ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ………6

1.1 Норми рухової активності дівчат та юнаків віком 15-16 років…………….6

1.2 Особливості фізичного розвитку дітей старшого шкільного віку…………8

1.2.1 Завдання фізичного виховання в старшому шкільному віці……………10

1.2.2 Основні завдання фізичного виховання………………………………….12

1.3 Засоби збільшення фізичного виховання учнів старших класів………….16

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………..25

2.1 Аналіз літературних джерел…………………………………………...……25

2.2 Соціальний метод (метод анкетування)………………………………….26

2.3 Методика Фремінгемського дослідження рухової активності (метод хронометражу)……………………………………………………………...……26 2.4 Педагогічне спостереження…………………………………………………28

2.5 Методи математичної статистики…………………………………………..28

2.6 Організація досліджень………………………………………………..…….30

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ТИЖНЕВОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ 15-16 РОКІВ……………………31

висновки………………………………………………………………….…..35

СПИСОК ВИКОРИСТАННЯ ДЖЕРЕЛ………………………………….…….36

Вступ

старшокласник руховий активність

Актуальність. Рухова активність – складається із суми рухів, які виконує людина в процесі життєдіяльності. Рухова активність невіддільна частина здорового способу життя і поведінки людини, яка визначається соціально-економічними і культурними формами, морфо-функціональними особливостями організму, типу нервової системи, кількості вільного часу, мотивації до занять фізичною культурою, доступності до занять на спортивних майданчиках і місцях відпочинку дітей та підлітків.

Існує п’ять видів рухової активності:низький рівень, нижче середнього, середній, вище середнього, високий.

У дітей старшого шкільного віку найбільш ефективні такі види рухової активності: ходіння, біг, присідання, катання на роликах, скейтбордах, стрибки, плавання, їзда на велосипеді, ходіння на лижах, рухливі ігри.

У шкільному віці спеціально організована рухова активність може здійснюватися як обов’язкова, регламентована програма фізичного виховання у школі, так і добровільна у вільний від навчання час у вигляді організованих занять. Добові потреби в рухах підлітків задовольняються в середньому на 18-22%, тому й дефіцит складає приблизно 80%. Це призвело до негативних наслідків для здоров’я школярів. Так, за офіційними даними Міністерство охорони здоров’я України, 50% учнів мають функціональні відхилення в діяльності різних систем організму: серцево-судинної системи, захворювання органів травлення, ендокринної системи. До часу випуску зі школи у багатьох старшокласників спостерігаються відхилення у стані здоров’я. За останні п’ять років у загальноосвітніх школах зросла кількість учнів, віднесених за станом здоров’я до спеціальних медичних груп. У 56% дітей низький рівень фізичного здоров’я, 36% - нижче середнього й середній і лише 7,5% - високий. Збільшилась кількість школярів з психічними розладами, та з порушенням постави. Це зумовлюється дією цілої низки несприятливих чинників, з-поміж яких головний – недостатня рухова активність, яка трактується як діяльність індивідуума, що спрямована на досягнення фізичної досконалості. У продовж життя рухова активність має різне значення. Так, у дитячому віці вона забезпечує нормативний розвиток організму, сприяє повній реалізації генетичного потенціалу, підвищує опірність захворюванням.

Саме тоді, коли проходить становлення організму, він найбільш чутливий до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, у тому числі й обмеженої рухової активності, що призводить до виникнення гіпокінезії (нестача рухів) та гіподинамії (нестача фізичних навантажень).

Сьогодні ці питання висвітлюються у державних документах: закон України “Про освіту”, “Про фізичну культуру і спорт”, “Державній програмі розвитку фізичної культури і спорту в Україні” поставлена мета створити умови, за яких будуть покликані до життя творчі сили молодої особистості, відкриває простір до її активної самореалізації.

Вище зазначене обумовлює актуальність теми, яка пов’язана з необхідністю теоретичного, методичного обґрунтування концептуальних основ рухової активності старшокласників під час навчального процесу.

Мета роботи: Визначити об’єм добової рухової активності дітей старшого шкільного віку.

Завдання:

1.Проаналізувати дані спеціальної літератури з проблем аналізу рухової активності дітей старшого шкільного віку.

2.Оцінити об’єм добової рухової активності дітей старшого шкільного віку.

Об’єкт дослідження – процес фізичного виховання з дітьми старшого шкільного віку.

Предмет дослідження: аналіз режиму рухової активності дітей старшого шкільного віку.

Методи досліджень: