- •1. Поняття та завдання кримінального процесу України.
- •2. Кримінальна процесуальна форма та її значення. Уніфікація та диференціація кримінально-процесуальної форми.
- •3. Кримінальні процесуальні норми: поняття, види, структура.
- •4. Джерела кримінального процесуального права України.
- •5. Правила дії кримінального процесуального закону.
- •6. Кримінальні процесуальні функції, їх види та характеристика.
- •7. Поняття стадій кримінального процесу, їх система, зміст і завдання.
- •8. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
- •9. Засада мови, якою здійснюється кримінальне провадження.
- •10. Засада гласності у кримінальному процесі.
- •11.Змагальність і диспозитивність у кримінальному процесі.
- •12. Недоторканність житла чи іншого володіння особи, невтручання у приватне життя громадян, таємниця спілкування.
- •13. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність у кримінальному провадженні.
- •14. Забезпечення права на захист.
- •15. Публічність як засада кримінального провадження.
- •16. Розумні строки як засада кримінального провадження.
- •17. Суд (суддя) у кримінальному процесі.
- •18. Слідчий суддя і його повноваження.
- •19. Прокурор у кримінальному процесі. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
- •20. Слідчий та його процесуальне становище. Керівник органу досудового розслідування.
- •21. Підозрюваний і його процесуальне становище.
- •22. Захисник, його права та обов’язки у кримінальному процесі. Залучення захисника. Обов’язкова участь захисника.
- •23. Потерпілий і його представник, їх повноваження.
- •24. Цивільний позивач і цивільний відповідач у кримінальному провадженні, їх права та обов’язки.
- •25. Свідок у кримінальному провадженні. Права та обов’язки свідка. Особи, які не можуть бути допитані як свідки.
- •26. Експерт і спеціаліст у кримінальному процесі, їх права та обов’язки.
- •27. Суб’єкти доказування у кримінальному процесі, їх класифікація.
- •28. Поняття доказів та їх класифікація.
- •29. Способи збирання доказів у кримінальному процесі.
- •30. Оцінка доказів, її відмінність від перевірки.
- •31. Недопустимість доказів.
- •32. Предмет і межі доказування у кримінальному провадженні.
- •33. Показання як джерело доказів, особливості їх оцінки.
- •34. Висновок експерта. Види експертиз за процесуальною ознакою.
- •35. Речові докази у кримінальному провадженні.
- •36. Документи як джерело доказів.
- •37. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про них.
- •38. Фіксування кримінального провадження.
- •39. Процесуальні строки і витрати.
- •40. Відшкодування (компенсація) шкоди. Цивільний позов у кримінальному провадженні.
- •41. Початок досудового розслідування.
- •42. Підслідність: поняття, види.
- •44. Строки досудового розслідування. Порядок їх продовження.
- •45. Відомчий процесуальний контроль за провадженням досудового розслідування.
- •46. Загальні процесуальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій.
- •47. Допит: види, порядок проведення. Проведення допиту у режимі відеоконференції під час досудового розслідування.
- •48. Пред’явлення для впізнання: види, підстави та порядок проведення. Проведення впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування.
- •49. Обшук: види, підстави та порядок проведення.
- •50. Огляд: види, підстави та порядок проведення.
- •51. Слідчий експеримент.
- •52. Освідування особи.
- •53. Проведення експертизи у кримінальному провадженні. Отримання зразків для експертизи.
- •54. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії.
- •55. Повідомлення про підозру.
- •56. Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, види, загальні правила застосування.
- •57. Запобіжні заходи: види, мета, підстави та загальні правила їх застосування, зміни чи скасування.
- •58. Домашній арешт.
- •59. Застава як запобіжний захід.
- •60. Тримання під вартою. Строки тримання під вартою та порядок їх продовження.
- •61. Затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
- •62. Тимчасовий доступ до речей і документів.
- •63. Тимчасове вилучення майна.
- •64. Зупинення та відновлення досудового розслідування.
- •65. Форми закінчення досудового розслідування.
- •66. Закриття кримінального провадження.
- •67. Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •68. Звернення до суду з обвинувальним актом.
- •69. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
- •70. Підготовче провадження.
- •71. Судовий розгляд: етапи, загальні положення.
- •72. Судове провадження з перегляду судових рішень: загальна характеристика.
- •73. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
- •74. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.
- •75. Кримінальне провадження на підставі угод.
- •76. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
- •77. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.
- •78. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
- •79. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
- •80. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу.
71. Судовий розгляд: етапи, загальні положення.
Судовий розгляд у кримінальному провадженні (стадія кримінального процесу) – це встановлена законом система процесуальних дій суду та учасників кримінального провадження, послідовне проведення яких спрямоване на всебічне, повне і об’єктивне дослідження матеріалів кримінального провадження та постановляння законного, обґрунтованого та справедливого вироку.
Судовий розгляд є центральною і найважливішою стадією кримінального процесу.
Саме в цій стадії остаточно вирішується завдання забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожний, хто вчинив злочин, був підданий справедливому покаранню та жоден невинний не був притягнений до кримінальної відповідальності та засуджений.
Судовий розгляд, будучи спрямований на вирішення всіх завдань кримінального процесу, здійснюється публічно, гласно в умовах безобмежувальної дії всіх засад та гарантій правосуддя. При цьому суд має бути незалежним та підкорятись тільки закону.
Значення стадії судовий розгляд полягає у наступному:
1) правосуддя справедливо оцінюється як вища форма правової охорони й це має значення тоді, коли під загрозою опиняється забезпечення прав людини;
2) суд має досконало та повно дослідити матеріали кримінального провадження і в результаті цього забезпечити законність;
3) на цій стадії відбувається дослідження доказів. Судовий розгляд не зводиться до перевірки матеріалів досудового розслідування. Він є якісно новим дослідженням обставин кримінального провадження як за процесуальною формою, так і за методами.
Загальні положення судового розгляду
Загальні положення судового розгляду – сукупність (система) процесуальних дій, що спрямовані на виконання основних завдань кримінального судочинства.
До загальних положень судового розгляду відносяться:
– реалізація засад кримінального провадження під час судового розгляду;
– незмінність складу суду при розгляді справи (ст. 319 КПК України);
– регламентація діяльності головуючого в судовому засіданні (ст. 321 КПК України),
– безперервність судового розгляду (ст. 322 КПК України);
–наслідки неприбуття учасників судового розгляду до суду (статті 323–327 КПК України);
– гласність судового розгляду (статті 27, 328 КПК України);
– регламентація обов’язків присутніх у залі судового засідання та заходів до порушників порядку судового засідання (статті 329, 330 КПК України);
– загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового розгляду (статті 331–333 КПК України);
– об’єднання та виділення матеріалів кримінального провадження (ст. 334 КПК України);
– зупинення судового провадження (ст. 335 КПК України);
– процесуальний порядок застосування режиму відеоконференції під час судового провадження (ст. 336 КПК України) та інші.
72. Судове провадження з перегляду судових рішень: загальна характеристика.
Судове провадження з перегляду судових рішень включає:
- провадження в суді апеляційної інстанції;
- провадження в суді касаційної інстанції;
- провадження у Верховному суді України;
- провадження за нововиявленими обставинами.
Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру.
Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку
У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:
1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз’яснення засудженому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК неозяснення потерпілому наслідків укладення угоди;
3) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України
Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:
1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, з метою застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.
Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами
Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Нововиявленими обставинами визнаються:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.