1.2. Характеристика поняття «цінність» у різних психологічних підходах

У поняття "цінність" в гуманітарних науках дивна, багато в чому парадоксальна доля. Вона немає свого чітко визначеного місця. Психологи досі неспроможні дійти згоди про те, що таке цінність і чи потрібно психології це поняття.

У виконанні вітчизняної психології ціннісні орієнтації визначаються, зазвичай, через поняття відносини, відображення, установки (А. Р.Здравомислов, Д. М. Узнадзе, У. У.Сусленко, У. А. Отрут). Причому, будучи однією з базових особистісних підстав, ціннісні орієнтації зводяться всередину ширшого синтетичного поняття спрямованості особистості, що містить у собі домінуючі ціннісні орієнтації й установки, які у будь-який ситуації (Б. Є. Ананьєв, Л. Еге. Пробст,С.Л.Рубенштейн та інших.) [10].

Ю.М. Жуков пише, що правове поняття цінності застосовується при характеристиці відносини людини до світу, взятого не так із інтелектуальною, як із афективного боку у сенсі цього терміну. Цінність хіба що розподілена між людиною і оточуючими світом, вона існує щодо них. Цінності особи є конкретизацією цінностей суспільства. Під конкретизацією розуміється менш абстрактна форма існування ціннісних відносин [9].

А. У.Битуєва пропонує визначення, що відбиває поза ситуативність і узагальненість ціннісними орієнтаціями. Ціннісні орієнтації – широка система ціннісних відносин особистості, тому вони виявляються як найкраще ставлення до окремим предметів і явищ, і до сукупності, тобто висловлюють загальну спрямованість індивіда до тих чи інших видів соціальних цінностей [1] .

Г.Л.Будинайте і Т.В. Корнілова пишуть, що особистісними цінностями стають ті особистісні сенси, стосовно яким суб'єкт самовизначився, тобто сталося прийняття даних смислів як значимих задля власного Я. Отже, особистісні цінності функціонують як рівень розвитку смислових утворень особистості [5].

З поглядуД.А. Леонтьєва, поняття цінності належить до структури мотивації. Цінності є джерелом смислів, визначальним, що людині значиме, що і чому, які об'єкти чи явища займають місце у його житті, є потреби і особистісні цінності людини. По функціональному місці і у структурі мотивації особистісні цінності досить вочевидь ставляться до класу стійких мотиваційних утворень чи джерел мотивації. Їхмотивуюча дія не обмежується конкретною діяльністю, конкретною ситуацією, вони співвідносні з життєдіяльністю людини у цілому й володіють високим рівнем стабільності. [14, 15].

Б. І.Додонов зазначав, що цінності можна розділити з допомогою критерію статусності на два види : фактичні і визнані. Визнані цінності – це предмети чи явища, які “зводяться” в цінності самими людьми, суспільством чи всім людством. Такі цінності виконують функції орієнтирів для формування людиною своєї поведінки. Тільки визнана цінність може бути у ролі мотиву поведінки. Під мотивом у разі слід розуміти цінність, стосовно якої діяльність спрямована, ствердження цієї цінності чи оволодіння нею.

Б. У.Зейгарник і Б. З. Братусь вважають, що область смислів та матеріальних цінностей є та область, де і відбувається взаємодія особи й суспільства. У.Франкл вводить уявлення про цінності як “смислові универсалії, які з'явились у результаті узагальнення типових ситуацій, із якими суспільству чи людству довелося зіштовхуватися в історії» [21].

І.С. Кон поділяє ціннісні аспекти на громадські (усвідомлення соціальної цінності) та особисті (система особистих цінностей, те, чого індивід хоче собі). Психічне життя людини завжди рухається. Тому «цінності непостійні: вони змінюються у часі внаслідок творчої діяльності як змінюються й існують самі люди» [11].

Узагальнюючи визначення цінностей багатьох зарубіжних теоретиків, Шварц і Біяскі [10] виділяють такі основні їх характеристики:

1.Цінності — це переконання (думки). Але це об'єктивні, холодні ідеї. Навпаки, коли цінності активуються, вони змішуються з почуттям і забарвлюються ним.

2. Цінності — бажана людиною мета (наприклад, рівність) та спосіб поведінки, що сприяє досягнення цих цілей (наприклад, чесність, схильність до допомоги).

3. Цінності необмежені певними діями і ситуаціями (тобто трансцендентні). Слухняність, наприклад, відноситься до роботи чи школи, спорту чи, сім'ї, друзів чи сторонніх людей.

4. Цінності виступають як стандарти, які керують вибором чи оцінкою вчинків, людей, подій.

5. Цінності упорядковані за важливістю щодо одне одного.Упорядоченний набір цінностей формує систему ціннісних пріоритетів. Різні культури та особистості можуть бути охарактеризовані системою їх ціннісних пріоритетів.

У соціальних, психологічних і педагогічних дослідженнях використовують як поняття цінності,так і поняття ціннісні орієнтації. Однозначного розрізнення цих понять у літературі не простежується. Часто вони вживаються як рівнозначні. Під час вивчення характеристик суспільства, культури та окремих соціальних груп використовується термін «цінність». Під час вивчення окремих індивідів використовується як поняття ціннісна орієнтація, і поняття цінність. Під ціннісними орієнтаціями розуміється свій відбиток у свідомості людини цінностей, визнаних ним як стратегічні життєві цілі і спільні світоглядні орієнтири. Ціннісні орієнтації – це інтеріоризівані особистістю цінності соціальних груп.

Розділ 2. Формування ціннісних орієнтацій у підлітковому віці