2.1 Роль дослідження в науковій діяльності

З появою науки виділяється окрема соціальна група людей - вчені головним видом діяльності яких є дослідження. Наука - складне суспільне, соціальне явище, особлива сфера докладання цілеспрямованої людської діяльності, основним завданням якої є отримання, освоєння нових знань і створення нових методів і засобів для вирішення цього завдання. Це цілісна соціальна система, що об'єднує постійно розвивається систему наукових знань про об'єктивні закони природи, суспільства і людської свідомості, спрямовану на розвиток цієї системи.

Наукове дослідження, як процес будь-якої праці, включає в себе три основних компоненти: доцільну діяльність людини, тобто власне сам наукова праця, предмет наукової праці та засоби наукової праці. Доцільна наукова діяльність людини, що спирається на сукупність конкретних методів пізнання, необхідна для досягнення нових знань про об'єкт дослідження, використовує відповідне обладнання (вимірювальне, обчислювальне і т.д.), тобто засоби праці [17, 3-4].

Предмет наукової праці - це перш за все той об'єкт дослідження, на пізнання якого спрямована діяльність дослідження. Об'єктами дослідження може бути будь-який предмет матеріального світу (автомобіль, агрегати, вузли та ін.), явище (процес згоряння горючої суміші в циліндрі двигуна), зв'язок між явищами, властивості (маневреність автомобіля, його динаміка і т.п.). Результати наукових досліджень звільняють людину від нецікавого важкої праці, дозволяють займатися творчою роботою, у тому числі професійної науковою діяльністю [16, 7]. Прагнення займатися творчою роботою у людини закладено природою, так як результати творчості дозволяють полегшити людське життя, зробити її більш цікавою і в кінцевому підсумку продовжити існування людини як виду. Розвиток творчої діяльності і наукової думки людини призвело до того, що наука стала основною рушійною силою науково-технічного прогресу і розвитку всієї сучасної цивілізації. Особливе значення тут мають наукові досягнення, що визначили напрями розвитку світового суспільства.

Наукові дослідження в залежності від свого цільового призначення, ступеня зв'язку з природою або промисловим виробництвом, глибини і характеру наукової роботи підрозділяються на кілька основних типів: фундаментальні, прикладні та розробки. Фундаментальні та прикладні дослідження розрізняються перш за все за своїм цілям і задачам. Кожна прикладна область досліджень характеризується своїми специфічними поняттями і законами, розкриття яких відбувається на базі особливих експериментальних і теоретичних засобів. Поняття і закони фундаментальної теорії служать основою для приведення всієї інформації про досліджувану систему в цілісну систему. Обумовлюючи розробку досліджень в досить широкій області явищ [10, 15].

При розгляді прикладних досліджень нерідко робиться акцент на питаннях додатка наукових результатів до вирішення цілком певних технічних і технологічних проблем. Основне завдання цих досліджень розглядається як безпосередня розробка тих чи інших технічних систем і процесів. Разом з тим слід підкреслити, що основне "призначення" прикладних досліджень, як і фундаментальних - саме дослідження, а не розробка тих чи інших технічних систем. При прикладних наукових дослідженнях центр ваги лежить на понятті "наука", а не на понятті "додаток". Відмінності між фундаментальними і прикладними дослідженнями лежать в особливостях вибору напрямів досліджень, вибору об'єктів дослідження, але методи і результати мають самостійну цінність. Фундаментальні дослідження можуть стимулюватися і зовнішніми потребами, наприклад, пошуком нових джерел енергії. З іншого боку, важливий приклад з прикладної фізики: винахід транзистора аж ніяк не було наслідком безпосередніх практичних запитів.

Прикладні науки лежать на шляху від фундаментальних наук до прямих технічним розробкам та практичним додаткам. З середини ХХ століття відзначається різке зростання масштабів і значущості таких досліджень. Ці зміни відзначав, наприклад, Е. Л. Фейнберг: «У наш час, нам здається, можна говорити про розквіт особливої ​​стадії в науково-технічній дослідницькій ланцюга, проміжної між фундаментальною наукою і прямим технічним (науково-технічним) впровадженням. Саме на цьому, можна вважати, засноване велике розвиток робіт, наприклад, з фізики твердого тіла, фізики плазми і квантовій електроніці. Дослідник, працюючий в цій проміжній області, справжній фізик-дослідник, але він, як правило, сам бачить в більш-менш віддаленій перспективі конкретну технічну задачу, для розв'язання якої інженером-дослідником він і повинен створити основу. Практична корисність майбутніх додатків його роботи є тут не лише об'єктивною основою необхідності дослідження (як для всієї науки завжди було і є), але і суб'єктивним стимулом. Розквіт таких дослідженні настільки суттєвий, що змінює в деяких відносинах всю панораму науки. Подібні перетворення характерні для всього фронту розгортання науково-дослідної діяльності, у разі суспільних наук вони проявляються у зростанні ролі і значення соціологічних досліджень» [ 3, 19].

Фундаментальні та прикладні дослідження відіграють різні ролі в суспільстві та по відношенню до самої науки. Наука розвивається широким фронтом, має складну структуру, яку багато в чому можна уподібнити структурі високоорганізованих систем, перш за все живих систем. У живих системах є підсистеми і протікають в них процеси, які спрямовані на підтримку самих систем саме в живому, діяльному, активному стані, але є підсистеми і процеси, спрямовані на взаємодію з навколишнім середовищем, на здійснення метаболізму із середовищем [10, 129].

Фундаментальні дослідження можна розбити на дві великі групи. Одна з них спрямована на збільшення обсягу наших знань, покликана задовольняти потребу людства в цілому і, перш за все конкретної людини - дослідника - у все більш глибокому пізнанні об'єктивного світу. Інша група досліджень має за мету отримання фундаментальних знань, необхідних для відповіді на питання про те, як досягти того чи іншого конкретного практичного результату. Як правило, на якомусь певному етапі розвитку науки предметний зміст тієї чи іншої групи фундаментальних досліджень різні, але методологічно вони близькі один одному, і між ними не можна провести різкий кордон[ 6, 115].

Новітня історія науки свідчить про взаємодію, переплетенні, взаємоперетвореннях цих двох груп фундаментальних досліджень. Однак так було далеко не завжди. І колишні все, тому що аж ніяк не відразу на поверхню сприйняття громадськості виплила прикладна значимість фундаментального дослідження. Протягом століть фундаментальні дослідження, тобто дослідження, ніяк не пов'язані зі злобою дня, йшли окремо від прикладних, ніяких практичних завдань не вирішували. Найбільші досягнення Нового часу ніяк не пов'язані з практикою в точному значенні цього слова. Швидше навпаки, наука йшла позаду, пояснюючи, а, не пророкуючи, не передбачаючи нового і не штовхаючи до винаходу, створенню нового.

Фундаментальні дослідження - це такі дослідження, які відкривають нові явища і закономірності, це дослідження того, що лежить в природі речей, явищ, подій. Але при проведенні фундаментальних досліджень можна ставити і чисто наукове завдання, і конкретну практичну проблему. Не слід думати, що якщо ставиться чисто наукове завдання, то таке дослідження не може дати практичного виходу. У рівній мірі не слід думати, що якщо ставиться фундаментальне дослідження, спрямоване на вирішення практично важливих ​​задач, то таке дослідження не може мати загальнонаукової значущості.

Поступове наростання обсягу фундаментального знання про природу речей призводить до того, що вони все більше і більше стають основою прикладних досліджень. Фундаментальне є основа прикладного. Будь-яка держава зацікавлена ​​у розвитку фундаментальної науки як основи нової прикладної науки і найчастіше військової. Керівники держави часто не розуміють, що наука має свої власні закони розвитку, що вона самодостатня і сама ставить собі завдання. Немає такого керівника держави, який би зміг поставити грамотну задачу для фундаментальної науки. Для прикладної науки таке можливо, так як завдання для прикладних наук часто випливають з практики життя. Держава часто виділяє замало коштів, для розвитку фундаментальних досліджень і стримує розвиток науки. Однак фундаментальна наука, фундаментальні дослідження необхідно проводити і вони будуть існувати до тих пір, поки існує людство.

Дослідження як тип діяльності в даний час втрачає свою виняткову приналежність до наукової галузі, залишаючись міцно пов'язаним з нею в свідомості більшості людей. У цих умовах значно скорочується кількість людей, що володіють дослідницьким типом мислення[22, 92-93]. Це веде до розвитку репродуктивності сприйняття навколишнього, споживанню готових форм, пропонованих масовою культурою, розвитку «кліпового сприйняття», для якого характерна можливість сприйняття обмежених за обсягом інформаційних масивів, що ведуть до атрофії здатності, до аналізу і виробленню власного ставлення до змісту інформації. З'ясувавши роль дослідження в науковій діяльності, ми переходимо до визначення місця його в практичній діяльності.