2.4.3. Підвищення кваліфікації державних службовців

Одне з провідних місць у забезпеченні компетентності кадрів державного управління займає підвищення їхньої кваліфікації. З метою поліпшення роботи з кадрами Головдержслужбою розроблена Програма кадрового забезпечення державної служби. Вона спрямована на створення такої системи роботи, що надасть можливість вести активну діяльність із забезпечення центральних і місцевих органів виконавчої влади фахівцями, що у досконалості володіють сучасними методами управління, уміють глибоко аналізувати політичні й економічні процеси, здатні працювати в умовах ринкової економіки, конкурентного міжнародного оточення, забезпечувати довгостроковий і ефективний економічний і соціальний розвиток України.

Відповідно до статті 29 Закону «Про державну службу» державним службовцям

створюються умови для навчання і постійного підвищення кваліфікації за допомогою навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчання с однієї з передумов просування по службі.

Основними ланками системи підвищення кваліфікації державних службовців в Укра'їні є:

1. Інститут підвищення кваліфікації кадрів НАДУ.

2. Регіональні інститути Академії й установи післядипломного утворення.

3. Обласні центри підвищення кваліфікації, що функціонують при Раді Міністрів АРК, обласних, Київської і Севастопольської державних адміністраціях.

Виходячи з основної мети підвищення кваліфікації, забезпечення надійності

функціонування апарата в системі державного управління, воно здійснюється в трьох напрямках:

1. Поліпшення професійного рівня держслужбовця, що припускає:

• вивчення нової технології управління;

• оволодіння теоретичною базою в профорієнтаційній сфері діяльності державного службовця;

• удосконалення стилю роботи, ділового етикету.

2. Обмін досвідом і вивчення існуючого досвіду в тій чи іншій сфері, що має відношення до основної діяльності державного службовця.

3. Аналіз існуючого рівня професійної підготовки, вивчення можливостей зарахування

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАДУпри Президентові УкраїВВ Кадрова політика і державна служба працівника в резерв на заняття визначеної посади.

Підвищення кваліфікації повинне бути спрямоване на удосконалювання

професійного, інформаційного й інтелектуального рівня держслужбовців, а його ефективність залежить від вирішення цих завдань у комплексі як складових частин єдиної системи. Для цього основною формою підвищення кваліфікації є навчання на базі професійних програм, у яких представлені всі три складові.

Основними видами підвищення кваліфікації державних службовців, що забезпечують його безперервність, є:

• навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців;

• систематичне самостійне навчання (самоосвіта);

• тематичні постійно діючі семінари;

• тематичні короткострокові семінари;

• стажування в органах, на яких поширюється чинність Закону "Про державну службу", а також за кордоном.

Підвищення кваліфікації за професійними програмами спрямовано на професійне удосконалення і відновлення знань і умінь державних службовців, що займають посади відповідних категорій в органах державної влади і місцевого самоврядування, а також особи, зараховані до кадрового резерву.

Таке навчання здійснюється не рідше одного разу на п'ять років при

зарахуванні до кадрового резерву, у випадках, коли займається посада вищої

категорії, перед черговою атестацією державного службовця, а для фахівців,

уперше прийнятих на державну службу, - протягом першого року їхньої

роботи.

Професійна програма передбачає навчання загальної, функціональної і

галузевої складових.

За загальної складовою - удосконалення і відновлення знань і умінь із правових, економічних, політологічних, управлінських, соціально-гуманітарних і інших питань професійної діяльності державного службовця на посадах відповідної категорії.

За функціональною складовою - одержання додаткових знань і умінь відповідно до вимог професійно-кваліфікаційних характеристик державних службовців визначених категорій посад.

За галузевою складовою - одержання додаткових знань, умінь з новітніх досягнень у визначеній області чи сфері діяльності.

Вимоги до змісту професійних програм розробляються Головдержслужбою й Академією державного управління. Професійні програми розробляються навчальними закладами, розглядаються галузевими чи регіональними радами по роботі з кадрами, узгоджуються з Головдержслужбою і відповідними органами, на які поширюється чинність Закону "Про державну службу".

Терміни і форми підвищення кваліфікації визначаються органом, у якому працює державний службовець, у залежності від сфери його діяльності. При цьому термін підвищення кваліфікації з відривом від служби і збереженням заробітної плати не повинний перевищувати чотирьох тижнів, без відриву від служби - шести місяців.

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАДУ при Президентові України Кадрова політика і державна служба

Особи, що успішно пройшли атестацію за професійними програмами, одержують посвідчення про підвищення кваліфікації встановленого зразка.

Тематичні постійно діючі семінари проводяться за програмами і планами, що розробляються установами і затверджуються органами, на які поширюється чинність Закону "Про державну службу", на підставі типових програм і рекомендацій, підготовлених Академією державного управління і Головдержслужбою, а також галузевими і регіональними установами по роботі з кадрами. Термін навчання визначається програмою семінару. Тематичні постійно діючі семінари закінчуються здачею заліків чи підготовкою і захистом слухачами рефератів.

У разі потреби проводяться тематичні короткострокові семінари для вивчання актуальних проблем державного управління, нових актів законодавства, передового вітчизняного і закордонного досвіду управлінської діяльності і т.п.. Термін навчання на тематичних семінарах визначається програмою, але не повинний перевищувати п'яти днів.

Стажування державних службовців в органах, на яких поширюється чинність Закону "Про державну службу", а також за кордоном проводиться з метою вивчення досвіду управлінської діяльності, одержання практичних і організаційних навичок за фахом і т.п.. Після стажування, що здійснюється за індивідуальним планом, державний службовець подає звіт про виконання плану стажування керівнику органа, де він працює.

Підвищення кваліфікації є найбільш розповсюдженою, можна сказати, масовою формою навчання державних службовців. Тут найбільш вузьким, слабко контрольованим видом є навчання шляхом самоосвіти. Зрозуміло, що кожен відповідальний за свою справу, державний службовець постійно працює із законами, указами Президента і постановами Уряду України, іншими документами щодо напрямків своєї роботи - без цього не можна вирішувати доручені задачі. Але державним службовцям не завжди вдається самотужки удосконалювати й обновляти свої знання й уміння з правових, економічних, політологічних, управлінських, соціально-гуманітарних і інших питань професійної діяльності. У вивченні стану самоосвіти працівників керівникам органів влади, підприємств, установ і організацій істотну допомогу можуть надавати конкурсні й атестаційні комісії.

Проблему поновлення професійних знань державних службовців значною мірою покликано вирішувати навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців і тематичні короткострокові семінари. Проте, вони проходять раз у кілька років до того ж на них не можна запросити всіх працюючих в органах влади і місцевого самоврядування. Вихід з положення, що склалося, знаходять в організації тематичних постійно діючих семінарів. Така практика існує в апараті Кабінету Міністрів України, ряді міністерств і інших органів виконавчої влади.

Апаратне навчання. На наш погляд, варто було б повернутися до давньої, забутої форми професійного навчання, що було в попередні роки навчання апарата працівників органів влади, підприємств, установ і організацій. При його організації можна обійтися без особливих витрат. Тут потрібні лише тематичні, навчальні плани, списки рекомендованої літератури. Кваліфіковані лектори, інші керівники занять завжди виявляться серед фахівців на місці. Організаційно -методичну, координаційну роботу повинні взяти на себе регіональні центри підвищення кваліфікації кадрів.

Центри підвищення кваліфікації кадрів.

Найбільша кількість працівників - понад дві третини - підвищують свою кваліфікацію в центрах підвищення кваліфікації кадрів.

Для державних службовців, що займають посади 5-7 категорій створені регіональні

й обласні центри підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, що працюють під безпосереднім керівництвом Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської державних адміністрацій. Одним із завдань регіональних центрів підвищення кваліфікації є надання організаціям і

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАД У при Президентові УкраШ Кадрова політика і державна служба установам методично-консультаційної допомоги з питань підвищення кваліфікації своїх

співробітників.

Центр підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій є навчальним закладом системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців, що виконує функції регіонального навчального і науково-методичного центра підвищення кваліфікації державних службовців, а також керівників державних підприємств, установ і організацій.

Центри підвищення кваліфікації кадрів створюються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київської і Севастопольської міськими державними адміністраціями і діють під безпосереднім керівництвом і контролем Уряду Автономної Республіки Крим і відповідних державних адміністрацій. Регіональна рада щодо роботи з кадрами є одночасно наглядовою радою центра і здійснює загальний контроль за його діяльністю. Координацію роботи центрів у межах своїх повноважень здійснює Головдержслужба. Методичну, інформаційну і консультаційну допомогу центрам надає Українська Академія державного управління при Президентові України.

У Дніпропетровську, Львові, Одесі і Харкові центри функціонують на базі відповідних інститутів Академії.

Основні задачі і функції таких центрів:

• підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, що працюють, як правило, на посадах У-УП категорій;

• надання методично-консультаційної допомоги місцевим органам державної виконавчої влади й органам місцевого самоврядування з питань підвищення кваліфікації державних службовців;

• підвищення кваліфікації керівників підприємств і надання програмно-методичної допомоги державним підприємствам, установам і організаціям з питань підвищення кваліфікації їхніх кадрів.

Відповідно основним задачам центр:

1) визначає зміст освіти з урахуванням потреб замовників відповідно до державних стандартів в освітній галузі "Державне управління";

2. визначає форми та засоби проведення навчального процесу;

3. затверджує навчальні програми післядипломної освіти за погодженням із замовниками, МОН та Головдержслужбою;

4) розробляє та погоджує із засновником (засновниками) і Головдержслужбою щорічні плани-графіки підвищення кваліфікації;

5. залучає до проведення занять висококваліфікованих фахівців навчальних закладів, у тому числі іноземних, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств;

6. співпрацює з навчальними закладами, у тому числі іноземними, в галузі післядипломної освіти;

7. укладає з підприємствами, іншими юридичними та фізичними особами договори про надання освітніх послуг;

8. надає освітні та інші платні послуги, передбачені законодавством;

9. провадить видавничу діяльність;

10) у межах своєї компетенції провадить наукову та методичну діяльність:

• організовує науково-методичні і науково-практичні конференції, симпозіуми, інші заходи за участю вітчизняних та іноземних фахівців, обмін викладачами;

• організовує разом із заінтересованими організаціями підготовку і опублікування наукових і науково-методичних праць;

• розробляє та запроваджує програми наукової діяльності, проводить дослідно- експериментальні роботи на замовлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств тощо;

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАДУ при Президентові України Кадрова політика і державна служба

11. бере участь у заходах в рамках міжнародного співробітництва;

12. взаємодіє з Центром сприяння інституційному розвитку державної служби з питань:

• удосконалення системи щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань та запровадження незалежного оцінювання кандидатів на посади державних службовців під час добору, призначення та просування їх по службі;

• організації підвищення кваліфікації та перепідготовки державних службовців;

• організації проведення наукових досліджень і прикладних розробок у сфері державної служби;

• поширення інформації з питань державної служби, адміністративної реформи та розвитку інституцій у контексті європейської інтеграції, впровадження передового вітчизняного і міжнародного досвіду;

13) взаємодіє з територіальними управліннями державної служби в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві та Севастополі за напрямами:

• вивчення потреби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у підвищенні кваліфікації та перепідготовці державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування;

• надання науково-методичної, інформаційної і консультаційної допомоги у галузі післядипломної освіти;

• ведення комп'ютерного кількісного обліку державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які пройшли навчання у центрі;

• проведення наукової та аналітичної роботи;

• поширення досвіду роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань організації післядипломної освіти;

14) провадить іншу діяльність, що не суперечить законодавству.

Організація навчального процесу і науково-методичної роботи, структура

управління і фінансово-господарської діяльності визначені відповідним Положенням „Про центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій", нова редакція якого затверджена Постановою Кабінету Міністрів України 16 грудня 2004 року №1681.

Відповідно галузевим групам функцій, що виконуються, навчання персоналу державної служби здійснюється також в інститутах і центрах підвищення кваліфікації міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Важливу роль у процесі поліпшення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації відіграє Науково-методична рада при Головному управлінні державної служби, створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України в квітні 1996 року. Головним завданням цього колегіального органа є координація дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, науково-педагогічних працівників навчальних закладів і наукових установ з питань підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій, науково-дослідних робіт із проблем державної служби, розробки концептуальних положень розвитку системи державної служби і її кадрового

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАД У при Президентові УкраШ Кадрова політика і державна служба забезпечення. Для цього рада має право залучати до своєї діяльності фахівців системи

державної служби й освіти України, НАДУ, Національної Академії наук, міністерств і відомств шляхом створення тимчасових творчих колективів за головними напрямках діяльності державної служби.

В основу реформування професійного навчання кадрів може бути покладене зміщення акцентів у бік підготовки національної управлінської еліти. У процесі професійного навчання державних службовців особливої уваги вимагає їхня підготовка до управлінської діяльності, прийняття рішень.

Основними напрямками щодо перспективи навчання кадрів повинні стати:

• забезпечення випереджального характеру навчання з урахуванням перспектив розвитку держави, удосконалення задач і функцій цих органів;

• упровадження цільової спрямованості навчання на основі дотримання державних освітніх стандартів, гнучкості застосування усіх видів, форм і методів навчання, досягнення інтенсифікації й оптимізації навчального процесу;

• удосконалення підготовки і підвищення кваліфікації кадрового резерву і знову призначених державних службовців;

• розширення підготовки і перепідготовки державних службовців за спеціальністю "Державна служба" і за спеціальностями з економіки, права, а також соціальної, гуманітарної і кадрової політики.

Окремим перспективним напрямком роботи може стати підготовка нової генерації державних службовців. З цією метою поставлена задача про розширення управлінської підготовки в установах середньої, вищої і післядипломної освіти, здійснення комплексу заходів з пошуку талановитої молоді для подальшого професійного навчання.

Визнано необхідним здійснити переорієнтацію діяльності Національної академії державного управління при Президентові України від переважно масового навчання управлінських кадрів до підготовки керівної еліти, здатної здійснювати суспільні реформи. Навчання кадрів для державного управління повинне базуватися на відповідних державних освітніх стандартах з урахуванням світового досвіду. У їхній розробці провідну роль може зіграти Академія державного управління як центральна загальнонаціональна установа з підготовки керівного персоналу.

Висновки до теми 2.4.

Система підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації держслужбовців в Україні має потребу в удосконаленні. В процесі реформування цієї системи слід враховувати іноземний досвід, але в той же час необхідно спиратися на національну систему.

Зараз можна засвідчити факт створення системи підготовки, перепідготовки і

підвищення кваліфікації державних службовців, уже накопичений визначений досвід, створена могутня матеріальна база. Велике значення для розвитку цієї системи має співробітництво й обмін досвідом з подібного роду системами інших країн (Франція, Канада, Росія). Але слід визнати недостатнім рівень охоплення держслужбовців навчанням і підвищенням кваліфікації. Тому необхідно активно використовувати створену базу та набутий досвід.

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні