- •1.Предмет та функції економічної теорії. Методи пізнання економічних процесів.
- •3.Основні напрями сучасної економічної теорії, їх характеристика та засновники
- •4.Економічні категорії, закони та принципи пізнання і використання економічних законів. Система економічних законів та характеристика кожного елементи
- •5.Потреби: визначення, класифікація. Економічний закон зростання потреб
- •6Економічні інтереси, їхня класифікація та взаємодія.
- •7 Економічна система, її сутність, основні структурні елементи. Типи економічних систем.
- •9 Власність: сутність, форми. Сучасні тенденції розвитку відносин власност
- •10. Суспільне виробництво: сутність, структура. Основні фактори суспільного виробництва.
- •11. Ефективність виробництва: сутність, види та показники
- •12.Форми організації суспільного виробництва та їх характеристика.
- •13.Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості.
- •14.Альтернативні теорії вартості.
- •15. Закон вартості, його сутність та функції.
- •Соціальні наслідки інфляції
- •28. Розрізняють такі види конкуренції:
- •За причиною виникнення
- •За формою об'єднання капіталу
- •31. Негативні наслідки монополізації економіки. Антимонопольне законодавство та антимонопольна політика.
- •32.Сутність капіталу, його матеріально-речовий зміст та соціально-економічна форма. Кругооборот промислового капіталу.
- •33.Оборот капіталу та його швидкість. Основний і оборотний капітал.
- •34.Зношення основного капіталу: сутність, види, методи амортизації.
- •35.Доходи: сутність, класифікація та джерела. Крива Лоренца.
- •36) Заробітна плата, її сутність, форми, рівень і системи.
- •Форми зарплати
- •Відрядна форма
- •Погодинна форма
- •Рівні заробітної плати.
- •37) Зайнятість і безробіття. Безробіття: суть, причини виникнення, форми, соціально-економічні наслідки. Рівень безробіття.
- •38)Сутність і функції фінансів у ринковій економіці. Форми фінансів.
- •Функції фінансів
- •39)Державний бюджет: сутність, види. Напрями та види видатків та джерела надходжень
- •40)Податки: сутність, класифікація. Принципи побудови системи оподаткування. Крива Лаффера.
- •41.Кредит: сутність, форми. Принципи кредитування. Відсоткова ставка: сутність, норма та види.
- •42.Структура інституційної структури кредитної системи. Функції центрального банку. Види банківських операцій.
- •43.Цінні папери: сутність, види. Курс акції. Контрольний пакет акцій.
- •44. Аграрні відносини: зміст, суб'єкти і особливості. Ціна землі
- •45. Земельна рента: сутність та види.
44. Аграрні відносини: зміст, суб'єкти і особливості. Ціна землі
Аграрні відносини - це складова економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння й використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.
Найважливішою особливістю аграрних відносин є те, що в сільському господарстві основним засобом виробництва є земля*
Земля - перша й основна умова будь-якого виробництва, але в сільському господарстві вона ще й головний засіб виробництва, елемент продуктивних сил. Тому в цій сфері результати виробництва значною мірою визначаються якістю земельних ділянок, їхньою родючістю, місцерозташуванням щодо ринків збуту, баз постачання потрібної техніки, мінеральних добрив тощо.
Особливість аграрних відносин зумовлена й тим, що земля е предметом праці Й одночасно засобом виробництва.
Процес виробництва, технологічні операції в аграрній сфері тісно переплітаються з природними процесами, органічно комбінуючись у процесі створення споживчої вартості.
Основні фактори сільського господарства:
Внаслідок того, що економічний процес відтворення в аграрній сфері тісно переплітається з природним, виникає ще низка особливостей сільськогосподарського виробництва:
- природно-кліматичні умови, структура ґрунту, біологічні чинники впливають на продуктивність праці і обумовлюють ризиковість, нестійкість сільського господарства. Одні й ті самі кількість і якість затраченої праці можуть бути представлені різною кількістю продукції, залежно від названих факторів;
- природно-кліматичні фактори зумовлюють і ритм виробництва, його сезонний характер, що породжує коливання у зайнятості робітників, у виробництві і пропозиції продукції сільськогосподарського виробництва;
- особливості використання техніки, фінансування і сформування доходів сільськогосподарських підприємств у зв'язку із сезонним характером виробництва. Для виконання сільськогосподарських робіт необхідно мати повний комплекс техніки, яка використовується протягом певного сезону, а решту часу простоює;
- остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після реалізації продукції (особливо в землеробстві);
- рівень концентрації виробництва значною мірою визначається розмірами земельних угідь, їхньою врожайністю й інтенсивністю використання;
- спеціалізація виробництва зумовлена, насамперед, географічними і природно-кліматичними факторами;
- ефективне використання землі можливе за раціонального комбінування сільськогосподарських галузей, економічно і біологічно обґрунтованих сівозмін;
- значна частина виробленої продукції споживається всередині господарств не набуваючи товарної форми. Тому в аграрній сфері довше зберігаються натуральні та напівнатуральні види виробництва;
- широка комбінація великих, середніх і дрібних господарських одиниць різних форм власності;
- велика залежність результатів виробництва від погодних умов вимагає створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені, іншого стихійного лиха для забезпечення безперервного процесу відтворення. Необхідності створення таких страхових фондів немає в інших галузях народного господарства, де природний фактор не впливає або майже не впливає на результати господарювання.
Наявність різних форм власності на землю і землекористування є основою багатоукладності сільського господарства. Світова практика показує, що в аграрному секторі ефективно функціонують різноманітні за розмірами і формами власності види підприємств - дрібні, середні й великі, засновані на повній власності на землю, частковій власності й оренді; сімейні ферми, сільськогосподарські кооперативи і корпорації. Усі вони мають однакові права у відносинах з державою, іншими аграрними і несільськогосподарськими підприємствами та організаціями.