54. Венчурний капітал та можливості його залучення у готельний бізнес

Венчурний капітал - являє собою джерело довгострокових інвестицій у сфери з підвищеним ступенем ризику, у новостворений бізнес, що розширюється чи перетерплює різкі зміни. Він надається на декілька років без гарантії або забезпечення.

Венчурні фірми - гнучкі та ефективні підприємства, що створені з метою апробації доробків та доведення до промислової реалізації ризиків інновацій. Вони є тимчасовими структурами, що створюються для розв‘язання конкретної проблеми. Найбільше розповсюдження отримали у наукомістких галузях економіки, де вони спеціалізуються на проведенні наукових досліджень

Венчурне фінансування здійснюється в двох основних формах - шляхом придбання акцій нових фірм або за допомогою надання кредитів різного виду, однозначно з правом конверсії в акції.

Венчурні інвестиції, як правило, спрямовуються до нових компаній із випереджальними темпами розвитку. Зазвичай венчурний інвестор вкладає кошти безпосередньо у компанію, а не купує її акції на вторинному ринку – ознака, що є притаманною для портфельного інвестора. Найбільш важливою рисою венчурного інвестування є безпосередня участь інвестора у господарській діяльності компанії та органах її управління з метою забезпечення сприяння збільшення її вартості і наступного продажу своєї частки.

Варто зауважити на комплексному характері впливу венчурного інвестування. Зокрема, найбільш значущим непрямим результатом діяльності венчурного капіталу з підтримки нових високотехнологічних компаній є пробудження гігантів індустрії до переорієнтації інвестиційної і активізації інноваційної діяльності.

Сьогодні в Україні повноцінна індустрія венчурного капіталу знаходиться на початковій стадії становлення. Значну роль у венчурному фінансуванні потенційно можуть відігравати великі банки, проте, як уже зазначалося раніше, на сучасному етапі своєї діяльності вони занепокоєні не стільки добором та фінансуванням ризикованих інноваційних проектів, скільки отриманням гарантії повернення кредитів.

Тому однією із основних проблем розвитку вітчизняного венчурного фінансування залишається той факт, що на відміну від провідних країн світу, де розвиток венчурного бізнесу призводить до спрямування інвестицій у високоризиковану інноваційну сферу, в Україні спостерігається цілком протилежна тенденція: існуючі венчурні фонди надають однозначну перевагу низько- та середньоризикованим короткотривалим операціям з фінансовими активами та нерухомістю і практично не зорієнтовані на "хай-тек" технології. Аналізуючи декларації управління активами венчурних фондів, можна виділити основні сфери українського венчурного інвестування: будівництво, торгівля, готельний і туристичний бізнес, переробка сільськогосподарської продукції, страхування, інформатизація тощо

55. Економічні, політичні, соціальні засади оцінювання ефективності інновацій в умовах ринку

Перш ніж приступити до розгляду питань оцінки ефективності нових рішень, слід зупинились на ключових моментах - ефект та ефективність.

Ефект (від лат. Effectus) - це досягнутий результат від будь-якого заходу (у нашому випадку інноваційної діяльності) в його матеріальному, грошовому та соціальному вимірах.

Таким результатом від інноваційної діяльності може бути:

- підвищення якості продукції;

- скорочення часу виробництва і обігу;

- вивільнення ресурсів тощо.

Ефективність - це відносна величина, яка характеризує результативність будь-яких затрат. Її визначають зіставленням ефекту і затрат на його досягнення.

Залежно від результатів та витрат, які враховуються розрізняють такі види ефектів від інноваційної діяльності економічний, науково- технічний, податковий, соціальний, ресурсний та екологічний.

Ефекти від інновацій взаємопов’язані між собою. Безпосередньо економічні результати інноваційної діяльності пов’язані із науково- технічним, податковим і соціальним ефектами. В свою чергу, ресурсний й екологічний ефекти виникають лише як наслідок науково-технічного прогресу й опосередковано впливають на економічний ефект інноваційної діяльності.

Найчастіше величину економічного ефекту оцінюють певною грошовою сумою. Ефект може бути позитивним (економія) і негативним (збитки

Економічний ефект інноваційної діяльності оцінюється прибутком від:

1) реалізації інноваційної продукції,

2) впровадження нового технологічного процесу,

3) покращення використання виробничих потужностей,

4) впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків, тощо.

Соціальний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

1) змінами кількості робочих місць на об’єктах, де впроваджується інновація;

2) покращенням умов праці робітників;

3) приростом доходу персоналу підприємства;

4) змінами в структурі виробничого персоналу та його кваліфікації;

5) зміни у стані здоров’я працівників об’єкта,

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може бути двох видів: народногосподарський (макроекономічний) і комерційний.

Народногосподарський - загальний ефект за умовами використання нової техніки, інших нововведень; обчислюють шляхом порівняння результатів за місцем використання нової техніки та усіх витрат на її розробку, виробництво і споживання.

Розрахунок народногосподарського ефекту здійснюють на стадії обґрунтування та вибору найкращого варіанту проектного рішення.

Комерційний - це ефект, який одержується окремо розробником, виробником і споживачем нової техніки, обчислюють на окремих стадіях "життєвого циклу" нової техніки (стадії розробки, виробництва, експлуатації). Він дає можливість оцінити ефективність технічних нововведень з врахуванням економічних інтересів окремих проектно-конструкторських організацій, підприємств-виробників і підприємств-споживачів.

Розрахунок ефективності інновацій повинен дати відповідь на питання щодо доцільності видатків на інновації. Правильна оцінка економічного ефекту дає можливість приймати науково-обґрунтовані рішення щодо напрямів науково-технологічної політики, реалістично складати стратегічні плани інноваційного розвитку, раціонально розподіляти ресурси фірми, як власні, так і позичені.

Сутність оцінки економічної ефективності будь-якої господарської діяльності, в тому числі й інноваційної, полягає у зіставленні отриманого економічного ефекту із здійсненими витратами.