X Державна кадрова політика керується наступними загальними принципами:

0 всебічного, гармонічного розвитку та реалізації особистості;

й дотримання права людини на вільний вибір професії та виду трудової діяльності;

0 повага до суспільне корисної праці, у всіх сферах професійної діяльності;

0 недопущення дискримінації за етнічними, соціальними, політичними, релігійними, тендерними ознаками;

0 відкритість для суспільства;

0 демократичність і справедливість;

0 соціального діалогу та партнерства;

0 служіння національним інтересам, народу України;

0 узгодженості цілей та пріоритетів державної кадрової політики в усіх ланках кадрової системи;

0 спільної відповідальності всіх суб'єктів державної кадрової політики за розвиток кадрового потенціалу країни;

0 громадського контролю у прийнятті та реалізації рішень у сфері державної кадрової політики.

Як відомо, кадрова робота пов'язана з практичною реалізацією кадрової політики, її цілій і принципів. Разом з тим кадрова робота носить відносно самостійний характер і реалізується у відповідності з притаманними їй принципами.

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАДУ при Президентові України Кадрова політика і державна служба

^ Державна кадрова політика декларує такі принципи кадрової роботи в усіх ланках кадрової системи:

0 законність;

0 пріоритетність професіоналізму та моральності ;

0 відкритість та прозорість ;

0 раціональність та ефективність у доборі та розстановці кадрів;

0 сприяння професіоналізму та кар'єрному зростанню працівника;

0 індивідуалізація методів та засобів кадрової роботи;

0 оптимальне поєднання стабільності кадрів та їх раціонального оновлення;

0 використання кращого вітчизняного та світового досвіду кадрового менеджменту;

0 сучасне технологічне та ресурсне забезпечення.

Такою нам бачиться сутність сучасної державної кадрової політики, її теоретико-методологічне обґрунтування і визначення концептуальних основ, тобто система вихідних опорних позицій, принципів, цілей, напрямків, які розкривають найбільш ефективні підходи держави до вирішення кадрових проблем, раціонального використання кадрового потенціалу держави. 2.1.2.Суб'єкти та об'єкти кадрової політики

Однією з найважливіших проблем сучасної державної кадрової політики є визначення її суб'єктів, характеру їхньої взаємодії. Ця проблема набула особливої актуальності в умовах роздержавлення і приватизації власності, децентралізації управління, розвитку різних форм господарювання, становленню місцевого самоврядування та політичного плюралізму в суспільстві.

Довгі роки кадрова політика і кадрова діяльність сприймалася як односторонній процес, який ішов зверху униз із явно завищеною централізацією.

Моносуб'єктом була КПРС, котра, по суті, зрослася з державними структурами. Усі інші суб'єкти кадрової політики лише виконували директивні вказівки партійних органів, їх можливості у вирішенні конкретних кадрових питань були дуже обмеженими.

^ Особливість сучасної кадрової політики полягає в її багатосуб'єктності та різнооб 'єктності.

в Суб'єкти кадрової політики - носії визначених повноважень, прав та обов'язків з

вироблення та реалізації кадрової політики.

Сьогодні суб'єктами кадрової політики, тобто носіями визначених законодавством повноважень при формуванні та реалізації кадрової політики є:

0 народ;

0 держава (органи влади та управління);

0 органи місцевого самоврядування;

0 суб'єкти економічної діяльності;

0 профспілкові, політичні та громадські організації.

Першосуб'єктом, носієм державної кадрової політики є народ. Згідно з Конституцією України народ виступає єдиним джерелом влади, а виходячи з цього - і першоосновою державної кадрової політики.

Народ здійснює свої функції і вирішує завдання, які стоять перед ним в сфері кадрової політики як безпосередньо (через референдуми, вибори Президента, народних депутатів, міських голів тощо) так і опосередковано (через представницькі органи, демократичні процедури, врахування суспільної думки тощо).

Окрім того, народ в значній мірі делегує свої повноваження і функції в кадровій політиці державі (її гілкам і структурам) як політичній організації народу, а окремі групи населення -політичним партіям, різним громадським об'єднанням. Через державу та її структури, а також громадські організації та політичні партії народ приймає участь в управлінні кадровими процесами.

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАДУ при Президентові України Кадрова політика і державна служба

^ Державна кадрова політика декларує такі принципи кадрової роботи в усіх ланках кадрової системи:

0 законність;

0 пріоритетність професіоналізму та моральності ;

0 відкритість та прозорість ;

0 раціональність та ефективність у доборі та розстановці кадрів;

0 сприяння професіоналізму та кар'єрному зростанню працівника;

0 індивідуалізація методів та засобів кадрової роботи;

0 оптимальне поєднання стабільності кадрів та їх раціонального оновлення;

0 використання кращого вітчизняного та світового досвіду кадрового менеджменту;

0 сучасне технологічне та ресурсне забезпечення.

Такою нам бачиться сутність сучасної державної кадрової політики, її теоретико-методологічне обґрунтування і визначення концептуальних основ, тобто система вихідних опорних позицій, принципів, цілей, напрямків, які розкривають найбільш ефективні підходи держави до вирішення кадрових проблем, раціонального використання кадрового потенціалу держави. 2.1.2.Суб'єкти та об'єкти кадрової політики

Однією з найважливіших проблем сучасної державної кадрової політики є визначення її суб'єктів, характеру їхньої взаємодії. Ця проблема набула особливої актуальності в умовах роздержавлення і приватизації власності, децентралізації управління, розвитку різних форм господарювання, становленню місцевого самоврядування та політичного плюралізму в суспільстві.

Довгі роки кадрова політика і кадрова діяльність сприймалася як односторонній процес, який ішов зверху униз із явно завищеною централізацією.

Моносуб'єктом була КПРС, котра, по суті, зрослася з державними структурами. Усі інші суб'єкти кадрової політики лише виконували директивні вказівки партійних органів, їх можливості у вирішенні конкретних кадрових питань були дуже обмеженими.

^ Особливість сучасної кадрової політики полягає в її багатосуб'єктності та різнооб 'єктності.

в Суб'єкти кадрової політики - носії визначених повноважень, прав та обов'язків з

вироблення та реалізації кадрової політики.

Сьогодні суб'єктами кадрової політики, тобто носіями визначених законодавством повноважень при формуванні та реалізації кадрової політики є:

0 народ;

0 держава (органи влади та управління);

0 органи місцевого самоврядування;

0 суб'єкти економічної діяльності;

0 профспілкові, політичні та громадські організації.

Першосуб'єктом, носієм державної кадрової політики є народ. Згідно з Конституцією України народ виступає єдиним джерелом влади, а виходячи з цього - і першоосновою державної кадрової політики.

Народ здійснює свої функції і вирішує завдання, які стоять перед ним в сфері кадрової політики як безпосередньо (через референдуми, вибори Президента, народних депутатів, міських голів тощо) так і опосередковано (через представницькі органи, демократичні процедури, врахування суспільної думки тощо).

Окрім того, народ в значній мірі делегує свої повноваження і функції в кадровій політиці державі (її гілкам і структурам) як політичній організації народу, а окремі групи населення -політичним партіям, різним громадським об'єднанням. Через державу та її структури, а також громадські організації та політичні партії народ приймає участь в управлінні кадровими процесами.

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАД У при Президентові Украї'нв Кадрова політика і державна служба

Усі названі вище інші суб'єкти також активно впливають на ефективне вирішення питань якісного кадрового забезпечення всіх сфер життєдіяльності країни. Кожному суб'єкту відповідає свій об'єм функцій та повноважень, обумовлених Уставами і можливостями цього суб'єкту.

У своїх діях суб'єкти кадрового процесу відносно самостійні, як того вимагають принципи демократії та плюралізму. Важливо, щоб усі сторони, причетні до формування та реалізації державної кадрової політики знаходились в постійному конструктивному діалозі, узгоджували позиції щодо спільного вирішення таких проблем, як відновлення, збереження, нарощування і розвиток кадрового потенціалу держави.

^ Іншими словами, дії суб'єктів кадрової політики з регулювання кадрових процесів повинні будуватися на основі такого апробованого механізму, як соціальне партнерство. До основних завдань соціального партнерства можна віднести:

0 спільне оцінювання кадрової ситуації в країні різними суб'єктами, визначення пріоритетів формування необхідного професійного, кадрового та інтелектуального потенціалу;

0 координація ефективного використання трудових ресурсів, створення робочих місць з урахуванням національних соціально-економічних пріоритетів, стратегії структурної перебудови економіки, впровадження нових технологій;

0 визначення стратегії формування і розвитку інституту державної служби в Україні та її адаптації до стандартів Європейського Союзу.

Однак, виходячи з того, згідно з Конституцією обов'язком держави є забезпечення права громадян на професійну освіту, професійний розвиток та самореалізацію, приділення постійної уваги розвитку кадрового потенціалу суспільства, органам державної влади належить ключова, координуюча роль у соціальному партнерстві в процесі формування та реалізації державної кадрової політики.

^ Держава реалізує цю функцію за такими основними напрямками:

0 інституційне забезпечення соціального партнерства через відповідні органи державної влади та консультативно-дорадчі органи;

0 створення законодавчої бази, необхідної для формування та реалізації державної кадрової політики ;

0 науково-політичне забезпечення державної кадрової політики, вивчення пропозицій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, профспілок, асоціацій роботодавців, науковців-аналітиків щодо кількісних і якісних потреб у кадрах, їх професійної підготовки для різних галузей, виходячи з наявного стану та на перспективу;

0 координація роботи щодо використання результатів наукових досліджень, вітчизняного та світового досвіду у стратегічних та поточних рішеннях органів державної влади, практичних заходах суб'єктів державної кадрової політики;

0 залучення суб'єктів соціального партнерства до розроблення та реалізації державних програм кадрового забезпечення різних видів економічної діяльності; програм підготовки й цільового використання кваліфікованих кадрів;

0 державний моніторинг і координація дій щодо ефективного використання бюджетних і регіональних коштів для розвитку кадрового потенціалу, сприяння та активізація інвестування у вітчизняну кадрову систему, освіту, науку.

в Об'єкти кадрової політики - те, на що направлена предметно-практична

діяльність суб'єкта.

Відповідно, об'єктами державної кадрової політики є а)національні кадри (кадровий корпус в цілому); б)кадрова система, кадрові процеси і відношення; в)інститути і механізми соціального партнерства.

^ Об'єктом безпосереднього регулювання з боку держави та її органів є:

а) правляча адміністративна і політична еліта;

б) персонал державної служби;

в) кадри державних установ, підприємств, організацій.

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАДУ при Президентові України Кадрова політика і державна служба

Однак до об'єкту кадрової політики держави не можна відносити лише кадри названих категорій. Держава впливає на усі категорії працюючих, усі трудові ресурси, у тому числі й зайнятих у недержавній сфері. Це регулювання і вплив не можуть носити характер адміністрування, втручання в прийняття кадрових рішень, вольового тиску.

Державне регулювання кадрових процесів повинно прийняти характер політичного впливу, стимулювання самостійності, виховання відповідальності за кадрові рішення.

Держава покликана утворювати умови, які сприяють розвитку ініціативи, відповідальності кадрів, дають їм реальну свободу у виборі варіантів реалізації свого кадрового потенціалу.

^ Таким чином держава може забезпечити конструктивність своєї ролі у вирішенні кадрових проблем, однак вона не може виступати монополістом у формуванні та реалізації кадрової політики.

в Ефективність державної кадрової політики багато в чому визначається рівнем її

відкритості, опорою на широку соціальну базу.

Державна кадрова політика демократичної країни у своїй орієнтації на якісний кадровий склад не може спиратися на один клас чи прошарок, на окрему партію. Важливим є врахування інтересів усіх найбільш перспективних соціальних прошарків - носіїв прогресивних політичних та соціально-економічних відносин.

Лише реальне, а не декларативне залучення громадян в процес соціального управління, е тому числі і у кадровій сфері - запорука високої ефективності використання інтелектуального потенціалу, усіх трудових ресурсів країни. 2.1.3. Сучасна кадрова ситуація та пріоритети кадрової політики в державному управлінні

Є Кадрова політика у сфері державного управління є однією з найбільш значущих складових державної політики, оскільки саме практична діяльність державних службовців та посадових, осіб місцевого самоврядування визначає успішне здійснення завдань економічного політичного і культурного розвитку суспільства.

X Кадрове забезпечення державного управління та місцевого самоврядуванні потребує суттєвого удосконалення, що обумовлено:

0 недосконалістю нормативно-правової бази з питань кадрового забезпечення сфері

державного управління та місцевого самоврядування;

0 нестабільністю складу, недоліками в доборі управлінських кадрів та порушення спадкоємності в роботі;

0 непрозорістю діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування І роботі з кадрами;

0 низкою проблем, що дісталися у спадщину від попередньої влади, передусім корумпованістю, низькою моральністю, недодержанням вимог щодо політичної нейтральності;

0 недостатнім професійним рівнем та рівнем адміністративної культури державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, недосконалістю системи їхньої професійного навчання;

0 непрестижністю державної служби; низьким рівнем соціальної мотивації та соціального захисту державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування;

0 відсутністю чіткої цілісної кадрової системи;

0 відсутністю системи планування, яка б передбачала конкретні показник) результативності та ефективності діяльності органів державної влади та їх керівного складу;

0 недосконалістю системи кадрового резерву;

0 відсутністю належного громадського та державного контролю за діяльністю персонал; органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Зазначене вище свідчить про те, що кадрова ситуація в країні ще не відповідає потреба? держави, суспільства, окремих громадян. Не вистачає компетентних, ініціативних, відповідальни керівних кадрів, що призводить до неефективності управління.

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАД У при Президентові України Кадрова політика і державна служба

Масова заміна кадрів в апаратах державного управління ("кадрова чистка"), яка відбулася з приходом до влади "помаранчевої" команди, поки ще не привела до очікуваного покращення справ у державі, реалізації сподівань населення.

^ Тому необхідний аналіз й переосмислення першого досвіду роботи з кадрами в умовах побудови якісно нової демократичної влади, а схема ведення кадрової політики в державному управлінні потребує значної корекції та оптимізації.

Для цього, перед усім, слід проаналізувати негативні тенденції, які мають місце при формуванні кадрового корпусу та енергійно шукати шляхи і засоби їх подолання.

^ Пріоритетними напрямами кадрової політики в державному управлінні е:

0 формування ефективної та оптимальної структури органів державного управління;

0 підвищення ефективності діяльності органів державної влади за рахунок зростання

професіоналізму державних службовців, а також професіоналізації управлінської діяльності;

0 розбудова чіткої системи роботи з кадрами у сфері державного управління;

0 підвищення ефективності кадрових технологій з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду;

0 удосконалення системи оцінки діяльності кадрів органів державної влади та місцевого самоврядування;

0 розвиток законодавчої бази, яка має чітко визначити основні засади державної політики та практичної роботи в галузі кадрового забезпечення державного управління й місцевого самоврядування;

0 розвиток професійної, політичне нейтральної, прозорої державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, їх інституціональне й ресурсне забезпечення, підвищення престижності, адаптація до стандартів Європейського Союзу;

0 утворення системи прогнозування і планування потреби в кадрах органів державного управління на державному, районному та місцевому рівнях;

0 створення дійового кадрового резерву з метою оновлення й наступності персоналу на всіх рівнях і ланках управління та організація планомірної роботи з ним;

0 розробка Етичного кодексу державного службовця, який би визначав систему цінностях та моральних орієнтирів, етичних вимог до характеру взаємовідносин держслужбовців з суспільством, окремими громадянами;

0 упровадження ефективної системи мотивації праці державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, їх оцінювання, розвитку, просування та переміщення по службі;

0 посилення соціально-правової підтримки управлінських кадрів на основі удосконалення оплати їх праці, незалежності оцінки діяльності, утворення сприятливих умов для роботи;

0 удосконалення національної системи підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, створення сприятливих умов для безперервного професійного навчання, творчого розвитку, самовдосконалення, а впровадження тренінгової складової до системи професійного навчання;

0 широкого вибору навчальних закладів для придбання професійних управлінських знань;

0 здійснення програмного, проектного, науково-аналітичного, організаційного забезпечення кадрової політики в державному управлінні та місцевому самоврядуванні.

Таблиця 2.3.1

	Зміст принципу
	підбір та розстановка працівників згідно з їхніми професійними, діловими та моральними якостями, з урахуванням громадської позиції людини;
	відкритий доступ громадян до державної служби у відповідності з їхніми здібностями, інтересами і професійною підготовкою
	вирішення кадрових питань на основі демократичних процедур, гласно й прозоро, із збереженням при цьому необхідної конфіденційності;

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАДУ при Президентові УкраїнВ Кадрова політика і державна служба

Основні принципи кадрової роботи у сфері державного управління	оновлення кадрів у поєднанні з їх наступністю, досягнення позитивної стабілізації персоналу, співпраця досвідчених й молодих спеціалістів;
	підконтрольність державних службовців і посадових осіб суспільству і народу;
	недопустимість необгрунтованої зміни кадрового складу державних органів управління при зміні політичного лідера (виборної посадової особи);
	гарантованість просування по державній службі;
	матеріально-фінансові гарантії, які забезпечують держслужбовцю гідний рівень життя, як під час роботи, так й після виходу на пенсію;
	формування апарату з урахуванням позапартійності і світського характеру державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;
	постійне вивчення роботи кадрів на практиці, оцінювання за реально досягнутими результатами;
	професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

^ Ці основні принципи, які закріплюються у Конституції України, законах та різних нормативних актах, мають носити обов'язковий характер як для центральних, так й для місцевих органів влади, їх неможливо використовувати окремо, вибірково, віддаючи перевагу одним і ігноруючи інші. Ефективно вони можуть діяти лише у взаємозв'язку, тільки їх сукупність в кінцевому результаті забезпечує успішну реалізацію кадрової політики у сфері державного управління

Висновки до теми 2.1.

0 Кадрова політика в державному управлінні як система цілей, завдань, пріоритетів є складною та багатогранною за своїм змістом.

й Дуже важливо не тільки визначити державну кадрову політику, але й вибрати найбільш дієвий механізм і технології її реалізації.

0 Наявність кадрової концепції надає кадровій політиці держави цілісності, системності, комплексності, сутнісної визначеності та прагматичності.

0 Державна кадрова політика і кадрова робота повинні базуватися на відповідних принципах, які відбивають сутність, настанови, вимоги, якими необхідно користуватися в роботі з кадрами.

0 Особливість сучасної кадрової політики полягає в її багатосуб'єктності, причому ключова координуюча роль належить державі.

Розділ 2. Кадрова політика в державному управлінні

НАД У при Президентові УкраїнВ Кадрова політика і державна служба