Лекція 14. Структура та зміст уроку. Планування у роботі вчителя ім.
Урок як основна організаційна форма навчального процесу з ІМ.
Структура уроку ІМ. Типологія уроків ІМ.
Система уроків.
Планування у роботі вчителя ІМ. Види планування.
Планування уроку. Структура плану-конспекту уроку.
Схема загального та поглибленого аналізу уроку.
Урок як основна організаційна форма навчального процесу з ІМ. Основною організаційною формою навчання є урок. Проблеми правильної організації і методики проведення уроку мають велике значення у зв'язку з вимогами, що висуваються перед сучасною школою. Урок залежить від правильної взаємодії усіх елементів педагогічного процесу: мети, змісту, засобів і прийомів навчання, від раціонально побудованої системи занять, що включає класну і домашню роботу. Урок ІМ можна визначити як закінчений відрізок навчальної роботи, протягом якого досягаються практична, загальноосвітня, розвивальна і виховна цілі через виконання спеціально спланованих індивідуальних та індивідуально-групових вправ і завдань на основі застосування певних засобів і прийомів навчання. Оскільки якісний рівень розвитку умінь і навичок пов'язаний з кількісним нагромадженням матеріалу, кожен урок повинен містити три компоненти: що необхідно засвоїти, у якому обсязі та з яким рівнем автоматизації. Цілі певного уроку чи системи уроків і кінцеві цілі навчання в школі щільно пов'язані між собою, хоча ці поняття не є тотожними. Визначаючи цілі конкретних уроків, слід враховувати, які навички і уміння необхідно формувати та розвивати у контексті цих уроків.
Для одного уроку може плануватися від одного до трьох завдань у залежності від етапу навчання, місця уроку в системі занять, характеру навчального матеріалу, підготовки учнів і низки інших чинників. Наприклад, удосконалення того чи іншого мовленнєвого уміння може сполучатися з розв’язанням інших практичних завдань, тобто з формуванням граматичних чи лексичних автоматизмів мовлення.
У сучасній методиці не існує остаточних і достовірних даних про питому вагу того чи іншого виду МД на уроці. Однак у побудові уроку варто керуватися наступними міркуваннями.
а) Основна частина уроку, особливо на початковому і середньому етапах, має відводитись на усне мовлення, оскільки воно потребує активного тренування у класі і пов'язане із специфічними труднощами сприймання і породження мовлення. Однією з основних особливостей уроку ІМ є його мовленнєва спрямованість.
б) Співвідношення на уроці між аудіюванням і говорінням не є сталим. Воно залежить від джерел інформації і конкретних завдань кожного уроку. Оптимальним варто вважати такий розподіл часу, за якого значна його частина відводиться на говоріння.
в) Читання (про себе) використовується як один із прийомів організації парної чи індивідуально-групової роботи і проводиться або на різних текстах, або на загальному для усього класу матеріалі. Читання є таким видом МД, у якому можна практикуватися самостійно, у контексті домашнього завдання.
г) Письмові вправи повинні посідати на уроці незначний час і не бути переважним видом вправ, за винятком нетривалого періоду навчання техніки письма чи у випадках письмового контролю засвоєного (твір, переказ, переклад тощо). Останнім часом письмо використовують на уроці як допоміжний вид діяльності для активізації словника і у сполученні з говорінням (висловлюванням за поданою темою чи тезою).
Отже, урок насамперед присвячується розвитку аудіювання і говоріння, а навчання читання і письма може і не висуватися як окреме завдання уроку, а натомість – сполучатися з виконанням інших завдань.
Структура уроку ІМ. Типологія уроків ІМ. У контексті сучасних методичних поглядів урок варто розглядати не як сукупність організаційно-педагогічних дій учителя, а як діяльність двох сторін – учителя і учнів. Раніше у дидактиці існувала певна схема побудови уроку, яка автоматично переносилася на грунт навчання ІМ. Вона відповідала передусім завданням повідомлення знань про мову та її структуру. Обов'язковими етапами уроку вважалися індивідуальне опитування домашнього завдання, пояснення і первинне закріплення мовного матеріалу, контроль засвоєних знань. Пізніше їй була протиставлена інша схема з більшою розмаїтістю видів роботи на уроці. У багатьох випадках це призводило до того, що на уроці виконувалися найрізноманітніші вправи за відсутності чіткої цілеспрямованості всієї серії вправ і їхнього органічного зв'язку з типами занять і практичних цілями кожного етапу уроку. Обидва підходи до організації уроку суперечать сучасним поглядам на сутність процесу навчання ІМ.
Структура уроку значною мірою обумовлена наступними основними факторами:
специфікою виду МД, на оволодіння яким спрямовані дії учнів і вчителя;
труднощами, які виникають у процесі оволодіння МД;
цілями, завданнями і змістом цього уроку у системі занять.
У сучасній методиці загальноприйнятим є розподіл уроків ІМ на два основних типи:
I тип — уроки, на яких діяльність учнів спрямована переважно на розвиток умінь і навичок користування мовним матеріалом. На таких уроках мають місце ознайомлення з новим матеріалом і способами виконання дій з ним, мовленнєва практика (в аудіюванні, читанні, говорінні, письмі) на основі нового матеріалу. За такої побудови уроку засвоєння нового матеріалу відбувається в процесі МД учнів. Щільний взаємозв'язок засвоєння матеріалу з розвитком мовленнєвих умінь здійснюється на основі цілеспрямованої системи вправ.
II тип — уроки, на яких має місце практика учнів у МД. На уроках цього типу може розвиватися або один вид МД (найчастіше усне мовлення), або взаємозалежно кілька видів МД, наприклад, навчання аудіювання і розвиток умінь і навичок усного висловлювання на основі прослуханого тексту.
Під структурою уроку розуміють певне співвідношення частин уроку, їхня послідовність і взаємозв'язок. У залежності від виду уроку, характеру матеріалу і прийомів навчання одна з частин може або зовсім бути відсутньою, або входити як компонент в усі інші.
Вступна частина, що інколи називається організаційним моментом, включає, як правило, мовленнєву чи фонетичну зарядку, що допомагають учителю відразу ж з першої хвилини створити робочу обстановку і ввести учнів в атмосферу ІМ. Урок можна розпочати з бесіди на найрізноманітніші теми, що містять нову і цікаву для класу інформацію (наприклад, про життя школи, про значну подію в країні і за кордоном, про майбутні свята, цікаву книгу). Такі бесіди, тривалістю від 3 до 5 хвилин, слугуватимуть гарною вправою в аудіюванні і говорінні, сприяти вирішенню виховних і освітніх завдань. Інколи варто доручити одному чи двом учням провести вступну частину. Учні можуть самостійно підготувати діалог чи невелике повідомлення, присвятивши його огляду газет.
Пояснення нового матеріалу являє собою роботу над формою лексичних одиниць чи граматичних конструкцій, їх значенням і вживанням. Якщо один з компонентів пояснення нового матеріалу (наприклад, розкриття форми лексичних одиниць), не представляє труднощів для учнів, то основну увагу слід зосередити на розкритті значення явища, що пред’являється, та його вживанні. Також, необхідно зазначити, що поруч із поясненням вчителя у класу можливим є й самостійне ознайомлення учнів з навчальним матеріалом, що є доцільним, якщо новий матеріал є нескладним і достатньо розкритим у відповідних розділах підручника.
Тренування і мовленнєва практика повинні складати найважливішу частину уроку. Збільшенню часу тренування сприяють колективні й індивідуально-групові форми роботи (хорові вправи, діалогізація і драматизація текстів, бесіда в парах за прочитаним чи прослуханим тощо). Прийоми закріплення повинні бути досить різноманітними, відповідати своєму призначенню і сприяти розвитку розумової діяльності учнів. Вивчення уроків різних типів показує, що краща працездатність учнів і менший ступінь їхньої стомлюваності спостерігається на тих уроках, які включають різні види діяльності невеликої тривалості, причому перша частина уроку (25-30 хв) є періодом найбільшої активності уваги. Раціональна зміна видів роботи на уроці сприяє залученню у діяльність нових невтомлених ділянок головного мозку, зміні подразників. Тривале та монотонне подразнення клітин кори головного мозку призводить до розвинення процесу гальмування. Експериментально доведено, що застосування різних видів роботи підтримує активність уваги та знижує втомлюваність. Тому урок іноземної мови повинен нести комплексний характер по відношенню до видів МД. Однак червоною стрічкою певний вид МД або один аспект мови повинен проходити через усі етапи та види роботи. У центрі уваги може перебувати говоріння, аудіювання, інформативне читання, техніка читання або лексика, граматика, фонетика. За своєю структурою уроки можуть бути одного типу або різних типів. Перевага однотипних уроків полягає в тому, що учні можуть прогнозувати кожний етап та свою участь в них, співвідносити прийоми діяльності з конкретними завданнями. З іншого боку, відсутність варіативності в уроках знижує інтерес до предмета та творчу активність учнів.
Контроль засвоєного на уроці. Контроль як спеціальна частина уроку можуть бути відсутній. Але обов’язковим є визначення рівня сформованості мовленнєвих вмінь внаслідок вивчення теми чи серії тем, і з цією метою на окремих уроках можуть відводитись спеціальні усні або письмові перевірки тривалістю 10-20 хвилин. Вчитель також має проводити поточний контроль – систематичний облік роботи кожного учня, фіксуючи свої спостереження у спеціальному зошиті, а саме, швидкість реакції учнів, характер їхніх помилок, активність під час виконання певних вправ тощо.
Кінець уроку. В кінці уроку необхідно підсумувати все, що було досягнуто на уроці. Його субкомпонентами є підбиття підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання. Формулювання домашнього завдання відбувається комбіновано – усно та письмово (записом на дошці або в заздалегідь підготовленому роздрукованому матеріалі). Також необхідно надати учням стислі інструкції щодо способів його виконання та оформлення. Наприкінці року вчитель проголошує оцінки, обгрунтовує їх, аналізує успіхи та недоліки у відповідях учнів.
Система уроків. Уроки різних типів, що об’єднані певною метою, можуть утворювати систему або тематичну серію. В межах серії уроків цілі варіюють за кількісними та якісними показниками: досягнення більш високого рівня володіння мовленнєвими вміннями, збільшення запасу іншомовних засобів із запропонованої теми тощо. Особлива роль у серії уроків належить завершальному уроку, який демонструє досягнуті успіхи. Такий урок характеризується найбільшою інформативністю, пізнавальною цінністю, емоційною насиченістю. При постановці цілей окремого уроку всередині серії, вчитель, як правило, орієнтується на цей завершальний урок. Мета всієї системи є більшою по відношенню до цілей та завдань окремих уроків. Окремі уроки можуть бути спрямовані на узгодження нового матеріалу з тим, що вивчався раніше, а заключний урок переслідує мету узагальнення та самостійного використання матеріалу в розгорнутих висловлюваннях.
Планування у роботі вчителя. Правильне планування навчального процесу є важливою умовою успішного навчання ІМ. Система планування передбачає кілька
послідовних етапів: а) календарно-річний план; б) тематичний план; в) поурочний план.
Календарно-річні плани складаються з урахуванням вимог програми, змісту і структури навчальних комплексів, вікових особливостей учнів і теорії побудови сучасного уроку. Серед складових частин річного плану – піврічні плани, у яких, у свою чергу, виділяється планування роботи над конкретними темами. Він передбачає кількість годин, що відводяться на вивчення кожної теми, обсяг знань і рівень розвитку мовленнєвих умінь, дані про характер контрольних робіт і термін їхнього проведення.
Якщо мають місце певні відхилення, то зростає чи знижується кількість факультативних вправ, змінюється співвідношення між мовними і мовленнєвими вправами, випадають окремі матеріали до тем з інших посібників комплексу. Усі видозміни знаходять висвітлення у тематичних планах, що розробляються методичним предметним об'єднанням школи. Проте, важливо підкреслити, що тематичний план, який складається предметним об’єднанням для декількох класів однієї паралелі, не повинен обмежувати ініціативу вчителя. Основним завданням тематичного планування є визначення кінцевих цілей у результаті вивчення певної теми. Тематичний план дозволяє, крім того, бачити чітку перспективу і наступність у роботі, правильно розподіляти різні види МД, стежити за послідовністю формування навичок і умінь, більш ретельно продумувати співвідношення між класною, домашньою і лабораторною роботою.