Додатковий матеріал

ПРОЦЕДУРА СПІВБЕСІДИ 3 ДИТИНОЮ

Діагностика готовності до школи проходить у ре­жимі індивідуального діалогу педагога з дитиною. Вона складається з двох частин:

1. Бесіда-знайомство. У ході бесіди з'ясовується, чи знає дитина свої анкетні дані, прізвище, (імена батьків, свою адресу, вік і день народження. Пропонуються також деякі вільні, «творчі» запитання.

Завдання педагога тут — не стільки з'ясувати дані, що дублюються запитаннями батьківської анкети, скільки встановити контакт з дитиною.

Запитання цієї частики діагностики наведені в бланку «Анкета дитини» на першій сторінці. Відповіді дитини максимально детально фіксуються прямо під, час бесіди. За цими відповідями можна якісно оцінити рівень загальної поінформованості дитини, а також специфіку її мовлення, що може знадобитися при звертанні до психолога чи логопеда для спеціального глибокого обстеження і консультації.

2. Власне тестування. Ця частика співбесіди містить у собі діагностику готовності дитини до школи за допомогою 10 субтестів, перерахованих вище.

Порядок виконання субтестів повинен бути таким, як він описаний, організовуватися з урахуванням наступних принципів:

• при тестуванні необхідне чергування вербальних і невербальних завдань;

• труднощі пропонованих завдань повинні збільшуватися у ході проведення діагностики: на початку обстеження для встановлення контакту з дитиною і створення в неї відчуття успіху мають даватися ігрові, легші завдан­ня, такі що «розковують», потім — складніші.

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ТЕСТУВАННЯ

Якість виконання дитиною завдань залежить від того, наскільки природно і розкуто вона почувається. Тому під час співбесіди повинна бути створена атмосфера доброзичливості, в якій дитина не боялася б помилитися, не намагалася б показати себе розумнішою, ніж вона є насправді. Необхідна позитивна емоційна оцінка її дій, заохочення, підтримка. Негативна реакція на помилки неприпустима.

Якщо малюк замкнутий, неконтактний, потрібно спробувати створити якомога доброзичливішу атмос­феру: добре, якщо завдання він сприймає як гру, в якій інструкція виконує роль правил, а педагог — роль парт­нера по грі.

Даючи інструкцію дитині, треба переконатися, що вона зрозуміла її правильно.

Якщо дитина відмовляється чи не може одразу виконати завдання, не слід наполягати. Можна запропонувати їй інше, а потім повернутися до невиконаного.

Варто намагатися уникати втручання батьків у тес­тування малюка.

ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИТИНИ

Під час діагностики педагог заповнює другу частину анкети для дитини, причому в середній частині таблиці виділене місце для письмових коментарів педагога (про­токол тестування), а праворуч — для виставлення відповідних оцінок. Важливо, що в анкеті спеціально виділені графи з позначеннями відповідних балів і в них педагог може ставити тільки «+» в жодному разі не може ставити саму оцінку, тому що багато дітей знають, що в школі за погану відповідь ставлять двійку, побачивши цифру «2», дуже засмучуються. Якщо педагог ставить будь-яку не максимальну оцінку, то він обов'язково має пояснити в середній частині анкети, чому він це зробив.

Усі результати дитини оцінюються балами. Критерії оцінювання наведені нижче в описі кожного субтесту. По закінченні всієї діагностики бали додаються. Діти, які набрали більше ніж 16 балів, вважаються готовими до навчання. За результату 13 балів і менше потрібна спеціальна консультація психолога чи логопеда.