- •7. Проблема розвитку психіки в працях вітчизняних психологів (Божович л.І., Виготський л.С., Костюк г.С.)
- •8. Основні напрямки зарубіжної вікової психології.
- •9. Взаємозв’язок навчання, виховання і розвитку психіки людини.
- •10. Роль діяльності й спілкування в психічному розвитку дитини.
- •11. Основні умови психічного розвитку.
- •12. Рушійні сили розвитку психіки.
- •13. Вікові кризи. Характеристика кризових періодів.
- •14. Проблема вікової періодизації.
- •15. Значення перших років життя дитини для подальшого розвитку особистості.
- •16. Загальна характеристика перших шести років життя дитини.
- •17. Особливості психічного розвитку новонародженого та немовляти.
- •Основні анатомо-фізіологічні особливості немовляти
- •Особливості психічного розвитку немовляти
- •18. Психологія раннього дитинства.
- •Соціальна ситуація розвитку
- •19. Психологічна характеристика дошкільника.
- •20. Характеристика гри як провідної діяльності дошкільника.
- •21. Розвиток моторики у дітей перших шести років життя
- •22. Спілкування з дорослими у дітей перших шести років життя.
- •23. Розвиток моторики у дітей перших шести років життя.
- •24. Формування самооцінки у дітей перших шести років життя.
- •25. Специфіка психічного розвитку та особливості навчання в школі шестирічної дитини.
- •26. Психологічна характеристика готовності та адаптації дитини до навчання у школі.
- •27. Психологічні особливості початкового періоду шкільного життя дитини.
- •28. Учбова діяльність молодших школярів та розвиток інших видів діяльності.
- •29. Особливості спілкування молодших школярів.
- •30. Розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів.
- •31. Емоційно-вольове життя молодших школярів.
- •32. Розвиток особистості у молодшому шкільному віці. Особистість молодшого школяра
- •33. Місце підліткового періоду в загальному процесі індивідуального розвитку.
- •34. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка і її вплив на його психологічні особливості і поведінку.
- •35. Спілкування як провідний вид діяльності підлітка.
- •36. Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці.
- •37. Перебудова учбової діяльності, розвиток пізнавальних процесів підлітків.
- •38. Загальна характеристика ранньої юності.
- •39. Пізнаваль ні процеси і розумовий розвиток старшокласника.
- •40. Формування особистості старшокласника.
- •41. Спілкування та дружба в юнацькому віці.
- •42. Особливості юнацького кохання. Підготовка до сімейного життя.
- •43. Формування професійних інтересів та особливості профорієнтації старшокласників.
- •44. Особливості самовиховання в підлітковому та юнацькому віці.
- •Рання юність
- •45. Виховання підлітків і юнаків в шкільних справах.
- •46. Виховання підлітків і юнаків в спілкуванні з ровесниками та дорослими.
- •47. Характеристика поняття ”важка дитина”. Класифікація “важких”.
- •48. Причини появи важких дітей і підлітків.
- •49. Особливості педагогічної запущеності дошкільнят і молодших школярів.
- •50. Специфіка роботи вчителя з різними категоріями важких підлітків.
- •51. Проблема періодизації психічного розвитку дорослої людини.
- •52. Психосоціальний розвиток дорослих.
- •53. Кризи віку дорослості.
- •54. Характеристика ранньої дорослості.
- •55. Розвиток психічних процесів у період середньої дорослості.
- •56. Характеристика середньої дорослості з позиції е.Еріксона.
- •57. Анатомо-фізіологічні процеси старіння.
- •58. Характеристика кризи «я-інтеграції».
- •59. Особливості психічного старіння.
- •60. Ставлення до смерті.
9. Взаємозв’язок навчання, виховання і розвитку психіки людини.
1. За Ж. Піаже, розвиток - це 1) процес, що зумовлюється взаємодією певних чинників, наприклад, визріванням мозку, впливом навколишнього середовища, засвоєнням соціального досвіду, власною активністю; 2) моторні реакції, перцептивні дії, соціально-особистісне становлення, інтелектуально-елементарна поведінка. Основні ідеї вченого:
1) незалежність процесів дитячого розвитку, зокрема мислення, від процесів навчання; обґрунтування психологічної природи егоцентризму (феномен "незбереження кількості") - складність у прийнятті позиції іншої людини, споглядання навколишньої дійсності "її очима";
2) розвиток має пройти певні завершені цикли, тобто відбувається дозрівання функцій, перш ніж школа зможе розпочати навчання відповідних знань та навичок.
3) природа інтелекту є подвійною - логічна та біологічна.
Ж. Піаже виокремив логічні структури мислення - операції, генеза яких визначає зміст стадій інтелектуального розвитку дитячого інтелекту: 1) сенсомоторну (від дня народження до 18-24 міс.) - здатність до елементарних символічних дій, унаслідок яких виникають просторові відношення, розуміння предметів та поняття інваріантності, причинні зв'язки; 2) доопераційну (18-24 міс. -7р.)- початок використання символів, зокрема слів (початки мислення; процеси інтеріоризації); 3) конкретних операцій (7-12 рр.) - використання двох логічних правил (якщо А - В і В = С, то А = С;А + В = В + А); ранжування об'єктів за критерієм їх упорядкування (серіація); 4) формальних операцій (після 12 р.) - здатність мислити з допомогою абстрактних понять: системний пошук розв'язання завдань (інваріантність).
Позитивний момент теорії Ж. Піаже: застереження щодо інтелектуальних перевантажень та можливих шкідливих наслідків для фізичного та психічного здоров'я дітей.
Недолік позиції Ж. Піаже: "Навчання плентається у хвості розвитку" (Л.С. Виготський).
2. Наукові уявлення Е. Торндайка (1904-1990) і У. Джемса (1842-1910):
1) при накладанні розвиток і навчання збігаються як дві рівні геометричні фігури (навчання - Це розвиток);
2) розвиток і навчання є синхронними. .
Позитивний момент теорії Е. Торндайка і У. Джемса: навчання має підлягати законам вікового розвитку (застереження проти свавілля, волюнтаризму, суб'єктивізму в навчальному процесі).
Недоліки позиції Е. Торндайка і У. Джемса:
1) можливості розвитку залежать від можливостей навчання;
2) підміна розвитку навчанням (і навпаки) призводить до термінологічної та практичної невизначеності.
3. Позиція К. Коффки (1886-1941): суміщення розвитку і навчання (дуалістична теорія):
1) поєднання двох попередніх протилежних позицій;
2) ідея взаємозалежності феноменів: навчання стимулює розвиток;
3) ідея нерозривності навчально-виховного процесу;
4) розширення ролі навчання в дитячому розвитку: навчання є вужчим поняттям, ніж розвиток.
Позитивний момент теорії К. Коффки: причинами розвитку є різнопланові чинники впливу.
Недолік позиції К. Коффки: взаємна підміна сутності навчання і виховання на практиці унеможливлює планування навчально-виховного процесу, оскільки відсутня диференціація між комплексами уявлень про навчання та виховання (як близькі; але автономні феномени).
4. Позиція Л.С. Виготського (будь-яка психічна функція в розвитку дитини з'являється двічі - спочатку як діяльність колективна, або інтерпсихічна функція, потім - як діяльність індивідуальна, як внутрішній спосіб мислення, або функція інтрапсихічна):
1) те навчання є сприятливим, яке йде попереду розвитку;
2) між навчанням і розвитком існують динамічні зв'язки;
3) розвиток не можна зводити до навчання: навчання веде за собою розвиток, але розвиток ним не вичерпується;
4) розвиток відзначається розумовими перетвореннями, які відбуваються в учня;
5) зрушення в розвитку створюють нові резерви для навчання;
6) навчання має впливати на розвиток своєю організацією;
7) навчання сприяє і залежить від розвитку, завжди веде за собою розвиток, спираючись на його досягнення;
8) у розвитку існують дві зони: актуального (ЗАР) і найближчого розвитку (ЗНР),
Позитивні моменти теорії Л.С. Виготського: 1) ідея розвивального навчання та індивідуального підходу в навчальному процесі; 2) з'ясування значення навчання в розвитку; 3) віра в інтелектуальні можливості особистості.
Недолік теорії Л.С. Виготського: суб'єктивне тлумачення можливостей дитини в практиці педагогічної діяльності потенційно призводить до інтелектуального перевантаження" що є загрозою для її фізичного та психічного здоров'я.
Деякі інші наукові уявлення про природу психічного розвитку:
1. А Валлон (1879-1962). Засновник порівняльної генетичної психології; створення власної системи вікової періодизації (свої наукові уявлення розвивав під впливом марксистсько-ленінської філософії).
2. Концепція діалектичного розвитку Г.С. Костюка:
1) закономірності всіх психічних явищ пізнаються в їх розвитку (у процесі виникнення, руху, змін і відмирання);
2) відбувається становлення як окремих сторін особистості, так і її психічного життя в цілому;
3) основні рушійні сили розвитку - внутрішні суперечності;
4) навчання і виховання сприяють не лише успішному подоланню суперечностей, але також їх виникненню.
Отже, існують два типи теорій періодизації психічного розвитку, які відрізняються предметами дослідження:
1) вивчаються стадії розвитку (стабільні періоди);
2) з'ясовується зміст стадій розвитку та механізму переходу між ними (стабільні і перехідні періоди).
Безпідставними є спроби пояснити особливості психічного розвитку лише на основі однієї теорії. Усі відомі наукові уявлення про психічний розвиток можна умовно розташувати між полярними позиціями Ж. Піаже та Л.С. Виготського. Поєднання їх методологій, а не протиставлення є передумовою диференційованого підходу до підростаючої особистості, оскільки враховуються не лише можливості навчання, яке справді має вести за собою розвиток, а також біологічного дозрівання організму, який здатний сприймати різнопланові навчально-виховні впливи. Інакше особистість або знесилиться, "надірветься", що призведе до проявів агресії, апатії тощо, або, навпаки, у неї виникнуть стагнаційні процеси, які призведуть до аналогічних результатів.