4. Аналіз тенденцій

Аналіз тенденцій проводиться на підставі протоколу досліджуваного і ставить за мету з'ясування того, чи є зміна у напряму реакції або типів реакції досліджуваного під час проведення тесту.

Під час проведення тесту досліджуваний може помітно змінити свою поведінку, переходячи з одного типу або напряму реакцій до іншого. Наявність таких змін свідчить про відношення досліджуваного до своїх власних відповідей (реакцій).

Наприклад, реакції досліджуваного екстрапунітивної спрямованості, (з агресією на оточення), під впливом пробужденного відчуття провини можуть змінитися відповідями, що містять агресію на самого себе, тобто інтропунітивними.

Аналіз припускає виявлення існування таких тенденцій і з'ясування їх причин, які можуть бути різними (можуть залежати від особливостей характеру досліджуваного).

Тенденції записуються у вигляді стріли, над якою указується чисельна оцінка тенденції, що позначається знаком «+» (позитивна тенденція) або знаком «-» (негативна тенденція), і обчислюється за формулою:

(а-б) / (а+б) , де

«а» - кількісна оцінка прояву чинника в першій половині протоколу (ситуації 1-12)

«б» - кількісна оцінка в другій половині (від 13 до 24).

Тенденція може бути розглянута як показник в тому випадку, якщо міститься як мінімум в чотирьох відповідях досліджуваного, і має мінімальну оцінку ±0,33.

Е + I

Аналізуються п'ять типів тенденцій:

·Тип 1. Розглядається напрям реакції (по вертикалі) в графі ОD.

Наприклад, чинник Е’ з'являється шість разів: три рази в першій половині протоколу з оцінкою, рівною 2,5 і три рази в другій половині з оцінкою в 2 бали. Співвідношення рівне + 0,11. Чинник I’ з'являється в цілому тільки один раз, чинник М’ з'являється три рази. Тенденція 1-го типу відсутня.

·Тип 2. Аналогічно розглядаються чинники Е, I, M (графа ЕД).

·Тип 3. Аналогічно розглядаються чинники е, i, m. (графа NP)

·Тип 4. Розглядаються напрями реакцій, не враховуючи графи (по горизонталі) – рядок Е, рядок І, рядок М.

·Тип 5. Поперечна тенденція - розглядають розподіл чинників в трьох графах, не враховуючи напряму, наприклад, розгляд графи OD указує на наявність 4 чинників в першій половині (оцінка, позначена 3) і 6 в другій половині (оцінка 4). Аналогічно розглядаються графи ED і NP.

В цілях виявлення причин тієї або іншої тенденції рекомендується проведення бесіди з досліджуваним, в процесі якої за допомогою додаткових питань експериментатор може отримати необхідну інформацію, що його цікавить.

Інтерпретація результатів тесту

Перший етап інтерпретації полягає у вивченні GCR, рівня соціальної адаптації досліджуваного. Аналізуючи отримані дані, можна припустити, що досліджуваний, що має низький відсоток GCR, часто конфліктує з оточуючими, оскільки недостатньо адаптований до свого соціального оточення.

Дані, що стосуються ступеня соціальної адаптації досліджуваного, можуть бути отримані за допомогою повторного дослідження, яке полягає в наступному: досліджуваному повторно пред'являються малюнки, з проханням дати в кожному завданні таку відповідь, яка на його думку було б потрібно дати в цьому випадку, тобто «правильна», «еталонна» відповідь. «Індекс відмінності (розузгодження)» відповідей випробовуваного в першому і в другому випадках дає додаткову інформацію про показник «ступеня соціальної адаптації».

На другому етапі, вивчаються отримані оцінки шести чинників в таблиці профілів. Виявляються стійкі характеристики фрустраційних реакцій досліджуваного, стереотипи емоційного реагування, які формуються в процесі розвитку, виховання і становлення людини і складають одну з характеристик його індивідуальності.

Реакції досліджуваного можуть бути спрямовані на навколишнє середовище, виражаючись у формі різних вимог до неї, або на самого себе як винуватця, або людина може зайняти своєрідну примиренську позицію.

Так, наприклад, якщо в дослідженні ми отримуємо у досліджуваного оцінку М - нормальну, Е - дуже високу і I - дуже низьку, то на підставі цього можна сказати, що суб'єкт у фрустраційній ситуації з підвищеною частотою відповідатиме в екстрапунітівній манері і дуже рідко в інтропунітівній. Тобто, можна сказати, що він пред'являє підвищені вимоги до оточуючих, і це може слугувати ознакою неадекватної самооцінки.

Оцінки, що стосуються типів реакцій, мають різний сенс.

· Оцінка OD (тип реакції «з фіксацією на перешкоді») показує, в якому ступені перешкода фрустрірує суб'єкта. Так, якщо ми отримали підвищену оцінку OD, то це говорить про те, що у фрустраційних ситуаціях у суб'єкта переважає більше ідея перешкоди.

· Оцінка ED (тип реакції «з фіксацією на самозахисті») означає силу або слабкість «Я» особистості. Підвищення ED означає слабку, уразливу особистість. Реакції суб'єкта зосереджені на захисті свого «Я».

· Оцінка NP - ознака адекватного реагування, показник того ступеня, в якому суб'єкт може вирішувати фрустраційні ситуації.

Третій етап інтерпретації - вивчення тенденцій. Вивчення тенденцій може мати велике значення в розумінні відношення досліджуваного до своїх власних реакцій.

В цілому можна додати, що на підставі протоколу обстеження можна зробити висновки щодо деяких аспектів адаптації досліджуваного до свого соціального оточення.

Методика у жодному випадку не дає матеріалу для висновків про структуру особистості. Можна лише з більшою часткою ймовірності прогнозувати емоційні реакції досліджуваного. на різні труднощі або перешкоди, які встають на шляху до задоволення потреби, до досягнення мети.