Підготовчі вправи

1. Імітація а) без перетворення матеріалу (зі спрямованістю уваги чи без фіксації уваги на мовній формі); б) з частковим перетворенням структур (механічні підстановки).

2. Видозміна структур на основі логічних операцій (дистрибуція, трансформація, субституція, синонімічна чи антонімічна заміна тощо).

3. Конструювання структур а) за зразком, б) без зразка.

4. Комбінування й групування структур.

Мовленнєві вправи

А. Розвиток підготовленого мовлення

Видозміна і доповнення висловлення а) з опорою на формальні ознаки (ключові слова, план, заголовки тощо); б) з опорою на джерела інформації (малюнок, відеофільм, текст тощо); в) з опорою на вивчену тему.

Б. Розвиток непідготовленого мовлення

а) з опорою на джерело інформації (розповідь РМ, малюнок, не озвучений фільм тощо); б) з опорою на життєвий досвід учнів (на один раз прочитане чи побачене, на власне судження, на фантазію тощо).

Вправи для навчання підготовленого діалогічного мовлення

• відповіді на питання (короткі, повні і розгорнуті);

• постановка ситуативних і ключових питань;

• діалогізація прослуханого чи прочитаного монологічного тексту;

• складання (нового чи прочитаного) діалогу на задану тему;

• драматизація монологічного тексту;

• доповнення чи видозміна діалогу, проведення керованого (самостійного) діалогу за змістом розповіді (навчального фільму тощо).

Вправи для навчання підготовленого монологічного мовлення

• відтворення зв'язних висловлень з деякою модифікацією (зміною кінця чи початку, уведенням нової дійової особи, видозміною композиції викладу тощо);

• складання ситуації чи розповіді (за ключовими словами, за планом; на задану тему, викладену коротко РМ тощо);

• опис малюнку чи серії малюнків (карикатур, відеофільму тощо);

• відтворення ситуацій, у яких використані названі слова, кліше й звороти;

• пояснення ІМ заголовка (реалій);

• визначення і коротке обґрунтування теми прослуханої розповіді (радіопередачі, доповіді, виступу);

• виділення в повідомленні смислових частин, підбір заголовків;

• переказ (близький до тексту, резюме, переказ-реферат);

• скорочення прослуханого, передання інформації декількома фразами;

• складання плану прослуханої розповіді;

• виклад діалогів у монологічній формі тощо.

Вправи для навчання непідготовленого діалогічного мовлення

• складання аргументованих відповідей на питання;

• проведення комбінованих діалогів (з репліками і коментарями інших учнів);

• побудова без попередньої підготовки керованого діалогу (з опорами і без опор);

• проведення ігор чи вікторин;

• проведення дискусій.

Вправи для навчання непідготовленого монологічного мовлення

• придумування заголовка та його обґрунтування;

• опис картини чи карикатури, не пов’язаних з темою, що вивчається;

• складання аналогічної ситуації з опорою на раніше прослухане чи прочитане;

• обґрунтування власного судження чи відношення до фактів;

• визначення й обґрунтування основної думки висловлення;

• характеристика дійових осіб (місця дії, епохи тощо);

• оцінка прослуханого чи прочитаного;

• складання коротких оголошень і текстів листівок.

Усі перераховані вище вправи повинні відповідати, крім того, наступним вимогам: бути доступними за обсягом, враховувати поступове наростання труднощів (з погляду матеріалу, умов виконання і характеру МД), апелювати до різних видів пам'яті, сприйняття і мислення, бути цілеспрямованими і вмотивованими (що припускає наявність формулювання кінцевої чи проміжної цілей виконання вправ), активізувати діяльність учнів, містити життєві і типові приклади і ситуації.

Дискусії та дебати (Discussions and debates) Під час дискусій та дебатів учням дається певна контроверсійна тема, яка містить у собі проблему і передбачає наявність різних точок зору. Наприклад: “Люди, які купують хутро, повинні сплачувати 100% податок”. Учні діляться на групи (команди), які готують аргументи або на користь певного твердження, або проти нього. Коли аргументи сформулювані, команда обирає одного представника – ініціатора (proposer), та іншого представника, який підтримує висловлені аргументи (seconder). Далі їх функція полягає у тому, що вони здійснюють формальні промови (встановлюються правила або регламент) на користь або проти вихідного твердження. Решта студентів мають право для висловлювання невеликих реплік (заздалегідь встановлюються правила). В кінці дискусії вчитель організує голосування, щоб визначити, чиї аргументи були переконливішими.

Рольові ігри (Role-plays). У рольовій грі учні не обмежуються у виборі засобів мови та мовлення. Вони перестають бути просто учнями – передбачається, що вони повинні ототожнити себе із персонажами, які вони представляють настільки, наскільки це можливо. Вони стають продавцями та покупцями, батьками та дітьми, начальниками та підлеглими тощо. У рольовій грі саме уява визначатиме функції, які виконуються з огляду на ситуацію: запрошення, вітання, вибачення, розв’язання проблем, пропонування послуг, вираження співчуття тощо. Так само у дійових осіб рольової гри може бути різний емоційний стан, або, точніше сказати, учні зображують та виражають засобами англійської мови різні емоції – від піднесення до роздратування або суму. Як правило, рольові ігри будуються на основі ситуацій з реального життя. Рольова гра – дуже ефективний вид діяльності на уроці. Однак, як і інші види, можуть супроводжуватись певними проблемами, а отже, мають свої обмеження у застосуванні. По-перше, учасники гри можуть зіткнутися із ситуацією, коли їм нічого сказати. Це може трапитись через індивідуальну природну сором’язливість або нестачу творчої уяви. Тому, можна достеменно точно сказати, що рольові ігри більш доречні для середнього і старшого етапу, коли учні готові до фантазування та мають необхідний запас мовних засобів для вираження своїх думок.

Для того, щоб рольова гра не зайшла у глухий кут, вчитель повинен спрямовувати її розвиток у необхідному напрямку. Однак, вчитель не повинен диктувати хід дискусії (розмови) – він повинен втручатися лише в разі нагальної потреби. Інколи корисно призначати керівника групи (спостерігача), який буде пильнувати за ходом рольової гри та стежити, щоб учні не переключалися на теми, не передбачені сценарієм, та не використовували рідну мову. По закінченню гри проводяться підсумки або аналіз, які забезпечують обернений зв’язок (feedback) учнів із вчителем. Мета цього етапу – сформувати загальну оцінку організації та виконавчій частині дискусії, що здійснюється, найкраще, відразу після завершення гри. Учні повинні почути реакцію вчителя на їхні дії, усвідомити свої помилки, а також самі висловити побажання щодо дій інших учнів та інші коментарі щодо гри у цілому. Також, як рекомендацію для вчителя можна запропонувати здійснення записування ходу рольової гри на магнітофон з подальшим її колективним обговоренням. Рольові ігри – завершальний етап роботи з певним навчальним матеріалом, адже вони передбачають самостійні творчі висловлювання учнів. Тому дуже часто рольові ігри пропонуються після цілого ланцюга видів діяльності – роботи з текстом, питань для контролю розуміння прочитаного (comprehension check), словникової та граматичної роботи у вигляді мовних та умовно-комунікативних вправ.

Приклад: Ця рольова гра рекомендована для старшого етапу. Поточна тема мовлення – “Їжа та здоровий спосіб харчування”. Учні спочатку читають текст, у якому порушується проблема здорового харчування. Текст побудований на основі інтерв’ю, в якому кваліфікований лікар-дієтолог дає поради щодо запобігання типових проблем із здоров’ям, викликаних неправильним харчуванням.

1. A housewife who knows a lot about nutrition is giving advice to one who knows nothing about it.

2. A doctor is giving advice to a person with a health problem. (diabetes, hypertension, heart trouble).

3. Two people are talking about how much exercise they get and if they get more.

Інтерв’ю. На старшому етапі та з більш підготовленими учнями інтерв’ю може проводитись із заздалегідь обумовленими установками, наприклад, інтерв’юер повинен віднайти специфічну інформацію (як учень організовує свій робочий день, як проводить свій вільний час, про самки та уподобання тощо). Значний методичний ефект від використання цього виду діяльності полягає у тому, що інтерв’юер готує низку питань, на які його співрозмовник повинен дати непідготовлені відповіді. Також інтерв’юер повинен бути готовим до формулювання додаткових питань, що є значним стимулом для його непідготовленого мовлення. Інтерв’ю також доцільно проводити у вигляді модифікації рольової гри, в якій один учень є відомим журналістом, а інший представляє знаменитість, пов’язану з певною сферою людської діяльності – науковець, політик, представник шоу-бізнесу, відомий фахівець тощо.

Складання звітів. (Мaking reports). Ефективність цього виду роботи підтверджена практикою у контексті комунікативного та проблемно-орієнтованого (task-based approach) підходів.

Work in groups of four to try and solve the problem. You are a group of eighteen-year-olds. Your parents have agreed to give you holiday money for six weeks if: - you all travel together - you spend two weeks learning something, for example, a new sport, a new skill (typing, bricklaying …)

- you camp in the mountains or at the seaside fro two weeks

Agree on how and where you will spend your six weeks

Коли група закінчує свою роботу, або коли наближається закінчення відведеного часу, вона висуває одного свого представника для звітування. Для забезпечення ефективності звіту вчитель може надати певний зразок або шаблон.

Лабіринт. (Maze). Цей вид діяльності використовується в тренінгу менеджерів, але був взятий на озброєння зарубіжною методикою навчання ІМ. Студентам пропонують проблему та своєрідне меню виборів. Вони повинні обговорювати, дискутувати, виражати свої аргументи, переконувати, досягати групового рішення. Потім їм пропонують нову ситуацію, та інші опції. Це продовжується до тих пір, поки група не виходить з лабіринту (це відбувається, коли вони досягають карти з певним номером. Викладач готує окремі набори для кожної групи. Ця вправа виконується протягом 15-30 хвилин. Якщо студенти виконують вправу надто довго, інколи вони не можуть вийти з лабіринту. У такому випадку учитель має допомогти студентам. Вчитель повинен спостерігати, але намагатися не втручатися.

Work in groups of four. You have a problem, and you must decide collectively what you are going to do. Talk together until you all agree on the decision to make. Your teacher will then give you a card with more information, and another decision to make. Carry on talking and making decisions until you get out of the maze.

У другій фазі учням пропонують Post-maze activity. 1. How did you make your decisions? Was everybody involved? Did one person dominate? Were your decisions democratic?

2. In retrospect, did you any wrong decisions? What should you have done?

3. Games such as these are used in management training to practise qualities of leadership. What are the qualities of a good leader?

Гра в детективів. (The murder game). Цей вид діяльності перевіряє здатність студентів працювати у групах, організовувати себе, вміння говорити та слухати коли це потрібно. Це також відокремлює лідерів від тих, хто краще себе проявляє, коли ним керують. Вчитель копіює картки, у випадку великого класу, йому буде потрібно 2 набори карток. Після того, як учні прочитали формулювання свого завдання, отримали інструкції, вони самостійно виконують його, намагаючись розв’язати проблему – учитель при цьому намагається не втручатися взагалі. Тобто учні самі повинні вирішити, як їм себе організувати, що робити та в якій послідовності. Не втручаючись у сам процес, вчитель уважно спостерігає за ним, та робить нотатки – як вони змогли себе організувати, чи всі слухали, а також мовлення, лексику, граматику, стиль тощо. Поступово, учні зрозуміють, що необхідно знайти відповідність між іменами та професіями з одного боку та місцями у кімнаті з іншого. І якщо це правильно зробити, то стане ясно хто є вбивця. Ця рольова гра була обрана через те, що вона вимагає використання модальних дієслів – modal verbs of deducing.

Four men are sitting in the library of a country house. Suddenly one of the men drops dead. Who did it? Your teacher will give you cards with information about the murder and the people. You can’t show your card to anyone else, but you can of course say what is on it. The best way to solve the murder is by organization, cooperation and knowing when to speak and when to listen. If you work together well, you can solve the murder in about twenty minutes. If you don’t work together. You’ll never solve it!