IV. Тести в залежності від часових обмежень.

1) тести швидкості:

а) коли ми задаємо певний час і визначаємо скільки за цей час людина виконала завдань;

б) коли ми визначаємо об'єм завдань і фіксуємо час, за який людина ці завдання виконала;

2) тести результативності

а) орієнтовані на констатацію досягнутого результату.

V. Тести за наочністю.

1) апаратурні - проведення яких вимагає необхідної апаратури;

2) бланкові тести - бланки.

5. Основні вимоги до психодіагностичних методів.

Деякі тести не мають розрахованих норм і стандартних відхилень від норм. Для процедури нормування необхідно користуватися обчисленнями.

Диференційна психометрика - наука про диференційно-психічні виміри індивідуальних відмінностей між людьми в якісному і кількісному складі психічних властивостей (здібностей, мотивів, установок, самооцінки і т. д.). Ставить певні вимоги до всіх методів.

Основні вимоги:

1. Репрезентативність - це відповідність тестових норм вибірки стандартизації тестовим нормам тієї популяції, на якій використовується тест;

2. Точність психодіагностичної методики - здатність даної методики достатньо точно оцінювати рівень розвитку у людини тих психологічних якостей, для діагностики яких вона визначена. Чим більша різниця градацій рівнів розвитку даних якостей дозволяє отримати методика, тим вона точніша;

3. Надійність - якість психодіагностичної методики, пов'язана з можливістю отримувати з її допомогою достатньо стабільні результати, мало залежні від випадкового збігу обставин. Впливають фактори:

1) постійність процедури дослідження;

2) сама суть тесту;

3) надійність самої особи;

4) - валідність - відповідність результатів, отримуваних за допомогою даної методики, тому, чому вона була по замислу назначена. Слово "валідність" в перекладі означає "цінність", "користь", інформує про те, що повинен вимірювати тест і наскільки добре він це робить.

Отже, психометрика - методологічна дисципліна до психодіагностики.

Лекція 9. Наукове дослідження дітей молодшого шкільного віку

План

1. Особливості дослідження дітей молодшого шкільного віку.

2. Методи визначення готовності дитини до школи.

Література:

1. Альбуханова – Славская К.А. Особенности типологического подхода метода исследования личности // Принцип системности в психологических исследованиях / под ред. Д.Н.Заваплишной, В.А. Барабанщикова. – М., 1990.

2. Анастази А. Психологическое тестирование / под ред. К.М. Гуревича, В.Лубовского. – М.,1982, - Кн. 1,2.

3. Андреева Г.М. Лекции по методике конкретных социальных исследований. – М., 1975.

4. http://osvita.ua

Структура лекційного заняття

І. Вступна частина

1. Організація студентів;

2. Повідомлення теми лекції.

3. Актуальність теми, місце лекції курсі предмету.

4. Категорії й поняття

5. Запис теми, плану, бібліографії.

ІІ. Основна частина

1. Викладення матеріалу у текстовій формі.

1. Особливості дослідження дітей молодшого шкільного віку.

2. Методи визначення готовності дитини до школи.

2. Фіксація на дошці ключових слів.

ІІІ. Заключна частина

1. Відповіді на запитання студентів;

2. Завдання для самостійної роботи.

С/Р. Добір методик діагностики особистості молодшого школяра та між особистих взаємин учнів.

Хід лекції

1. Особливості дослідження дітей молодшого шкільного віку.

До моменту вступу дитини до школи істотно збільшуються їх індивідуальні відмінності за рівнем психологічного розвитку. Ці відмінності передусім проявляються у тому, що діти суттєво відрізняються за інтелектуальним, моральним і міжперсональним розвитком. Вони, відповідно, вже можуть по-різному реагувати на одні й ті самі інструкції і психологічні ситуації. Деяким дітям, які вступають до школи, практично доступні тести, які використовують для дорослих людей, іншим – менш розвинутим – лише методики, які розраховані на дітей 4- 6 річного віку. Це особливо стосується таких методик, в яких використовуються вербальні самооцінки, рефлексія і різноманітні свідомі складні оцінки дитиною оточуючого середовища.

Тому, перед тим як застосовувати ту чи іншу психодіагностичну методику до дитини молодшого шкільного віку, необхідно впевнитись у тому, що вона їм інтелектуально доступна і не зовсім легка для того, щоб оцінити реальний рівень психологічного розвитку, який досягла дитина.

Дані досліджень дітей 6-7 річного віку свідчать про те, що більшість 50-80% не зовсім готові до навчання у школі і повноцінному засвоєнню діючих навчальних програм. Багато, перебуваючи за своїм фізіологічним розвитком готові до навчання, за рівнем психологічного розвитку знаходяться на межі5-6 річного віку. Якщо такій дитині запропонувати досить важкий, але в принципі доступний та малоцікавий для нього психологічний тест, який вимагає довільної уяви, довільного запам’ятовування, уваги, то може статись, що він не впорається з завданням. І це відбудеться не в силу відсутності інтелектуальних здібностей, а за причиною недостатнього рівня особистісно-психологічного розвитку. Якщо ж ті самі тести запропонувати дитині в ігровій, зовнішньо і внутрішньо цікавій формі, то, вірогідніше за все, результати тестування мабуть інакшими, більш високими.

Ці особливості необхідно враховувати в практичній діагностиці дітей, які вступають до школи, особливо першокласників і другокласників.

Що стосується дітей третього і четвертого класів, то для їх психодіагностики підходять тести, які можуть використовуватись дорослими, але за умови, якщо самі завдання їм будуть доступні, тобто відповідати здібностям дитини на певному віковому етапі. Також необхідно враховувати наявність мотивації, зацікавленості, активному настрої на тестування, тоді і підсумки будуть кращі.

Є також і обмеження у використанні тестів для дорослих при діагностиці дітей молодшого шкільного віку.

1. Інтелектуальні тести для дорослих оцінюють розвиток словесно-логічного мислення, яке в молодшому шкільному віці знаходиться на шляху розвитку.

2. Інтелектуальні задачі формуються у словесній формі, з використанням системи понять і мови, якій відображає досвід дорослої людини, у більшості недоступні для дитини.

3. Адаптовані варіанти вимагають порівнянні і співставлення результатів тестування.

4. Обмеження у часі, який дається на виконання тестів.

5. Також необхідно враховувати і те, що ті якості особистості, які оцінюють дорослі тести можуть бути відсутні у дитини, і навпаки, у дітей можуть бути спливаючі з віком особистісні особливості, яких вже давно немає у дорослих.

2. Методи визначення готовності дитини до школи.

Реформа середньої школи 1986 року показала, що шестирічна дитина принципово відрізняється від семирічної. У книзі Кравцових «Шестирічна дитина. Психологічна готовність до школи» наведено спогад досвідченої вчительки, яка вперше увійшла в клас до шестирічних школярів: «Я твердо вирішила: буду усього вчитися по-новому… Я навчилася відповідати на численні запитання дітей, не відходячи від основної мети уроку, навчилася спрямовувати в потрібне русло всю дитячу активність, що раніше ставила мене у глухий кут і, здавалось б, заважала справі».

Д.Б. Ельконін під час першого «експерименту» з навчання дітей з 6 років говорив про особливу роль дошкільного дитинства, тому що саме в цей період «відбувається інтенсивне орієнтування дитини в соціальних стосунках між людьми, у трудових функціях людей, суспільних мотивах і завданнях їхньої діяльності. На цій основі до кінця названого періоду в дітей виникає тенденція до здійснювання серйозної, суспільно значимої діяльності, що оцінюється. Саме це має визначальне значення для готовності дитини до шкільного навчання: соціальна зрілість, а не технічні вміння (читання, лічба) створює таку готовність»

Отже, є проблема, з приводу якої давно і довго ведеться полеміка: що саме діагностувати на етапі вступу дитини до школи і як це робити? Необхідно одразу розділити поняття педагогічної і психологічної готовності дитини до школи. Педагогічна готовність – це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під цим, як правило мається на увазі уміння читати, рахувати, переказувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.

Психологічна готовність –це якісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини і деяких особливостей особистості, без яких неможливо успішно навчатися масовій школі. Сформованість цього рівня надзвичайно важлива. Метою діагностики готовності дитини до школи повинен бути не відбір дітей у спеціальні класи чи школу, а насамперед надання інформації про психологічні особливості майбутніх учнів. Такого роду інформація завжди корисна вчителю, що вміє мислити, тому що дозволяє йому знайти сильні сторони своїх учнів і розуміти природу їхніх проблем.

Виділяють три основні групи труднощів, з якими зустрічаються не готові до школи діти:

• перша група належить до системи стосунків і взаємодії з однолітками (невміння слухати товариша і стежити за його роботою, змістовно спілкуватися з однолітками, погоджувати з ними свої дії),

• друга – до сфери спілкування з дорослими (нерозуміння умовності запитань учителя, його особливої позиції, специфічності навчальних ситуацій і навчального спілкування),

• третя – до сфери самосвідомості дитини (завищена або занижена оцінка своїх можливостей і здібностей, необ’єктивне ставлення до результатів своєї діяльності, неправильне сприйняття оцінок учителя).

Ці три групи труднощів відбивають основні сторони психологічної готовності дитини до школи і шкільного навчання. Відповідно і показники психологічної готовності до школи розподіляються за цими самими групами.

Діагностуючи психологічну готовність шестирічної дитини до школи рекомендовано керуватись науковими та загально гуманістичними положеннями:

Дошкільний період дитинства – надзвичайно важливий етап розвитку людини, що має самостійну цінність незалежно від майбутнього шкільного навчання дитини.

На етапі прийому дитини до школи (так само, як і на початку навчання) доцільно діагностувати рівень психологічної зрілості дитини, але не шкільної, а дошкільної, тому що саме зрілий дошкільник готовий до успішного навчання в початковій школі (і з погляду соціальної адаптації, і з погляду успішності засвоєння знань і навичок).

Діагностика дошкільної зрілості повинна здійснюватися в контексті діяльності, яка найбільшою мірою відповідає особливостям і можливостям дошкільного періоду розвитку – грі.

Що мається на увазі під словами «зрілий дошкільник»? «Дошкільну зрілість» розуміють як цілісний психічний стан дитини дошкільного віку, що характеризується високим ступенем розвитку тих якостей і процесів, що переживають свій розквіт саме в дошкільний період дитинства і для яких цей період є сенситивним. Для шестирічних дітей з високим рівнем психологічного розвитку найбільш типовий кооперативно-змагальний рівень спілкування з однолітками, довільність у сфері спілкування з дорослими і відкриття дитиною своїх переживань у сфері самосвідомості. Крім того, принципово важливими є:

• Сформовані прийоми ігрової діяльності;

• Розвинені соціальні емоції і високий (для даного періоду) рівень морального розвитку;

• Розвинена уява;

• Високий рівень наочно-образного мислення, пам’яті, мовлення.

Психологічна готовність дітей до навчання ( Автори: А. Жукова, В. Мальцева, О. Зданевич)

Вступ до школи є однією з найважливіших подій у житті дитини. Оскільки сьогодні багато дітей починають навчання не з семи-, а з шестирічного віку, виникає багато проблем і запитань. Тому виникає необхідність знати психологію шестирічного учня, адже різниця між такими дітьми величезна

За визначенням психологів, шість років - початок активності механізму уяви, відображення неіснуючого. Дитина, яка діє самостійно, постійно перебуває у стані «польоту». Книги, ігри, танці, спритні рухи - усе насичене гармонією, яку ця маленька особистість намагається опанувати власноруч. Гармонійна психомоторика сприяє особистісному розвитку, допомагає пізнавати навколишній світ і себе як частину світу, що сприяє розвитку дитини.

У шестирічок механізм уяви домінує над усіма іншими. Дитина виконує величезну роботу, створюючи фантастичні образи, і живе в казковому світі. Тому завдання дорослих, особливо вчителів і батьків, які намагаються не приборкати цей механізм творчості, розвивати та вивчати його. Отже, заздалегідь, до вересня, починається підготовча робота із прийому дітей до першого класу. Зміст цієї роботи відображений у відповідних наказах і постановах Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки України, Головного управління освіти та науки Київської міської держадміністрації, яким педагогічний колектив керуватися в організації цієї роботи.

Мета дослідження: визначити готовність дитини до шкільного навчання; вивчити індивідуальні психологічні особливості дитини, рівень шкільної зрілості; виявити дітей, які потребують особливої уваги до свого розвитку, забезпечити з перших днів їх перебування у школі індивідуальний підхід до них; скласти індивідуально-психологічну картку на кожну дитину; розробити конкретні рекомендації батькам, учителям із розвитку чи активізації окремих психічних процесів.

Індивідуальні особливості дитини, відповідність розвитку психічних процесів її віковим нормам свідчать про «шкільну зрілість» шести- і семирічок.

Дуже довго вважалось, що критерієм готовності дитини до школи є рівень її розумового розвитку. Л. Виготський визначив, що готовністю до шкільного навчання є не стільки кількісний запас уяв, скільки рівень пізнавальних процесів.

Запропонована програма ґрунтується на ствердженні Д. Ельконіна про те, що при вивченні дітей у перехідний період від дошкільного до молодшого шкільного віку «діагностична схема має включати діагностики як новоутворень дошкільного віку, так і початкових форм діяльності наступного періоду» та об'єднує чотири етапи визначення готовності дитини до школи: загальна, інтелектуальна, мотиваційно-вольова, особистісно-психологічна.

Загальна готовність

• Загальний стан здоров'я: ріст, м'язовий тонус, зір, слух; дрібна моторика руки, графічні вміння («Графічний диктант» Д. Ельконіна);

• нервова система: ступінь збудження та врівноваженості;

• розвиток ігрової діяльності;

• зорово-рухова та зорово-моторна координація (тест Керна-Йєрасика)

Інтелектуальна готовність

• Рівень розвитку арифметичних умінь (тест В. Торосун);

• рівень розвитку механічної пам'яті (тест Д. Векслера);

• аналітико-синтетичні вміння («Прогресивні матриці Равена»);

• фонематичний слух і словниковий розвиток (тест В. Торосун);

• уміння встановлювати послідовність подій, рівень уваги (тест Д. Векслера); навченість (тест Т. Вітцлака);

• творча уява (тест Т. Вітцлака); розвиток креативних умінь.

Мотиваційно-вольова готовність

• рівень мимовільності (методики Керна-Йєрасика та Д. Векслера);

• рівень довільності(ті самі методики);

• бажання відвідувати школу (методика «Так і ні»).

Особистісно-психологічна готовність

• форми мислення (тест Т. Вітцлака);

• основні уявлення про природні та соціальні явища (тест Т. Вітцлака);

• короткочасна пам'ять;

• саморегуляція;

• емоційний стан.

У залежності від вибору тієї чи іншої концепції готовності дитини до шкільного навчання обираються основні її критерії та підбираються методики для їх діагностування. Але слід пам'ятати, що показниками готовності дитини до шкільного навчання виступає комплекс якостей і характеристик, які свідчать про досягнення в розвитку дитини. Ці показники слід розглядати як діагностичну основу навчальної, розвивальної та виховної діяльності вчителів уже в першому класі. За підсумками визначення готовності дитини до навчання у школі складаються картки, зразок яких дається в додатках до програми.

Результати готовності дитини дозволяють:

• конкретно визначити спрямованість навчання;

• отримати дані для здійснення індивідуального підходу до дитини в навчально-виховному процесі;

• скомплектувати спеціалізовані та диференційовані класи.

Під час прийому дитини до школи необхідно створити оптимальні, затишні, комфортні умови, які би сприяли спілкуванню з дитиною та батьками; варто подумати над розташуванням меблів у приміщенні приймальної комісії.

Модель «коло» є ідеальною формою для бесіди, в якій бере участь ціла група (дитина, члени комісії, батьки).

Співбесіду можна проводити за таким планом:

1. Створення психологічної атмосфери.

2. Бесіда з дитиною.

3. Виконання завдань дитиною.

4. Заповнення анкет батьками.

5. Спостереження за дитиною.

6. Бесіда з батьками.

7. Заповнення карток.

Узагальнивши результати діагностики дітей щодо їх готовності до навчання, психолого-педагогічна комісія рекомендує.

Батькам:

• записати дитину до першого класу;

• відкласти початок навчання на рік;

• проконсультуватись у логопеда, невропатолога і т. ін.

Учителям:

здійснювати індивідуальний підхід до дитини з урахуванням виявлених особливостей її підготовки;

користуватись корекційними вправами, які розраховані на підвищення рівня володіння дитиною певних умінь.

Адміністрації: записати дитину до спеціалізованого або диференційованого класу.

Але найголовніше - провести правильну розмову з батьками, заспокоїти їх, якщо рівень підготовленості дитини не відповідає вимогам школи, дати порад та рекомендації.