3.Основні напрями сучасної економічної теорії, їх характеристика та засновники

Сучасні напрямки. Неокласицизм. Заперечує необх втруч держави в економіку, розгул ринок як саморег сист. Засновн: Маршалл, Пігу. Монетаризм – теорія яка приписує грош масі, яка знаходь в обігу, роль визначального фактору. Кейнсіанство. Обгрунтов необх активного втруч держави в регулюв економіки через кредитно-бюджетну політику. Засновн: Кейнс. Інституціоналізм. Розгл економіку як сист в якій відносини між господ суб’єктами склад під впливом багатьох факторів. Обєктами вивчення є «інститути» (держава, корпорації, профспілки, звичаї) Неоклас синтез. Представн обгрунт принцип поєдн ринков і держ регул екон процесів, наголош про необх руху до змішаної економіки.

4.Економічні категорії, закони та принципи пізнання і використання економічних законів. Система економічних законів та характеристика кожного елементи

Економ категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узаг вигляді вираж суттєві властив екон явищ і процесів. Економ закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, постійно повторювані причинно-наслідкові взаємозв’язки і залежності екон процесів і явищ. Закони вираж сутність економ відносин. Система екон законів бувають: Всезагальні: функціонують у всіх економічних системах. Загальні: функціон у кількох екон системах, де існують для них відповідні економічні умови. Специфічні: функціон лише у межах однієї економічної системи. Стадійні: функціон на окремих стадіях даної економ сист. Економічні принципи- теоретичні узагальнення, що мають певні допущення, усереднення, які відображ заг тенденції розв екон сист. Існує дві форми пізнання та використ економ законів. Емпірична. Коли люди, не знаючи сутності економ законів, використ їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практ діяльності. Наукова. Коли люди, пізнавши і розкривши сутність економ законів, використ їх свідомо, а отже більш ефективно у своїй економ діяльності.

5.Потреби: визначення, класифікація. Економічний закон зростання потреб

Економічні потреби - це частина суспільних потреб, задоволення яких пов'язане з функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу і невиробничу сферу. Економічні потреби надзвичайно різноманітні. існують різні критерії їх класифікації. Задоволення економічних потреб відіграє неоднакову роль у відтворенні здібностей людини. В зв'язку з цим виділяють: * фізіологічні (матеріальні) потреби, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення); *духовні потреби, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення); *соціальні потреби, задоволення яких пов'язане з функціонуванням соціальної сфери суспільства (охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок ).За способом задоволення виділяють:- індивідуальні - це потреби в одязі, житлі, їжі та ін.;- колективні - ті, що спільно задовольняються у трудовому колективі (підвищення кваліфікаційного рівня працівників, будівництво спільних баз і будиночків відпочинку, колективне управління виробництвом та ін); - суспільні - це потреби у забезпеченні громадського порядку, захисті навколишнього середовища тощо. За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на: - абсолютні потреби - визначаються максимал. можливим обсягом вир-тва матеріальних благ і послуг (за найбільш сприятливих умов), які могли бути спожиті суспільством; - дійсні потреби - відповідають рівню розвитку економіки певної країни; - платоспроможні - потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін (тобто вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення).Численні потреби людини за спільністю ознак можна об'єднати у такі групи:матеріальні і духовні; загальні і конкретні;поточні та перспективні;задоволені і незадоволені;дійсні та абсолютні. Закон зростання потреб – закон, що виражає внутрішньонеобхідні, сталі і суттєві зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких (зв'язків) сприяє появі нових потреб та засобів їх задоволення.