54.Поняття і структура кримінального права України

Кримінальне право — одне з галузей права. Під кримінальним правом розуміють науку, теорію кримінального права, систему його вчень.

Норми кримінального права — це правила, що охоплю­ють соціальні ситуації й конкретні життєві ситуації. Ці нор­ми є загальнообов'язковими до виконання. Здебільшого вони виступають як норми-заборони, як пересторога певних вчин­ків людей (злочинні дії або злочинну бездіяльність). За їх вчинення настає кримінальне покарання.

Кримінальне право — це так зване позитивне право. Воно точно фіксує в законі ознаки злочинів і пока­рань за них. Кримінальні закони видаються тільки Верховною Радою України. Тим самим це право відрізняється від ін­ших галузей права.

Кримінальне право має властивий тільки йому предмет і метод правового регулювання. Злочин і покарання — дві головні інституції, що визначаються нормами кримінального права. Відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням зло­чину і застосуванням за це покарань, становлять предмет кримінального права. Застосування покарання до конкретної особи, яка вчинила злочин, є методом правово­го регулювання відносин, що виникають у зв'язку з вчинен­ням цього злочину.

Таким чином, кримінальне право як галузь права яв­ляє собою систему юридичних норм, прийнятих Верховною Радою Ук­раїни, що встановлюють, які суспільно небезпечні ді­яння є злочинами і які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Основна функція кримінального права — охоронна. Воно охороняє суспільні відносини, що регулюються іншими галу­зями права. Регуляція суспільних відносин має сприяти їх розвитку та реалізації. Охоронна функція кримінального права має сво­їм завданням охорону від злочинних посягань найбільш важ­ливих соціальних цінностей: прав і свобод людини і громадя­нина, власності, громадського порядку і громадської безпе­ки, довкілля, забезпечення миру й безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Кримінальному праву властива регулятивна функ­ція - норми кримінального права, забороняючи вчинювати суспільно небезпечні дії (бездіяльність), вимагають певної правомірної поведінки. Деякі громадяни виконують заборони кримі­нального закону, побоюючись відповідальності та покарання, але більшість громадян не вчиняють злочинів тому, що їх по­ведінка в цілому є позитивною й правомірною

Кримінальне право виключає відповідальність за наслідки, що настали, без наявності вини. Які б тяжкі наслідки не потягло за собою ді­яння особи, кримінальна відповідальність виключається, по­ки не буде встановлено, що вона діяла винно (умисно чи з необережності).

У кримінальному праві головує принцип особистої від­повідальності. Особою, яка може нести кримінальну відповідальність, є лише фізична особа, яка обов'язково є осудною й досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. Покаран­ня носить персональний характер і може застосо­вуватися лише до конкретної особи, яка визнана судом вин­ною у вчиненні злочину.

Другий принцип кримінального права — принцип індиві­дуалізації кримінальної відповідальності й покарання. Він вимагає, щоб і кримінальна відповідальність, і призна­чення покарання були найточніше конкретизовані та інди­відуалізовані виходячи з конкретних обставин вчиненого злочину з урахуванням особи винного.