Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізький Національний Технічний Університет

Гуманітарно-правовий факультет

Кафедра Соціальної роботи

Курсова робота

На тему: «Соціально-психологічна реабілітація осіб, що опинилися в кризовому стані»

Підготувала: студентка гр.ГП

Перевірив: зав. кафедри Агарков О.А.

Запоріжжя

2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади соціально-психологічної реабілітації……………………………………………………………………6

1. Визначення поняття соціально-психологічна реабілітація......6

2. Технології соціально-психологічної реабілітації………….....8

РОЗДІЛ ІІ. Практика соціально-психологічної реабілітації осіб з суїцидальними намірами………………………………………………....13

2.1. Технології соціальної роботи з клієнтами, що мають суіцидальні наміри або вчинили суїцидальну спробу……………………13

2.2. Соціально-психологічна допомога у випадках суіцидально-орієнтованої поведінки…………………………………………………………………..…20

2.3. Статистичні данні щодо самогубств в Україні та за кордоном.. 28

Висновок…………………………………………………………..…....39

Список використаної літератури……………………………………..43

Вступ

Наукова література з питань психологічного консультування, психотерапії та технологій соціальної роботи все ще досить обмежена. Де ж закінчується психологічне консультування і починається психотерапія, де проводиться виключно спілкування соціального працівника з клієнтом, який страждає депресією ? На ці питання дуже важко відповісти. Часто ця диференціація штучна і непереконлива. Зараз у роботі із клієнтами соціально-психологічних служб використовують мультимодальний підхід, який інтегрує кращі досягнення соціальних наук. Психологічні проблеми повсякденного життя, пов'язані з труднощами розвитку та пристосування особистості, дисгармонії міжособистісних відносин, соціальні девіації та взагалі кризові стани особистості часто стають причиною звернення за допомогою в соціально-психологічні служби. За останні 30 років рівень самогубств, особливо серед молодих людей ( 18 - 30 років ), зріс на 150%. Цей ріст поєднується з ростом частоти депресій та кризових ситуацій в житті людини. Людина в стані депресії часто небезпечна для самої себе, тому схильна до саморуйнування в явних чи скритих формах.

Не треба забувати, що навіть слабо виражена депресія може перерости в важку з суїцидальними намірами. Тому, саме соціально - психологічна реабілітація покликана на допомогу особам в кризовому стані.

У працях вітчизняних та російських фахівців вивчаються психологічні чинники суїцидальної поведінки (А.Г. Амбрумова, Н.В. Конончук, Л. Крижанівська, В.П. Ларичев, Г.Я. Пілягина, Л.І. Постовалова, Г.В. Старшенбаум та ін.)

Існує багато теоретичних принципів суїцидальної поведінки. Такі принципи досліджували відомі вчені як З.Фрейд, Карл Меннінгер, Р.Літман, Н.Табачник, МерісФарбер та інші.

Р. Літман і Н. Табачник вбачали у суїцидальній дії процес адаптації у ситуації, за які звичні схеми пристосування до нової реальності не спрацьовують, це приводить до "психосоціального мараторію ", тобто до своєрідного перепочинку, що забезпечує явно виражений характер соціального заклику, котрий притаманний будь-якій суїцидальній дії

Основні теоретичні принципи суїцидальної поведінки були закладені в соціології і соціальній психології науковою школою Е. Дюркгейма, а в глибинній психології - школою З. Фрейда.

Не менш відомою є запропонована Марісом Фарбером концепція самогубств, квінтесенцію котрої виголошує така теза "Частота самогубств у популяції прямо пропорційна кількості індивідів які відрізняються підвищеною вразливістю, і масштабу позбавлень притаманних для цієї популяції ".

Актуальність теми.Самовільний вихід із життя - велика трагедія не тільки тому, що на землі стало на одну людину менше, не тому, що даний акт несе горе та сльози рідним та близьким, а ще й тому, що причини та умови, які підштовхують до самогубства, залишаються. Кажуть:"Не було б причин, не було б і самогубств". Цілком розумно. Навіть, якщо врахувати, що приблизно 25% суїцидальних вчинків здійснюють психічно хворі, 50% самогубств припадає на тих, хто відноситься до "розмитої"групи граничних нервово-психічних станів, та 20% подібних актів здійснюють особи, володіючи твердим мисленням, сильною волею, яких підштовхують на цей крок ситуативні обставини.

Проблемна ситуація – відсутність відпрацьованих механізмів та технологій з особами в кризовому стані.

Об’єкт дослідження – соціально- психологічна реабілітація

Предметом даного дослідження є особи в кризовому стані.

Мета курсової роботи – виявити особливості соціально-психологічної реабілітації осіб в кризовому стані.

Виходячи з поставленої мети передбачається вирішити наступні завдання:

1. Розглянути поняття соціально-психологічної реабілітації

2. Вивчити технології соціально-психологічної реабілітації

3. Розглянути які існують технології соціальної роботи з клієнтами, що мають суіцидальні наміри або вчинили суїцидальну спробу

4. Вивчити досвід соціально-психологічної допомоги у випадках суіцидально - орієнтованої поведінки.

5. Розглянути статистичні данні щодо самогубств в Україні та за кордоном.

Гіпотеза – причиною суїциду завжди є кризова ситуація в житті людини. Для попередження суїцидальних намірів треба проводити соціально-психологічну реабілітацію для осіб в кризовій ситуації.

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади соціально-психологічної реабілітації

1. Визначення поняття соціально-психологічна реабілітація

Під терміном реабілітація більшість дослідників розуміють систему державних соціально-економічних, медичних, професійних, педагогічних, психологічних та інших заходів, спрямованих на попередження тимчасової або стійкої втрати працездатності і на якнайшвидше повернення хворих та інвалідів у суспільство і до суспільно корисної праці. Соціально – психологічна реабілітація є комплексною і включає в себе соціальну реабілітацію та психологічну.[6, с. 28]

Соціальна реабілітація, як комплекс заходів, спрямована на відновлення людини в правах, соціальний статус, здоров'я і дієздатності. Цей процес націлений на відновлення не тільки здібності людини до життєдіяльності в соціальному середовищі, а й самої соціального середовища, умов життєдіяльності, порушених або обмежених з яких-небудь причин. Мета соціальної реабілітації - забезпечення соціалізації особистості та відновлення її до попереднього рівня, причому мова йде про відновлення не тільки здоров'я, але й соціального статусу особистості, правового становища, морально-психологічної рівноваги, впевненості в собі.

Етапність, диференційованість, комплексність, наступність, послідовність і безперервність у проведенні реабілітаційних заходів - головні принципи соціальної реабілітації. Виділяються різні рівні соціально-реабілітаційної діяльності: медико-соціальний, професійно-трудової, соціально-психологічний, соціально-рольовий, соціально-побутової, соціально-правовий.

У широкому сенсі медична реабілітація являє собою систему заходів, спрямованих на профілактику патологічних процесів, що призводять до тимчасової втрати працездатності, і на можливе раннє та ефективне повернення хворих та інвалідів у суспільство та до корисної праці.

Психологічна реабілітація осіб, які опинилися в кризовій ситуації повинна відповідати принципам:

• професійність. Заходи психофізіологічної реабілітації повинні здійснювати лікарі-психофізіологи, що мають спеціальну підготовку за оцінкою функціонального стану людини і володіють методами соціально-психологічного вивчення і психофізіологічного обстеження.

• обгрунтованість заходів психофізіологічної реабілітації. Передбачається підбір надійних, доступних і оптимальних методів психологічної реабілітації, перевірених багаторічною практикою, які можливо реалізувати в умовах перебування реконвалесцента в медичній установі.

• індивідуальність психологічної реабілітації передбачає в процесі її планування та проведення врахування рівня зниження професійно важливих якостей, наявності патохарактерологіческіх змін особистості, сприйнятливості і переносимості різних медико-психологічних методів.

• безперервність і оптимальна тривалість реабілітаційних заходів. Психологічну реабілітацію слід починати з моменту надходження до лікувального закладу і продовжувати до нормалізації функціонального стану та відновлення професійно важливих якостей. Передчасне і недостатньо обгрунтоване скорочення курсу психологічної реабілітації, а тим більш повне його припинення підривають віру у лікаря і успіх лікування.

Основні завдання психологічної реабілітації визначаються характером психологічного стану, вираженістю нервово-емоційних розладів та індивідуально-особистісними особливостями поранених. Основними з них є:

• оцінка психологічного стану, визначення якості і ступеня психоемоційного розлади;

• визначення оптимальних шляхів і методів психологічного впливу, спрямованих на відновлення оптимальної працездатності;

• формування оптимальної психологічної реакції на перебіг і наслідки поранення і захворювання;

• вивчення динаміки психічних порушень у процесі лікування в стаціонарі і пост стаціонарному періоді;

• оцінка фізичної, сенсорної та інтелектуальної працездатності осіб і їх порівняння з номінальними показниками професійної працездатності;

• корекція психосоматичного статусу методами психотерапевтичних, психофізіологічних та психофармакологічних впливів; [8, с. 93]

Завдання психологічної реабілітації вирішують поетапно, у відповідності зі структурою реабілітаційних заходів.

Соціально-психологічнареабілітаціясприяєформуваннютворчоїособистості, яка знаходить опору у власному "Я". Це є важливоюпередумовоюсамоактуалізаціїлюдини та їїдуховногооздоровлення. Зіншого боку, соціально-психологічнареабілітаціясприяєсоціалізаціїособистості, засвоєнню культурного і духовного досвіду, набутоголюдством. Кожналюдинакрімзадоволення потреб свогобуття і природного розвиткусвоїхможливостейспрямована на зовнішнійвищийзразок, ідеал, наявний у соціальному, духовному і моральному вихованні. Отже, соціально-психологічнареабілітація — цескладнийпроцесреалізаціїсвоїхздібностей, безперервнийпроцесвибору, знаходження себе і навчанняновихспособівкомунікації. Водночасцепроцессоціалізаціїособистості, розвиткугромадськоївідповідальності й активності.[10, с. 340]

Визначив, що полягає під терміном соціальної та психологічної реабілітації можемо розглянути технології соціально – психологічної реабілітації.