Тема 11 видання як вид документа: сутність, види, ознаки, класифікація

1. Видання як вид документа

2. Класифікація і типологізація видань

3. Особливості електронного видання. Електронні ресурси

4. Класифікація електронних видань

5. Особливості електронних ресурсів

6. Класифікація електронних видань

1. Видання як вид документа

Одне і те ж повідомлення (твір) може існувати в різних формах: в рукописі, у вигляді магнітофонного запису, після публікації у формі видання і т. п. Кожне з позначень вносить в характеристику повідомлення щось інше, по-іншому розкриває суть документа, виділяючи в ньому ті або інші особливості, специфічні ознаки, які враховуються при створенні, поширенні, обробці, зберіганні, використанні документів, що функціонують в системі документних комунікацій.

Особливе місце в документній комунікації займають книги, журнали, газети, плакати, карти, ноти і т. п., що становлять групу видань. Видання – це теж документ, але воно має свої специфічні особливості, що відрізняють його від інших видів документів.

Різні підходи до визначення поняття «видання» наведе­но в таблиці 1.

Таблиця 1

№	Формулювання	Джерело
1.	Видання - будь-який твір друку, що поліграфічно оформлений, має номер типографського замовлення та прий­мається в якості одиниці статистич­ного обліку друкованої продукції країни, а також одиниці обліку фонду	Словарь библиотечных терминов. - М.: «Книга», 1976. - С.15
2.	Видання - документ, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання й містить інформацію, призначену для поширення, самостійно оформлений відповідно до вимог стандартів та інших нормативних документів і має вихідні відомості	ГОСТ 7.60 - 90. Издания. Основные виды. Термины и определения// Стан­дарты по библиотечному делу: Сборник. — СПб.: Профессия, 2000. — С. 270 - 307
3.	Видання — це документ, який прой­шов редакційно-видавниче опрацю­вання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, міс­тить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших норма­тивних документів щодо їхнього видавничого оформлення й поліграфічного виконання	Видання. Основні види: Терміни та визначення: ДСТУ 3017-95. - К.: Держстандарт України, 1998. - 47с.
4.	Видання - головне джерело інформації, універсальний засіб соціальної комунікації	Закон України "Про видавничу справу" // "Урядовий кур'єр. - 1997. -№130-131 - 19 липня

Перші три визначення поняття «видання» стосуються документів, головною частиною яких є друкований текст, тобто традиційних видань, але нічого не сказано про ви­дання, у яких головним є звукозапис або запис зображень на непаперових носіях. Останні зовсім не розглядаються в цих визначеннях. Тобто не можуть бути віднесеними до обсягу поняття «видання».

В останньому визначенні, наведеному в таблиці, подане універсальне тлумачення, що включає й поняття «елек­тронне видання»,як категорію інформаційних ресурсів.

Видання, що поряд з друкованим текстом містять запи­си звуків чи зображення на інших матеріальних носіях (платівках, дисках, магнітофонних стрічках, фотоплівках, слайдах, аудіо- та відеокасетах), або такі, що мають су­провідну допоміжну інформацію (диски з записом кон­трольних вправ тощо), звуться комбінованими.

Сукупність видань, призначених до випуску або випу­щених видавцем (видавцями) є видавничою продукцією.

У нашому курсі ми використовуватимемо таке визначення видання: Видання –це документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення й поліграфічного виконання. До видань можуть бути зараховані усі документи, випущені по планах видавництв або позапланово, на основі договорів з авторами, будь-якими способами поліграфічного друку.

Приймаючи це визначення за початкове, виявляють істотну відмінність видання від інших видів документів. За межами видань залишаються усі письмові документи, що не піддавалися редакційно-видавничій обробці і з цієї причини не включені в процес масової комунікації. Сюди не входять і усі твори в усній формі. До видань також не відносяться документи на магнітофонній або відеомагнітофонній стрічці, диску, дискеті, перфокарті, перфострічці і т. п.

Загальноприйнятим є поділ видань на книжкові, журнальні і аркушеві.

Книжкове видання – це видання у вигляді блоку скріплених в корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату, в обкладинці або палітурці. До нього відносять книгу (обсягом понад 48 сторінок) і брошуру (обсягом понад 4, але не більше 48 сторінок).

Журнальне видання –це видання у вигляді скріплених в корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосованого до специфіки даного періодичного видання, в обкладинці або палітурці. Основним різновидом цього виду видання є журнал. Сюди можна віднести частину газет, якщо аркуші газети скріплені. Тоді використовується термін «газетно-журнальне видання».

Аркушеве видання– це видання у вигляді одного або декількох листів друкарського матеріалу будь-якого формату без скріплення. Різновидом цього виду видання є газетне і карткове видання.

Газетне видання –це аркушеве видання у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосованого до специфіки даного періодичного видання.

Карткове видання –це аркушеве видання у вигляді картки встановленого формату, віддруковане на матеріалі підвищеної щільності. До аркушевих видань відносять газету, плакат, буклет, листівку і т. д.

До творів друку, окрім книг, брошур, журналів, газет, плакатів, відносять також малі друкарські форми: буклети, листівки, програми, квитки, листівки, етикетки, бланки.

Окрім творів друку до поліграфічної продукції відносятьсятак звані «білові» товари (зошити), акциденція (бланки) та ін. В сукупності цієї продукції видання відрізняється наявністю інформації, призначеної для поширення, а також особливим видавничим оформленням.

В результаті можна створити такий класифікаційний ряд: документ – поліграфічна продукція – твір друку – видання.Найбільш широке поняття тут – «документ», найбільш вузьке – «видання».

Воно є діалектичною єдністю семіотичної (знаковою) інформації і матеріального носія і містить завершену інформацію (повідомлення, текст), виражену природною мовою, зафіксовану, як правило, на паперовому носії, має більш менш офіційний характер (відомості про видання), розраховане на безпосереднє візуальне сприйняття. Видання як друкований документ (твір друку) як би протистоїть документам нецензурного походження (фільмам, звуковим записам, мікрофішам), а також носіям інформації для комп’ютерного читання (дискетам, відеодискам і т. п.).

Найважливішою ознакою видання є наявністьтиражу –загального числа екземплярів видання, що друкується. Тиражування характерне для усіх видів опублікованих документів. Особливість видання полягає в тому, що воно тиражується, як правило, поліграфічним способом. Останніми роками розширилися засоби розмноження видань. Томудо видань можна віднести усі документи, які відповідно до видавничих планів (чи окремих договорів авторів з видавництвами) випускаються поліграфічним або іншим способом(набірним, засобами оперативної поліграфії, копіювально-розмножувальною технікою, засобами друку ЕОМ та ін.).

Видання відрізняється від інших видів документівсвоєю конструкцією, специфікою оформлення і поліграфічним виконанням. Набір типових конструктивних елементів видання, а також вимоги до його оформлення регламентовані спеціальними стандартами. В той же час конструкція кожного виду видання залежить від цільового і читацького призначення, характеру інформації і може конкретизуватися.

Особливу роль у виданні відіграє довідковий апарат, який умовно поділяється на дві частини:

1) матеріали, що розкривають зміст книги (передмова, післямова, коментарі, видавнича анотація і т. т.);

2) елементи, що мають суто довідковий характер і немислимі без самого видання. Вони складають своєрідний путівник по виданню (допоміжні покажчики, зміст, прикнижкова і внутрішньокнижкова бібліографія і т. д.).

Видання – найважливіший вид документу, головне джерело інформації, універсальний засіб соціальної комунікації. Нині воно не має аналогів по своїй функціональності, простоті і доступності. Тривалий час – аж до XX ст. – видання залишалися практично єдиним засобом зберігання і передачі інформації, виконували відразу усі функції документу. Зараз видання набули специфіки, поступилися частиною функцій іншим видам документів, які виконують ці функції краще, ніж вони.