32.Сутність капіталу, його матеріально-речовий зміст та соціально-економічна форма. Кругооборот промислового капіталу.

Різноманітність підходів до визначення сутності капіталу

Предметно-функціональний підхід (ототожнення капіталу з нагромадженою працею)

Соціально-економічний підхід (капітал трактується як економічна категорія – специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов)

Грошовий підхід (капітал досліджується як фінансовий капітал, що приносить дохід власникові у вигляді процента)

Ототожнення капіталу з часом як особливим економічним ресурсом

Трактування капіталу як певного вкладення

117Капітал (від лат. capitalis – головний) – самозростаюча авансована вартість; вкладення, які дають змогу отримати дохід.

Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари та послуги), які обслуговують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

Соціально-економічну форму капіталу визначає взаємодіючий рух підприємницької та особистої власності економічних суб’єктів у процесі їх виробничо-господарської, комерційної діяльності та отримання відповідних доходів.

Кругообіг промислового капіталу – це процес руху капіталу, який охоплює 3 стадії, де він послідовно набуває трьох різних форм, кожна з яких виконує певну функцію.

Насамперед дамо визначення промислового капіталу - це капітал, що

послідовно проходить три фази у своєму русі (придбання засобів

виробництва, наймання робочої сили, безпосередньо виробництва і збуту

зроблених товарів), знаходиться в процесі руху послідовно в трьох

функціональних формах (грошової, продуктивної і товарний), самозростає в

остаточному підсумку, при цьому забезпечуючи власнику капіталу прибуток

у межах середньої суспільної. Основу промислового виробництва складає

промисловий капітал.

Куплені підприємцем засобу виробництва і робоча сила утворять речовинні

й особисті складові частини капіталу діючого в сфері виробництва. При

створенні чи розширенні підприємства виникає необхідність у капіталі, як

засобі оплати витрат, зв'язаних з покупкою землі, зведенням будинків і споруджень, придбанням машин і устаткування і т.д. Така необхідність

характеризується як потреба в промисловому капіталі. Діюче підприємство

може створювати потреба в капіталі для оплати витрат по створенню

виробничого чи товарного запасу, кредитуванню клієнтів і по інших

елементах оборотного капіталу, тобто потреба в оборотному капіталі. У

найбільш загальному виді можна сказати, що потреба в капіталі виникає

внаслідок розбіжності термінів вкладення коштів у виробництво і

надходження доходів від реалізації продукції.

Потреба в промисловому капіталі виникає, крім перерахованих вище

випадків, також тоді, коли необхідно зробити додаткове інвестування

виробничої чи збутової діяльності. Потреба в капіталі викликає попит на

капітал з боку виробників чи товарів послуг. Його відмінність від попиту

на звичайні товари полягає в тому, що специфічний сам товар, називаний

капіталом. Найбільше значення у виробничій сфері в сучасних умовах має

промислове виробництво - процес, у якому люди, знаходячись у визначених

виробничих відносинах, використовуючи знаряддя і предмети праці,

створюють необхідні суспільству продукти виробничого й особистого

споживання. У систему промислового виробництва включають основне,

допоміжне й обслуговуюче виробництво.

Допоміжне й обслуговуюче виробництво мають важливе значення, тому що

основне промислове виробництво може випробувати залежність від

обслуговуючих видів діяльності, наприклад, подачі води чи

електроенергії, тепла і своєчасного ремонту зношеного чи ушкодженого

устаткування. У найбільш загальному виді під промисловим капіталом

розуміють капітал, спрямований на виробництво додаткового продукту і

функціонуючий у сфері матеріального виробництва за винятком сільського

господарства. Промисловий капітал також варто відрізняти від торгового і

позичкового, котрі функціонують у сфері товарно-грошового обороту.

2. Кругообіг промислового капіталу

Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають

як грошова форма капіталу. Причому відбувається не просто купівля

звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в грошовій формі для

придбання факторів виробництва, у процесі якого в майбутньому повинна

бути вироблена додаткова вартість. Саме це й перетворює грошову форму

капіталу на продуктивну. Перетворення грошового капіталу на продуктивний

- це перша стадія руху промислового капіталу. Вона протікає у сфері

обігу.

Після цього процес обігу капіталу переривається, хоча рух його

продовжується. Куплені підприємцем у сфері обігу фактори виробництва,

повинні бути застосованими. І це застосування відбувається в процесі

виробництва, яким починається друга стадія руху капіталу.

У процесі виробництва в результаті поєднання робочої сили із засобами

виробництва відбувається продуктивне їх споживання, в якому робітники

своєю конкретною працею переносять на продукт, що виробляється, вартість

засобів виробництва, що споживаються, а абстрактною працею створюють

нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Тому вироблені товари відрізняються від товарів, що були куплені підприємцем на першій

стадії, по-перше, своєю натуральною формою (був, наприклад, бавовник, а

стала пряжа), по-друге, за вартістю (бо не тільки відшкодовують

авансовану на першій стадії вартість, але включають в себе ще й

додаткову вартість). При цьому капітал знову змінює свою форму з

продуктивної він перетворюється на товарну (Т).

Проте й на цьому рух капіталу не припиняється, бо ж створена в процесі

виробництва додаткова вартість поки що "річ у собі", тому вона прихована

у вартості нового виробленого товару (Т). Тому підприємець знову

повертається на товарний ринок, але вже не як покупець, а як продавець.

У цьому акті капітальна вартість скидає з себе товарну форму й набуває

первісної грошової форми. Кожна з форм промислового капіталу зобов'язана

своїм існуванням одному і тому ж класовому відношенню — експлуатації

найманої праці. Завдяки цьому відношенню гроші набувають форми грошового

капіталу, фактори виробництва — форми промислового капіталу, товар —

форми товарного капіталу.

Кожна з форм капіталу виражає свою специфічну функцію, тому вони

називаються функціональними. Функцією грошового капіталу є підготовка

матеріальних умов виробництва додаткової вартості; товарного —

реалізація додаткової вартості.

Виконання функцій кожною з форм капіталу можливе лише у взаємозв'язку,

взаємообумовленості, а не ізольовано. Взаємообумовленість, вимушене

співіснування протилежностей породжує нову якість — промисловий капітал.

Капітал, який у ході свого повного кругообігу набирає і знов скидає ці

форми і у кожній з них виконує відповідну їй функцію, є промисловий

капітал; слово промисловий вживається тут у тому значенні, в якому воно

охоплює будь-яку галузь виробництва, що ведеться капіталістично.

Соціально-економічна суть промислового капіталу полягає у тому, що це є

єдина форма існування капіталу, при якій функцією капіталу є не лише

привласнення додаткової вартості, а й її створення. Нормальне

функціонування промислового капіталу можливе лише за тієї умови, що він

постійно перебуватиме у всіх трьох функціональних формах і кожна з них

здійснюватиме свій кругообіг, тобто промисловий капітал — це не тільки

єдність трьох функціональних форм, а й єдність трьох форм кругообігу

капіталу.

Наявність трьох форм промислового капіталу, і те, що кожна з них виконує

свою особливу функцію, передбачає три фігури кругообігу промислового

капіталу: крутообіги грошового капіталу, продуктивного, товарного. Усі

три кругообіги мають спільні і відмінні риси, утворюючи нерозривну

єдність суперечностей.