: злободенні питання розвитку попиту та пропозиції» Вісник Національного банку Украіни N1,1998 – ст. 3-11.