38. Феномен нуклеарної сім*ї

тип нуклеарною сім'ї .

Такий тип сім'ї став стандартною , соціально схвалюваної моделлю , оскільки

його структура чудово задовольняє потребам суспільства масового виробництва з широко розділяються цінностями і життєвим стилем , ієрархічної , бюрократичної владою і чіткої відокремленістю сімейного життя від робочої на ринку.

Сьогодні , коли влада спонукають нас " відновити " сім'ю , вони зазвичай мають на увазі саме цю нуклеарную сім'ю Другої хвилі . Мислячи так вузько , вони не тільки невірно визначають проблему , а й проявляють дитячу наївність , думаючи , що дійсно необхідно зробити для відновлення такої сім'ї в її колишньої значущості.

Так, влада люто звинувачують у тому , що настав сімейна криза , всіх - від розповсюджувачів порнопродукції до рок- музикантів. Деякі кажуть , що виступи проти абортів , або скасування сексуальної освіти , або опір фемінізму може знову " склеїти " сім'ю ...

39. Можливість повернення до нуклеарної сім*ї

Вже сьогодні статистичні дані засвідчують, що кількість нуклеарних сімей суттєво і невпинно

скорочується на користь інших форм. Так, спостерігається різке зростання стилю життя, за якого люди живуть самотньо, не маючи сім’ї. Е.Тоффлер наводить факт: у США за 10 років кількість осіб у віці до 34 років, які живуть самотньо, збільшилося майже втричі. На жаль, в Україні відсутні статистичні дані з цього приводу, але емпірично можна помітити теж суттєве зростання самотніх молодих людей.

Вже сьогодні в Україні, як і в інших країнах, спостерігається форсоване зростання кількості людей які живуть разом без офіційного, юридичного оформлення, в так званих "громадянських шлюбах".

Це стає вже звичайним явищем, яке породжує правові та майнові ускладнення, коли такі пари розлучаються. Негативним аспектом в таких ситуаціях є становище та майбутня доля дітей, що народжуються в неодружених парах. Зростає також кількість громадян, які свідомо обирають стиль життя, за яким прагнуть бути вільними від дітей. Засобом для цього є відчутне зменшення кількості народжуваних (одна-дві дитини) та прагнення жити окремо після досягнення дитиною 18 років. Поширені так звані неповні сім’ї, де внаслідок розлучень та розривів, переважно у нуклеарних сім’ях, дитина виховується без батька або матері. Правда, за певних обставин, неповна сім’я може бути кращою для дитини, ніж нуклеарна сім’я, в якій можуть постійно відбуватися суперечки, сварки.

Загалом, Е.Тоффлер робить висновок, що ми виходимо з ери нуклеарної сім’ї і входимо до ери

нового суспільства з новими формами сімейного життя. Адже вже сьогодні розвинені країни породжу-ють найрізноманітніші форми сім’ї: гомосексуальні шлюби, громадянські шлюби, групи людей похилого віку, які об’єдналися, щоб розділити витрати, родові об’єднання певних етнічних меншин, існують шлюби по контракту, періодичні шлюби, шлюби з кількох сімей, багато інтимних мереж із взаємними статевими зносинами, з’явилися сім’ї, у яких батько живе і працює в одному місці, а мати – в іншому.Все це свідчить про відмирання нуклеарної сім’ї. Вона втрачає своє домінантне становище, на її місці з’являється розмаїття сімейних структур. Однак це не означає повну ліквідацію нуклеарної сім’ї. Вона буде лише однією із багатьох формоутворень, прийнятих і схвалених в суспільстві. Разом із немасовою системою виробництва та немасовою інформаційною системою стане немасовою і система сім’ї,

існуватиме розмаїття її форм.