4. Класифікація електронних видань

Класифікація електронних видань відповідно до ГОСТ 7.83-2001 наведена в таблиці 4.

Таблиця 4

Класифікаційна таблиця електронних видань

№	Ознаки класифікації	Види видань
1.	За цільовим призначенням	Офіційне, наукове, науково-популярне, виробничо-практичне (зокрема нормативне), навчальне, масово-політичне, довідкове, видання для дозвілля, рекламне, художнє
2.	За періодичністю	Неперіодичне, серіальне, періо­дичне, видання, що продов­жується; видання, що оновлюється (кожний наступний випуск містить актуальну інформацію попереднього випуску, але повністю замінює вміст)
3.	За структурою	Однотомне, багатотомне, електронна серія
4.	За наявністю друкованого еквівалента	Самостійне електронне видання (не має друкованого аналогу); електронний аналог друкованого документа (відтворює відповідний друкований документ, зберігаючи розташування тексту на сторінках, ілюстрації, посилання, примітки); електронна версія (аналог друкованого видання, який має рівний із оригіналом правовий статус і який створювався практично одночасно з самостій­ним друкованим або електронним виданням у відповідному форматі з метою подання в мережевому доступі або на окремому носії)

5. Особливості електронних ресурсів

Як було зазначено, електронні видання — це категорія електронних ресурсів, що вирізняється редакційно-видавничою обробкою та на­явністю вихідних даних, тому й варто почати з аналізу електронних ресурсів.

Під впливом інформаційних технологій постійно з'явля­ються нові види електронних ресурсів (програмне забезпе­чення, бази даних, мультимедійні продукти тощо), розши­рюються межі традиційної системи видань, формуються типи електронних документів (мережеві версії друкованих видань, онлайнові газети та часописи, додатки до тра­диційної преси, колекції посилань, огляди, дайджести,

Особливий інтерес викликають динамічні електронні до­кументи, які змінюють інформаційний вміст за певних умов використання (наприклад, відповіді на запити до баз даних) та електронні ресурси, які оперують за даними, що надходять у реальному часі (наприклад, від віддалених дат­чиків), або такі електронні документи, як законодавчі ак­ти або стандарти, інформаційний вміст яких може зміню­ватися при офіційному редагуванні. Своєрідністьінтерактивних мультимедіа — постійне оновлення, при якому вміст електронного ресурсу може бути цілком онов­леним.

Оскільки електронні ресурси різноманітні та знаходять­ся в постійному розвитку, переліки термінів, які познача­ють їх види, завжди будуть приблизними, незакінченими.

На сьогодні не існує єдиного термінологічного стандарту щодо різновидів електронних ресурсів. Термінологія наво­диться в ІSBD(ЕR)¹, в міждержавних стандартах ГОСТ 7.82-2001², ГОСТ 7.83-2001³.

Деякі терміни також подані в низці довідників і слов­ників з інформаційних та комп'ютерних технологій та у наукових публікаціях відповідної тематики. На сьогодні продовжуються дослідження еволюції електронних ре­сурсів, ведеться узагальнення інформації про специфічні ознаки для розвитку їх типології.

Тип ресурсу визначаєтьсятипом вмісту, тобто типом інформації, яка призначена для сприймання людиною, та­кож типом даних, що характеризуються певними власти­востями та операціями, які виконуються над ними, або ти­пами знакової природи інформації (певна форма знаків, якими фіксується та передається інформація в ресурсі).

Характеристика основних типів вмісту електронних ресурсів зведена в таблицю 5.

Таблиця 5