3.Система масової комунікації, її характер та структура

Від характеру залежить система масової комунікації. Класичною є така система, в основі якої лежать суб’єктно-об’єктні зв’язки (комунікант як суб’єкт, виконує активну роль у спілкуванні; комунікат як об’єкт, виконує пасивну роль у спілкуванні й залежить від комуніканта):

комунікант

повідомлення (висловлювання)

засоби спілкування

комунікат

(ефективна) реакція комуні ката

Схема класичної системи масової комунікації завжди відображає спілкування, що має успішний результат, коли стовідсоткову ефективність комунікаційного процесу забезпечено.

Класична система масового спілкування приховує в собі глибинну суть суспільства як цілісного соціального організму, необхідною умовою нормальної життєдіяльності якого є порядок, що забезпечується системою соціальних норм.

Характер масової комунікації. Спілкування може бути простою дією, спрямованою на інших людей, які виступають у ролі об’єктів дії, простою реакцією на інших людей, що є суб’єктами спілкування, або мати складну форму — і бути системою дій при рівноправних взаєминах (взаємодії) “суб’єкт—суб’єкт”. Тобто комунікація є впливом комуніканта на комуніката, відповіддю на зовнішні дії, стани, ситуації або взаємовпливом. Особливістю масового спілкування є те, що воно відбувається переважно між комунікантом-професіоналом та обов’язково реальною або уявною, потенційною масою. У ролі комунікантів можуть виступати також аматори спілкування з масами. Характер масової комунікації такий, що вона є дією (впливом) комуніканта на комуніката. Прояви взаємодії (взаємовпливу) у масовій комунікації є нічим іншим, як симуляцією інших видів спілкування переважно під упливом громадськості демократизувати стосунки між медіа й іншими комунікантами та їхньою аудиторією. Те, що за ЗМІ, владою, рекламними агенціями та іншими комунікантами закріплена функція прямого впливу, а не демократичного обміну думками між ними й співбесідниками, то це не недолік тоталітарних ідеологій (вони тут взагалі ні до чого), а природна для масового спілкування функція комунікантів — забезпечити суб’єктно-об’єктні стосунки між мовцем та масовою аудиторією з метою впливу на об’єкт у контексті масової культури, масової психології, соціальної поведінки і т. д. Тобто масова комунікація виконувала й виконує суспільну функцію насамперед соціального регулювання.Масова комунікація по суті не має також і характеру реакції на вплив інших людей, оскільки аудиторія принципово не впливає, наприклад, на медіа і врахування того впливу технологічно не закладається у діяльність ЗМК. Планування змісту і форм роботи ЗМК визначається не тим, як впливають люди на медіа, а навпаки — необхідністю впливати на людей. При плануванні роботи беруться до уваги потреби людей, проблемні суспільні питання, але така реакція медіа на запити громадян в основі своїй не є відповіддю на запити (медіа — це не довідкове бюро, не служби допомоги): проблеми людей використовуються тільки як фактичний матеріал для роботи ЗМК. Проте в інформаційний період розвитку суспільства, який розпочинається з появою віртуальної комунікації, масова комунікація набуває особливого характеру — саморегулятивного, коли маса у віртуальному просторі формується і трансформується як публіка на майдані при відсутності явного лідера: маса нагадує спільноту в комунальній квартирі, мешканці якої самостійно вирішують проблемні питання, встановлюють правила проживання. Маса постійно висуває нових лідерів зі свого середовища, вона кипить, шумує, бурлить,— і на тому шумовинні хтось, хоч на мить, стає вожаком. Елементи віртуальної масової комунікації проникають у традиційну масову у вигляді інтерактивів, передач із майданів. Але традиційна масова комунікація досить консервативна і намагається пристосуватися до нових умов, лише б не розчинитися у віртуальній.

На відміну від міжособистісного спілкування, структура якого передбачає традиційні компоненти процесу —

1) мовлення,

2) сприймання мовлення і реакцію на нього співбесідника

3) сприймання мовцем реакції співбесідника (зворотний зв'язок),

4) корекцію мовлення за потреби,

-масове спілкування передбачає організаційно складну структуру власне мовлення.

Реакція мовця на поведінку аудиторії можлива, але фактично вона відсутня у момент мовлення, коли мова йде про ЗМК. Реагування на те, як аудиторія сприймає повідомлення, має місце у випадках контактного спілкування з залом, класом, майданом тощо.

Складна структура мовлення включає обов'язково:

1) визначення теми,

2) збір матеріалу до теми,

3) розробку теми,

4) створення інформаційного продукту на визначену тему,

5) артикуляцію продукту, його поширення. Проте ця система компонентів мовлення залежить від того, у ролі якого комуніканта виступає мовець, що він хоче від своєї аудиторії. Тобто визначення і прогнозування реакції аудиторії у масовій комунікації є важливим її технологічним елементом, який і визначає процес організації мовлення

Структура масової комунікації

1) визначення і прогнозування реакції аудиторії - - обов'язково

2) визначення теми - - обов'язково

3) збір матеріалу до теми - - обов'язково

4) розробка теми - - обов'язково

5) створення інформаційного продукту на визначену тему - - обов'язково

6) артикуляція продукту, його поширення - -обов'язково

7) сприймання й реакція аудитори на мовлення - - факультативно

8) реакція мовця на аудиторію - - факультативно

9) корекція мовлення - - факультативно