- •1. Поняття та завдання кримінального процесу України.
- •2. Кримінальна процесуальна форма та її значення. Уніфікація та диференціація кримінально-процесуальної форми.
- •3. Кримінальні процесуальні норми: поняття, види, структура.
- •4. Джерела кримінального процесуального права України.
- •5. Правила дії кримінального процесуального закону.
- •6. Кримінальні процесуальні функції, їх види та характеристика.
- •7. Поняття стадій кримінального процесу, їх система, зміст і завдання.
- •8. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
- •9. Засада мови, якою здійснюється кримінальне провадження.
- •10. Засада гласності у кримінальному процесі.
- •11.Змагальність і диспозитивність у кримінальному процесі.
- •12. Недоторканність житла чи іншого володіння особи, невтручання у приватне життя громадян, таємниця спілкування.
- •13. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність у кримінальному провадженні.
- •14. Забезпечення права на захист.
- •15. Публічність як засада кримінального провадження.
- •16. Розумні строки як засада кримінального провадження.
- •17. Суд (суддя) у кримінальному процесі.
- •18. Слідчий суддя і його повноваження.
- •19. Прокурор у кримінальному процесі. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
- •20. Слідчий та його процесуальне становище. Керівник органу досудового розслідування.
- •21. Підозрюваний і його процесуальне становище.
- •22. Захисник, його права та обов’язки у кримінальному процесі. Залучення захисника. Обов’язкова участь захисника.
- •23. Потерпілий і його представник, їх повноваження.
- •24. Цивільний позивач і цивільний відповідач у кримінальному провадженні, їх права та обов’язки.
- •25. Свідок у кримінальному провадженні. Права та обов’язки свідка. Особи, які не можуть бути допитані як свідки.
- •26. Експерт і спеціаліст у кримінальному процесі, їх права та обов’язки.
- •27. Суб’єкти доказування у кримінальному процесі, їх класифікація.
- •28. Поняття доказів та їх класифікація.
- •29. Способи збирання доказів у кримінальному процесі.
- •30. Оцінка доказів, її відмінність від перевірки.
- •31. Недопустимість доказів.
- •32. Предмет і межі доказування у кримінальному провадженні.
- •33. Показання як джерело доказів, особливості їх оцінки.
- •34. Висновок експерта. Види експертиз за процесуальною ознакою.
- •35. Речові докази у кримінальному провадженні.
- •36. Документи як джерело доказів.
- •37. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про них.
- •38. Фіксування кримінального провадження.
- •39. Процесуальні строки і витрати.
- •40. Відшкодування (компенсація) шкоди. Цивільний позов у кримінальному провадженні.
- •41. Початок досудового розслідування.
- •42. Підслідність: поняття, види.
- •44. Строки досудового розслідування. Порядок їх продовження.
- •45. Відомчий процесуальний контроль за провадженням досудового розслідування.
- •46. Загальні процесуальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій.
- •47. Допит: види, порядок проведення. Проведення допиту у режимі відеоконференції під час досудового розслідування.
- •48. Пред’явлення для впізнання: види, підстави та порядок проведення. Проведення впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування.
- •49. Обшук: види, підстави та порядок проведення.
- •50. Огляд: види, підстави та порядок проведення.
- •51. Слідчий експеримент.
- •52. Освідування особи.
- •53. Проведення експертизи у кримінальному провадженні. Отримання зразків для експертизи.
- •54. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії.
- •55. Повідомлення про підозру.
- •56. Заходи забезпечення кримінального провадження: поняття, види, загальні правила застосування.
- •57. Запобіжні заходи: види, мета, підстави та загальні правила їх застосування, зміни чи скасування.
- •58. Домашній арешт.
- •59. Застава як запобіжний захід.
- •60. Тримання під вартою. Строки тримання під вартою та порядок їх продовження.
- •61. Затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
- •62. Тимчасовий доступ до речей і документів.
- •63. Тимчасове вилучення майна.
- •64. Зупинення та відновлення досудового розслідування.
- •65. Форми закінчення досудового розслідування.
- •66. Закриття кримінального провадження.
- •67. Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •68. Звернення до суду з обвинувальним актом.
- •69. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
- •70. Підготовче провадження.
- •71. Судовий розгляд: етапи, загальні положення.
- •72. Судове провадження з перегляду судових рішень: загальна характеристика.
- •73. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
- •74. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.
- •75. Кримінальне провадження на підставі угод.
- •76. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
- •77. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.
- •78. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
- •79. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
- •80. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу.
19. Прокурор у кримінальному процесі. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
Прокурор – це суб’єкт кримінального процесу, що бере участь у всіх його стадіях, здійснюючи при цьому нагляд за дотриманням законів і підтримуючи державне обвинувачення у суді. Як прокурори у кримінальному процесі можуть виступати особи, перераховані у п. 15 ст. 3 КПК України (Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори АРК, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК).
Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування та здійснює ці повноваження з його початку до завершення.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва (ч. 2 ст. 36 КПК України).
Прокурор уповноважений:
починати досудове розслідування;
мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;
давати доручення щодо проведення досудового розслідування, проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій;
брати участь або особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії;
скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
повідомляти особі про підозру;
пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які неспроможні самостійно захистити свої права;
затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити до них зміни або самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення;
оскаржувати судові рішення;
здійснювати інші повноваження, передбачені ст. 36 та іншими нормами КПК України.
20. Слідчий та його процесуальне становище. Керівник органу досудового розслідування.
Слідчий – службова особа органу досудового розслідування, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
У відповідності з ч. 1 ст. 38 КПК України органами досудового розслідування є слідчі підрозділи:
– органів внутрішніх справ;
– органів безпеки;
– органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;
– органів державного бюро розслідувань.
Під час досудового розслідування кримінальних проступків повноваження слідчого можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів ОВС, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
Слідчий уповноважений:
починати досудове розслідування;
проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії;
доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
приймати процесуальні рішення, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 КПК України тощо.
Слідчий зобов’язаний:
– застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування;
– законно та своєчасно здійснювати процесуальні дії;
– виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.
Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, тягне за собою відповідальність за ст. 3811 КК України.
Слідчий – процесуально незалежний і самостійний суб’єкт кримінального процесу. При здійсненні досудового слідства він повинен керуватися тільки законом, виходити із свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому розгляді всіх обставин в їх сукупності. Втручання в діяльність слідчого осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Керівник органу досудового розслідування – це посадова особа органу досудового розслідування, на яку покладено обов’язок щодо організації та контролю за діяльністю підлеглих слідчих.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України керівник органу досудового розслідування – це начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення ОВС, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.
Керівник органу досудового розслідування здійснює відомчий процесуальний контроль за роботою підлеглих йому слідчих.
Керівник органу досудового розслідування уповноважений:
визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи;
відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування та призначати іншого слідчого;
ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;
вживати заходів до усунення порушень вимог законодавства, у випадку їх допущення слідчим;
погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення;
здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;
здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.
Керівник органу досудового розслідування зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі.
Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, тягне за собою передбачену законом відповідальність.