2.2. Модель становлення ціннісних орієнтацій

У пізнанні особливостей соціального розвитку та характеру процесу соціалізації етап підліткового віку займає особливе місце. Він розглядається як специфічний пубертатний період, що характеризується особливою динамікою «зживання попередньої фази розвитку» і становлення нової системи життєвих орієнтації. Саме тому актуальним залишається розкриття структурно-змістовних характеристик, тенденцій, факторів, умов, що визначають процес соціалізації підлітка, формування його соціальної позиції, самовизначення.

Характерною особливістю підліткового віку є формування особливого типу молодіжної субкультури, на яку впливають фундаментальні механізми культурної трансформації нового типу ціннісно-нормативних моделей [6, С. 25].

Психолог Б. Бітінас при аналізі механізмів формування ціннісних орієнтації показує роль вільного виховання, фіксованих соціальних установок, переконань. Під інтеріорізацією розуміється процес перетворення соціальних ідей як специфічного досвіду людства в спонуканні його до позитивних вчинків і стримуванні від негативних.

Отже, інтеріоризація - це не лише засвоєння соціальних норм, але і становлення цих ідей домінантами, регуляторами життя людини. Соціальні ідеї вважаються інтеріорізованими, коли опановуються людиною. Таким чином, процес формування ціннісних орієнтації являє собою процес переведення об'єктивних цінностей на суб'єктивні, особистісно значущі.

Виникає завдання формування в дитини неусвідомлених рушійних сил просоціальної поведінки і внутрішніх «гальм», які стримують негативну поведінку. На цьому будується концепція вільного виховання, яка відмовляється від примусу, але тільки за умови, що сформовані неусвідомлені внутрішні регулятори поведінки дитини.

Найбільш значущим для підлітка є особиста участь у соціально значимих подіях. При цьому Б. Бітінас відзначає, що в підлітковому віці важливі не стільки самі соціальні ідеї, скільки емоційне ставлення дорослих до цих ідей та побудова на цьому відношенні поведінки. У молодшому підлітковому віці на перший план висуваються задоволення, пережите завдяки правильному вчинку, і страждання через проступку. При негативному емоційному досвіді формується негативна позиція особистості. Так, встановлено, що в несприятливих сім'ях діти практично не відчувають позитивних переживань, і це є основною причиною формування їх негативної позиції. Створення умов для позитивних емоційних переживань формує сприятливі передумови для змін негативної позиції.

Процес виховання будується так, щоб для підлітка він виступав як задоволення його особистих потреб, інтересів, як процес самореалізації [13, С. 27].

Правомірно можна виділити два аспекти освоєння підлітками цінностей: процесуальний і змістовний.

Змістовний компонент реалізується через освоєння знань про цінності, норми поведінки, здатність до співчуття і співпереживання, усвідомлення необхідності певної поведінки у відповідності до цінностей, готовність вступати у відповідності з наявними знаннями і має ряд особливостей (нестійкість, недостатність), обумовлених віковими особливостями підліткового віку.

Процесуальний аспект включає в себе етапи освоєння підлітками моральних цінностей: від пізнання смислового змісту моральних норм і цінностей до реалізації в поведінці.

Кожен з цих етапів залежить від особистої значущості для підлітка моральної цінності, знання її сутності, готовності і вміння реалізувати її в поведінці, від соціальних і педагогічних умов, в яких відбувається процес освоєння [5, С. 119].

Процес орієнтації припускає наявність трьох взаємопов'язаних фаз, що забезпечують розвиток. Фаза присвоєння особистістю цінностей суспільства в міру свого функціонування продукує ціннісне ставлення, ціннісні орієнтації та ієрархічну систему ціннісних орієнтації. Фаза перетворення, базуючись на привласнених цінностях, забезпечує перетворення образу Я, яке розвивається у взаємодії «Я-реальне» - «Я - ідеальне» - «життєвий ідеал ». Фаза прогнозу - завершальна, забезпечує формування життєвої перспективи особистості як критерію орієнтації.

Для визначення ефективності формування ціннісних орієнтації М.М. Ушакова виділяє наступні критерії:

1. Знання цінностей. Результатом тут є вміння формувати ціннісні орієнтації. Поняття цінностей вважається засвоєним, якщо підліток повністю опанував зміст поняття, його обсяг, знання його зв'язків, відносини з іншими поняттями, а також умінням оперувати поняттям у вирішенні практичних завдань.

2. Диференціація цінностей - вміння підлітків виробляти ціннісний вибір.

3. Дієвість ціннісних орієнтації [6, С. 27].

Розвинені ціннісні орієнтації - це ознака зрілості особистості, показник міри її соціальності. Стійка і несуперечлива структура ціннісних орієнтацій зумовлює розвиток таких якостей особистості, як цілісність, надійність, вірність певним принципам та ідеалам, активність життєвої позиції. Суперечливість породжує непослідовність у поведінці. Нерозвиненість ціннісних орієнтацій є ознакою інфантилізму, що особливо помітно у молодого покоління, про який піде мова нижче [3, С. 54].