методика / Лекція 15

7

Лекція 15. Врахування вікових особливостей учнів у навчанні ІМ.

1. Вікові психологічні та когнітивні особливості учнів як важливий чинник формування підходів до навчання ІМ.

2. Особливості навчання ІМ молодших школярів.

3. Особливості навчання ІМ молодших і старших підлітків.

4. Особливості навчання ІМ старшокласників.

Вікові психологічні та когнітивні особливості учнів як важливий чинник формування підходів до навчання ІМ. Суттєвою і, на жаль, досить типовою методичною помилкою є ігнорування такого важливого чинника як вікові психологічні особливості учнів. Тенденція перенесення підходів до навчання з одного етапу навчання на інший (як правило, вчителі найчастіше переносять методи і прийоми навчання, що вже склалися, з більш старших етапів на більш молодші) негативно позначається на результатах навчання, втрачається інтерес та мотивація учнів, не забезпечується ефективність пропонованих вправ і завдань. По суті, на практиці не може існувати універсальної методики навчання ІМ усіх вікових категорій, оскільки в дидактиці, методиці і психології навчання ІМ, в положеннях комунікативного методу навчання ІМ містяться ідеї про необхідність застосування індивідуального підходу до будь-якої категорії учнів, кожного окремого учня, а також важливість опори на особисті нахили та інтереси дітей. Оскільки традиційна психологія виділяє три вікові групи школярів, а саме, молодший шкільний вік (від 6 до 9 років тобто 1-4 класи), середній вік (від 10 до 14 років – 5 – 9 класи) і старший (15 –17 років - 10-12 класи), ми будемо відповідно говорити про особливості навчання ІМ на цих етапах.

Особливості навчання ІМ молодших школярів. Учні молодшого шкільного віку мають досить багаті уявлення і знання, які ними проте недостатньо усвідомлюються. Мислення молодших школярів є переважно конкретним й образним, з яскраво вираженою емоційністю. Для дітей цього віку характерна здатність до наслідування, імітування, велика потреба у фізичних рухах. Організація навчального процесу на цьому етапі передбачає широке використання наочності, ігор, що дають дитині можливість наслідувати людей, уподібнювати себе дорослим, засвоювати норми їхньої поведінки, у тому числі мовленнєвої. Діти пізнають навколишній світ не тільки у процесі навчальної діяльності, яка стає домінуючою, але й у дидактичній грі. Цей факт широко використовується у навчанні іноземних мов. Відомо, що дітям притаманно уявляти різні ситуації, вживатися у різноманітні образи під час гри, і тому використання рольової сюжетної гри на уроці іноземної мови у початковій школі є природним і обгрунтованим з огляду на психологічні особливості дітей цього віку.

За свідченням багатьох дослідників у молодшому шкільному віці вольові зусилля перебувають у процесі розвитку та проявляються через певні довільні дії. Як правило, учні ще не можуть регулювати свою діяльність без допомоги вчителя. Характеризуючи увагу молодших школярів, варто зазначити незначний рівень її концентрації, слабку стійкість, проблеми під час зосередження. Водночас, недостатня стійкість уваги учнів початкової школи може компенсуватись за рахунок інформативної значущості навчального матеріалу та доступності завдань. Таким чином, увагу молодших школярів можна привернути та втримати яскравим унаочненням, застосуванням образних ілюстрацій. З огляду на це, в умовах навчальної діяльності у початковій школі використовують засоби навчання, у яких передбачена активізація мимовільної уваги учнів через яскраве зорове унаочнення.

Як відзначають психологи, дуже суттєвим фактором, який впливає на ефективність процесу навчання іноземних мов у початковій школі є втома і перевантаження, у тому числі емоційними переживаннями та враженнями. Як засвідчує практика, внаслідок втоми знижується ефективність інтелектуальної діяльності дітей, фізична активність спадає, або, навпаки, підвищується внаслідок збудження, слабшає концентрація уваги і може погіршуватися працездатність. Одна із проблем, яка виникає під час інтенсивної роботи дітей молодшого шкільного віку на уроці іноземної мови – це “замежове гальмування”, яке викликано тривалою монотонною роботою. Щоб уникнути цього негативного явища, у практиці викладання іноземних мов використовують такі методи, прийоми та засоби навчання, які знімають напругу, розвантажують психіку й нервову систему, допомагають учням у переключенні уваги на інші об’єкти. Фізкультхвилинки або фізкультпаузи – один з таких прийомів. Оскільки у більшості підручників вони нереалізовані, то виникає потреба в ознайомленні вчителів з методикою їх проведення. Як та коли застосовувати такі фізкультпаузи з прикладами різноманітних варіантів проведення можна знайти в методичних розробках вчителів, які публікуються в відомих періодичних виданнях – Іноземні мови, Иностранные языки в школе, English тощо. Один з можливих варіантів – проведення фізкультпаузи у музичному супроводі, тобто поєднання мовлення, музики та рухів у такт музиці. Потреба у фізичній активності може бути задоволена, якщо дітей попросити виконати певну дію іноземною мовою (як правило, вони усі із великим задоволенням виконують різні фізичні рухи). Такі інструкції будуть сприйматися молодшими школярами як своєрідна гра.

- Hop on your left foot five times

• Count up to ten and then walk to the blackboard and back.

Також учнів можна попросити підняти руку, якщо вони почують певне слово або звук, або під час розповіді учителя учні мімікою та жестами зображують те, що вони чують. Характеризуючи пам`ять молодших школярів, варто підкреслити, що діти початкових класів запам`ятовують швидше мимовільно, ніж довільно, причому показники продуктивності пам`яті молодших школярів у процесі мимовільного запам`ятовування можуть бути вищими, ніж у більш старших дітей. У той же час, активно відбувається процес розвитку довільних мнемічних дій. Важливою особливістю пам’яті молодших школярів є те, що їх приваблюють незрозумілі слова, пісні, тексти та будь-який матеріал, який виділяється на фоні зрозумілого й тим привертає до себе увагу. У методиці навчання іноземної мови у початковій школі останньому факту надається багато уваги; він відображений у змісті багатьох підручників. Однак зловживати цим механічним запам’ятовуванням не варто, оскільки, як відомо, основу оволодіння іншомовним мовленням складає усвідомлене та вмотивоване сприймання та запам’ятовування.

Численні дослідження засвідчують, що перевага у запам`ятовуванні унаочненого матеріалу зберігається протягом усього періоду початкового навчання, і його запам`ятовування є більш ефективним. Використання зорової наочності на уроках іноземних мов у початковій школі є найбільш ефективним у тому випадку, коли за допомогою засобу унаочнення окрім мовленнєвого матеріалу відтворюється необхідна для ефективної мнемічної діяльності ситуація мовлення.

Багатьма дослідниками відзначається своєрідність рис мислення молодших школярів, яке у багатьох аспектах залишається конкретним, наочно-образним, недостатньо логічним. Психологи характеризують мислення дітей цього віку як докатегоріальне, зазначають низький рівень розрізнення загального й конкретного, недостатній розвиток синтетичної діяльності, недоступність абстрактних і наукових категорій. Але слід пам’ятати, що у навчанні іноземних мов абстрактне і конкретне завжди перебувають в єдності: конкретне завжди супроводжує абстрактне під час оволодіння матеріалом.

Важливо також зазначити, що будь-які процеси мислення в цілому невідривні від сфери інтересів дитини, її обізнаності з явищами навколишнього світу. У зв`язку з цим доречно згадати, що у процесі навчання дітей молодшого шкільного віку вчителі не завжди дотримуються положень вікової психології про обов`язкову відповідність розумових завдань інтересам цієї вікової групи. Кожне завдання потрібно оцінювати, враховуючи природні мотиви діяльності дітей. Педагоги, які працюють у початковій школі, зазначають, що у молодших школярів інтерес викликають мультфільми, книжки та комікси, персонажі яких живуть “за правилами” дорослих, залишаючись дітьми. Цей феномен чимось нагадує прагнення копіювати дії дорослих під час гри і має таку ж саму природу. Невипадково, багато сучасних мультфільмів є універсальними стосовно аудиторії, а їхні персонажі мають своїх прихильників різного віку.

Результати численних методичних досліджень, а також масовий педагогічний досвід свідчать про те, що домінуючим у навчанні на початковому етапі має бути усне мовлення. Навички та уміння усного мовлення мають позитивний вплив на розвиток умінь в усіх інших видах МД. Практичною метою навчання ІМ на цьому етапі є закладення основ володіння ІМ, основ фонетичних, лексичних, граматичних та орфографічних навичок та вмінь аудіювання, говоріння, читання та письма в межах програмових вимог.

Закінчуючи початкову школу, учні повинні вміти:

• розуміти на слух текст аудіозапису, що пред’являється одноразово, розуміти мовлення вчителя на слух у нормальному темпі;

• вести діалог відповідно до навчальної ситуації, реагувати на зміст побаченого, почутого або прочитаного, вживаючи низку розмовних формул (привітання, запрошення, вибачення, згода, заперечення, прохання тощо);

• логічно і послідовно висловлюватись за певною темою, згідно з навчальною ситуацією, комбінуючи елементи опису та розповіді та висловлюючи своє ставлення до предмета мовлення;

• читати вголос та про себе з повним розумінням короткі нескладні адаптовані тексти;

• висловлюватись письмово за певною схемою або ситуацією.

Суттєвою особливістю початкового періоду оволодіння іноземною мовою є те, що по-особливому діє навчальна (пізнавальна) мотивація. На початковому ступені чинник забування ще не настільки діє, як тоді, коли учні вже накопичили значний матеріал і продовжує надходити новий. Тому нове ще не вступає у протиріччя зі старим – як наслідок, ще не досить яскраво проявляє себе міжмовна інтерференція.

Ігри для дітей молодшого шкільного віку.

1. Гра “Ланцюжок”. Вчитель кладе стовпчик із картками, на яких зображені фрукти або інша їжа. Учень 1 піднімає картку, на якій зображений банан та звертається до учня 2:

- Do you like bananas? - No, I don’t like bananas, but I like… ... відповідає учень 2 і у свою чергу піднімає іншу картку, на якій зображений огірок і продовжує: but I like cucumbers.

2. Рольові ігри. Рольові ігри для дітей молодшого шкільного віку мають свою специфіку. На відміну від більш старших учнів, молодші школярі обмежені в іншомовних засобах вираження думок, і тому варто для початку запропонувати дітям простий діалог для того, щоб вони драматизували (розіграли) його у парах.

A. Good morning. Can I help you? B. Yes, please. I’d like an ice-cream.

A. Here you are

B. How much is that? A. 45 p. Thank you. B. Good-bye. A. Good-bye.

Згодом пропонується варіювати цей діалог, а саме, використовуючи його як шаблон, підставляти замість морозива інші товари, наприклад, шоколадний батончик, кока-колу, печиво тощо. Для більш підготовлених дітей готуються картки з ролями. На основі цих карток учні можуть скласти свій варіант діалогу, додавши від себе щось, здійснивши певні незначні модифікації. Наприклад, репліка покупця про те, що ціна занадто висока, або що

лимонад не того кольору і таке інше.

3. Наступна гра побудована на вже відомому нам принципі information gap і передбачає роботу у групах. Кожний учень групи отримує малюнок, що є фрагментом певного ілюстрованого сюжету. Не показуючи свій малюнок своїм партнерам, кожен учень намагається описати його для них. Спільними зусиллями група вирішує яким повинен бути порядок малюнків, тобто відтворює його сюжет.

4. Гра “Складання історії”. Кожен з учнів записує якесь слово (певний предмет). Учитель пропонує контекст -

початок розповіді, наприклад, I had guests form Great Britain. Далі учасники гри діють по ланцюгу: називаючи своє слово (наприклад, tea), учень додає свою частину розповіді, наприклад, “We drank tea in the kitchen together”. Цю гру варто використовувати не раніше того моменту, коли учні будуть знайомі принаймні з часовою формою Past Simple.

4. Мета наступної гри полягає у тому, щоб відгадати якомога більше предметів, які загадав партнер, шляхом постановки загальних запитань. (Yes/No questions).

A. Is it big? B. No. A. Is it a fruit? B. No. A. Does it grow on trees? B. No. A. Is it a strawberry? B. Yes.

Ще один прийом: учням пропонується малюнок, наприклад, зображення певного персонажу. Вчитель зачитує текст, у якому навмисно передбачені різні невідповідності із малюнком. Учні пильно стежать за цими неточностями та реагують у заздалегідь обумовлений спосіб (наприклад, хлопають у долоні, або підіймають руку).

Учні молодшого шкільного віку дуже люблять малювати та розфарбовувати. Ця природна властивість успішно використовується у методиці – учитель зачитує текст, в якому деталізується форма, колір, та інші характеристики певних персонажів. Учні демонструють своє розуміння через процес малювання та розфарбовування малюнків.

Особливості навчання ІМ молодших і старших підлітків. Успішність організації середнього ступеня навчання залежить від урахування психо-фізіологічних та психологічних особливостей учнів цього віку. Як відмічають психологи, у підлітковому віці ( з 10-11 до 15 років ) починається період найбільш інтенсивного розвитку мислення дітей. Разом з цим діти 10-11 років зберігають елементи наочно-образного мислення, що характерно для молодших школярів. Поєднання наочно-образного мислення із проявами абстрактного мислення створює сприятливі умови для оволодіння іноземною мовою.

Для навчання іноземної мови важливим фактором є мовленнєва пам’ять. Мовленнєва пам’ять молодшого підлітка вже більш щільно пов’язана з усвідомленням, систематизацією, встановленням логічних зв’язків. Мимовільне запам’ятовування є первинним щодо довільного і відіграє ключову роль у навчанні учнів. Однак при цьому мимовільне буде ефективнішим за умови осмисленої діяльності. У підлітків мимовільне запям’ятовування поєднується з довільним. Успішність роботи пам’яті залежить від емоцій, а джерело емоцій – це діяльність, що виходить з інтересів та потреб особистості. Так само, позитивний емоційний стан учнів значно впливає на процеси засвоєння навчального матеріалу.

Важливим фактором у процесі навчання є увага учнів на уроці, від якої залежить результат навчальної діяльності. У процесі виховання та навчання розвивається довільна увага, яка пов’язана із застосуванням вольових зусиль для вирішення конкретних завдань. Мимовільна увага обумовлена інтересом до предмета навчання або певної діяльності. Навчальна діяльність буде ефективною, якщо використати потенціал мимовільної уваги, розвиваючи паралельно довільну увагу.

Щодо рівня комунікативного розвитку учнів РМ, то на цьому ступені має місце ускладнення усних та писемних висловлювань, висловлювання вдосконалюються синтаксично, стають більш розгорнутими, більш послідовними, логічними у порівнянні з молодшими школярами. За свідченням психологів, школярі цієї вікової групи здатні до самостійної творчої роботи, проте в переважній більшості випадків їхня мовленнєва діяльність носить “наслідувальний”, репродуктивний характер.

Для старшого середнього віку характерні елементи дорослості, що виявляються у прагненні школяра до самостійності, у відмовленні від допомоги, у незадоволенні контролем за виконанням роботи. Пам'ять підлітка набуває переважно логічного характеру. У засвоєнні матеріалу усе більшого значення набуває прагнення знаходити головне, виділяти опорні пункти, що полегшує запам'ятовування і відтворення. Учні середнього шкільного віку, а особливо, учні з 13 років негативно ставляться до жорстких вимог та примусу, більш критично ставляться до дорослих, у тому числі вчителів, а інколи, кидають виклик авторитетам (у тому числі в особі вчителів). У цьому віці помітно зростає потреба у спілкуванні з однолітками. Це вік загострення суперечностей особистості, що вимагає від вчителя особливого такту та забезпечення умов для вмотивованого навчання. Попри ці новоутворення, учні середнього шкільного віку залишаються ще достатньо емоційними у порівнянні з більш старшими дітьми, і тому ефективний навчальний процес можливий лише з тим мовленнєвим матеріалом, який чинить на них значний емоційний вплив і має для них особисту значущість.

На середньому ступені учні оволодівають практично усім мовним (насамперед граматичним) матеріалом, необхідним для усного мовлення. На цьому ж ступені починається формування потенційного словника, яке продовжується на старшому етапі. Мовлення учнів стає ще більш складнішим та досконалішим синтаксично. Читання як вид МД стає дедалі більш вмотивованим та усвідомленим. Формуються вміння ознайомлювального та вивчаючого читання. На середньому етапі навчання надалі розвивається довільна увага. Тому навчальну діяльність учнів на уроці необхідно організовувати у такий спосіб, щоб максимально використати потенціал мимовільної уваги, а також розвивати довільну увагу. На цьому етапі відбувається ускладнення усних та писемних висловлювань, збільшення їх обсягу. Учні більшою мірою керують своїми розумовими операціями, вже усвідомлюють суттєві зв’язки у висловлюванні, однак все одно висловлювання ще не достатньо послідовні та логічні.

Особливості навчання ІМ старшокласників. Зв’язок між окремими сторонами психічного розвитку старшокласників та змістом навчання має місце у наступному:

1. Особистість старшокласника спрямована на майбутню професійну діяльність. Це сприяє розвитку професійних інтересів, прагненню до засвоєння інформації про об‘єкт їх підвищеного інтересу тощо. Тому виникає необхідність у виділенні окремої сфери спілкування, у якій зміст спілкування адекватно відображав би професійний напрямок розвитку особистості старшокласника.

2. У старшокласників спостерігається синтез відносно високої абстрактно-логічної форми мислення та висхідної тенденції до регуляції власної та чужої поведінки. Такий синтез визначає появу в аналітичній діяльності старшокласника критичних рис, причинного пояснення явищ, прагнення до обговорення проблем, які їх хвилюють, тощо. Отже, підтверджується висновок про те, що способом організації предметного змісту спілкування у старших класах має бути проблема.

3. Мислення старшокласників характеризується високим рівнем узагальнення, абстрагування, їхня пам’ять та увага спеціалізуються у відповідності до спрямованості особистості. Мають місце суттєві зміни у комунікативному розвитку старшокласників. Все це передбачає, з одного боку, необхідність у відповідному мовленнєвому матеріалі, оскільки ускладнюється мовлення старшокласників, актуалізуються функції регуляції та узагальнення, а також використання в навчальному процесі письмових текстів та аудіотекстів автентичного характеру. З другого боку, виникає необхідність у нових мовленнєвих уміннях, які не були розвинені на попередніх ступенях навчання, та які забезпечують реалізацію функцій регуляції та узагальнення, наприклад, вміння спілкуватися в такій організаційній формі як дискусія.

Значна увага надається подальшому розвитку усного мовлення, яке набуває нового рівня змістовності, більшої автентичності, вмотивованості та інформативності. Велика роль у процесі навчання ІМ на цьому етапі відводиться читанню. Тексти для читання ускладнюються, формуються навички роботи із суспільно-політичними текстами, оригінальними уривками творів. Навчаючись письма, учні повинні оволодіти вмінням складати план, тези усного висловлювання, писати анотації та резюме прочитаного, складати реферат, робити письмові монологічні повідомлення. На старшому етапі має місце систематизація граматичного матеріалу, вивченого у попередніх класах.