13.Комунікативний процес і його структура

Комунікація є важливим чинником існування суспільства, адже суспільства без спілкування немає. Воно є тим процесом, який і забезпечує утворення суспільства. Таким чином, комунікативний процес є основою спілкування, організація якого залежить від розуміння системи й структури процесу, а також природи комунікативного акту.

Комунікативний процес є основою спілкування, організація якого залежить від розуміння системи й структури процесу, а також природи комунікативного акту.

Ми живемо в світі комунікації, пише Г. Г. Почепцов , 70% свого часу людина витрачає на спілкування.Структура, характер та система комунікативного процесу виникають на основі форми участі комуніканта в процесі спілкування та форми взаємодії з предметом спілкування.

Форми комунікативного процесу відрізняються одно- чи багатовекторністю процесу спілкування і здатністю перерозподіляти роль комуніканта в середовищі комунікаторів.Одновекторна комунікація- суб’єктно- об’єктний характер

комунікант - комуні кант

Монолог(регулятивніть не береться до уваги)Багатовекторна комунікація- суб’єктно- суб’єктний характер

комунікант - комунікант

14.Теорії та моделі масової комунікації

Теорії

Теорія масового суспільства і сильних медіа. 30-ті роки ХХ ст. дали поштовх для розвитку масової культури, в лоні якої формувалися спільноти з ізольованих індивідів, що загубили традиційні культурні зв’язки між членами того соціуму, до якого вони належали. Масові спільноти зазнають маніпулятивних впливів, виникає культурна еліта, яка веде за собою маси. Роль медіа в масовому суспільстві визнається сильною, тобто вони ефективно 208 Частина третяздійснюють той вплив, який планується. Така концептуальна модель теоріїмасового суспільства і сильних медіа.

Теорія двоступеневого впливу. Аналіз ефективності комунікаційних кампаній, що проводилися, зокрема, під час війни, змусили вчених у 1940—1950-х роках переглянути теорію сильних впливів медіа. Функціоналіст П. Лазарсфельд та його колеги зрозуміли, що міжособистісна комунікація поряд із упливом лідерів думок на громадську думку опосередковує зв’язок між масою та медіа.

Теорія дифузії інновацій. Згідно з цією теорією, в розробці якої брали участь Г. Тард, Е. Роджерс, А. Бандура, будь-яка інновація (нова ідея, технологія, нові знання, нова поведінка тощо) поширюється в суспільстві за певною моделлю, яка графічно являє собою S-подібну криву, пов’язану з поширенням інновації в часі: деякі люди беруть інновацію відразу, інших треба переконувати, що вимагає певного часу. Е. Роджерс описує концепцію S-подібної кривої Тарда таким чином: спочатку кілька індивідів бере нову ідею,

потім інновація поширюється серед більшої кількості індивідів і насамкінець темп поширення спадає.

Теорія Г. Лассвелла. Американськийполітолог та дослідник пропаганди Гарольд Лассвелл запропонував лінійну модель спілкування, яка стала класичним зразком досліджень масової комунікації: хто говорить — що сповіщає — яким каналом — кому — з яким ефектом. У ході розвитку досліджень масової комунікації складники формули Г. Лассвелла були розподілені на дискретні частини окремих дисциплін: контрольний аналіз (хто), контент-аналіз (що), аналіз аудиторії (кому) і ефект-аналіз (ефект, справлений на аудиторію).

Теорія чотирьох функцій. Основним концептом цієї теорії є уявлення про чотири соціальні функції мас-медіа: спостереження за поточними подіями (виробництво новин), взаємозв’язок між членами суспільства, передавання соціальної спадщини, розвага.

Теорія модернізації Лернера. Ця теорія в 60-х роках ХХ ст. була основою соціальної модернізації в країнах “третього світу”, для чого використовувалися ЗМІ. Соціальні зміни розглядалися як односпрямований процес — згори донизу.

Теорія використання і задоволення. Ця теорія стверджує, що споживачі медіа самостійно вибирають інформацію, необхідну їм для використання чи

принесення задоволення. Через те вплив ЗМК на людей зумовлений їхніми ж соціально-психологічними характеристиками. Одне з головних положень теорії — уявлення про відбір фільмів, передач, газет споживачами для задоволення своїх власних потреб як постійний, активний процес. Дослідники, які працюють у рамках теорії використання і задоволення, більше уваги приділяють дослідженням мотивації, психологічних особливостей споживачів, їхній поведінці, ніж прямому впливу медіа на свою аудиторію. Ця теорія використовується для пояснення процесів масифікації.

Теорія розширення відчуття Маклюена. Інша назва — теорія техноло-гічного детермінізму. На думку М. Маклюена, медіа розширюють людські відчуття. Одні з них, так звані “гарячі” медіа, самі є повідомленнями. Це тлебачення, радіо, книги, газети, журнали. Вони розширюють відчуття людей, наповнюють їх даними. Ці медіа емають низький ступінь участі аудиторії у спілкуванні. “Холодні” медіа характеризуються високим ступенем участі споживачів у спілкуванні. Ці засоби лише надають аудиторії форму участі в спілкуванні (наприклад телефон). “Холодні” медіа — це технології племені (втягують людей у спілкування), “гарячі” медіа є технологіями цивілізації (виключають людей зі спілкування), вважає Маклюен.

Теорія культивації. Ця теорія має ще назву гіпотеза культивації, яка зародилася в рамках дослідницької програми вивчення впливу на аудиторію медіанасилля. Цю програму “Проект культурних індикаторів” у 1960-х роках розвивав учений із університету Пенсильванії Джордж Гербнер. Основним положенням гіпотези було уявлення про те, що чим більше часу глядач проводить перед телевізором, тим більше його образ світу наближається до того, який він бачить на екрані. Дослідження показали, що ефект культивації залежить від характеристик глядачів. Крім того, було доведено, що інтенсивність ефекту культивації залежить від освіченості глядачів. Світогляд споживачів масової інформації з високим рівнем освіченості менш залежний від того образу світу, який формує телебачення.

Теорія “порядок денний”, або теорія визначення пріоритетності новин. Для розуміння концепту теорії посилаються на слова дослідника Б. Когена: преса “можливо, не дуже успішна в тому, щоб вказувати людям, що саме думати, але вона дуже успішна, щоб вказувати своїм читачам на те, про що думати”. Тобто медіа нав’язують аудиторії теми думання, спілкування, роблять їх важливими, актуальними.

Теорія “спіраль мовчання”. Е. Ноель-Нойман зауважила: хто не знахо-дить у масовій комунікації своєї думки,— мовчить. Ця теорія пояснює той факт, чому люди не хочуть публічно висловлюватися, коли вони становлять меншість у своїй соціальній групі.

Соціально-когнітивна теорія і більш широка теорія соціального нав-чання Бандури. А. Бандура сформував концепцію соціального навчання че-рез засвоєння чужого досвіду. Спостерігаючи, люди переймають моделі по-ведінки. Мислення і дії індивіда визначаються трьома різними факторами: 1) поведінка; 2) індивідуальні характеристики, когнітивні та біологічні (на-приклад коефіцієнт інтелекту, стать, ріст, расова належність тощо), 3) чинники або події довкілля.

Моделі

Модель Г. Ласуела 1948

Комунікатор завжди може вплинути на реципієнта, необхідно тільки правильно визначитися з суттю повідомлення та каналом передачі цього повідомлення

Модель Р. Бредока 1949

Модель вказує на необхідність врахування умов, в яких проходить комунікація та мети, якої прагне досягнути комунікатор

Модель К. Шенона- В.Уівера 1949

Рання модель має лінійний односторонній характер, акцентує увагу на змістіповідомлення, яке є на початку комунікаційного процесу та наприкінці цього процесу. Пізніше: економічний ефект комунікації прямо пропорційний кількості повідомлень, генерованих відправником, з урахуванням того, що кількість переданих повідомлень зменшується пропорційно часу передачі та сприйняття повідомлень. Чим більше повідомлень в різний час відправлено, тим більша ймовірність у часі залучення покупця – отримувача повідомлення

АВХ-модель Т. Ньюкомба 1953

Модель має вигляд трикутника, вершинами якого є комунікант, комунікатор і соціальна ситуація. Взаємодія комуніканта і комунікатора відбувається як із врахуванням, так і без врахування соціальної ситуації. Загальна тенденція комунікації – прагнення до симетрії. Так як респондент та комунікатор пов’язані взаємними очікуваннями та установками, загальним інтересом до предмета спілкування – результатом комунікації стає зближення (віддалення) їх точок зору

Модель зворотнього зв’язку М. Дефлюєра 1958

Модель доповнила існуючі комунікаційні моделі зворотнім зв’язком, якийможна отримувати не тільки від реципієнта, але й від самого повідомлення (зображення на моніторі, якість звуку тощо). В моделі враховується трансформація значення повідомлення під впливом «шуму»