7.1. Поняття, класифікація та оцінка запасів

Запаси - це оборотні активи у матеріальній формі, які нале­жать установі та забезпечують її функціонування (або перебува­ють у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.

У складі запасів обліковуються: сировина та матеріали; буді­вельні матеріали; обладнання, конструкції і деталі до установки; спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами; молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відго­дівлі, птиця, звірі, кролі, сім'ї бджіл; доросла худоба, вибракувана з основного стада, худоба, прийнята від населення для реалізації; малоцінні та швидкозношувані предмети; паливо; матеріали для учбових, наукових та інших цілей; запасні частини до машин і об­ладнання (що не можуть належати до основних засобів); продукти харчування; медикаменти і перев'язувальні засоби; господарські матеріали і канцелярське приладдя; тара; матеріали в дорозі; гото­ва продукція та інші матеріальні ресурси установи, що передбача­ється використовувати протягом одного року.

Запаси установ діляться на групи:

виробничі запаси: обладнання, яке підлягає встановленню на об'єктах, що будуються або реконструюються, будівельні матеріали, конструкції, деталі та інші матеріальні цінності, придбані за рахунок коштів, виділених на капітальне бу­дівництво, матеріали для науково-дослідних робіт, а також спеціальне обладнання, придбане для виконання науково- дослідних робіт за господарськими договорами;

• тварини на вирощуванні і відгодівлі - це усі види тварин і тварини на відгодівлі, птахи, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл тощо ;

• малоцінні та швидкозношувані предмети - це малоцінні предмети, які не ввійшли до складу необоротних активів, оскільки строк їх корисної експлуатації становить менше одного року;

• матеріали і продукти харчування, що знаходяться в устано­вах за їх предметною характеристикою незалежно від коду економічної класифікації видатків, за рахунок якої вони були придбані;

• готова продукція - це готові вироби, виготовлені у вироб­ничих (навчальних) майстернях, а також готова друкована продукція;

• продукція сільськогосподарського виробництва - це про­дукція, вироблена підсобними сільськими і навчально-до- слідними господарствами, що утримуються за рахунок бю­джету .

Термін очікуваного використання запасів установи встанов­люється центральним органом виконавчої влади за відомчою під­порядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасу.

Відповідно до п. 36 «Інструкції з обліку запасів бюджетних уста­нов» (Наказ ДКУ від 08.12. 2000р. № 125), у бухгалтерському обліку установ запаси, у т.ч. одержані та передані безоплатно в установ­леному чинним законодавством порядку, оцінюються за балан­совою вартістю, тобто вартістю запасів, за якою вони відобража­ються у балансі.

Балансова вартість поділяється на:

• первісну вартість - це вартість придбання, одержання, ви­готовлення запасів.

• справедливу вартість - первісна вартість запасів, одержа­них установою безоплатно,

• відновлювальну вартість - це змінена первісна вартість за­пасів після проведення їх переоцінки.

Витрати з наймання транспорту для перевезення запасів не збільшують вартість придбаних запасів, а відносяться на видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видат­ків, за якими вони були передбачені у кошторисі.

Суми податку на додану вартість, які сплачуються при отриманні (купівлі) запасів, не зараховуються до вартості за­пасів і відносяться на фактичні видатки установи за кодом економічної класифікації видатків, що призначений для при­дбання цих матеріальних цінностей, або відносяться до по­даткового кредиту (якщо це передбачене чинним законодав­ством України).

Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом уста­нови і не належить до доходів.

Відпуск запасів у використання, виробництво, продаж або інше вибуття здійснюється за балансовою вартістю або за мето­дом середньозваженої собівартості.

Середньозважена собівартість визначається за кожним видом подібних запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку запа­сів на початок звітного періоду та вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного пе­ріоду та одержаних у звітному періоді запасів. Метод середньозва­женої собівартості застосовується у разі наявності в установі зна­чної кількості однотипних запасів, придбаних за різними цінами. Обчислюється на періодичній основі або при кожній отриманій партії запасів.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку ін­формації про запаси визначені Національним положенням (стан­дартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 123 «Запа­си», що вступить в дію з 01.01.2013 року (Додаток Д6). У розділах II, III, ІУ визначена методика оцінювання запасів.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю. Запаси, на створення та випуск яких держава має виключне право, зокрема поштові марки, блан­ки цінних паперів тощо, відображаються за первісною вартістю (вартістю їх виготовлення, друкування, чеканення тощо).

Первісна вартість запасів включає витрати на придбання, об­мін, витрати на переробку та інші витрати, що виникли під час до­ставки запасів до місця зберігання (використання), і доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. У разі якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх вартість, такі запаси можуть оцінювати­ся та відображатися за справедливою вартістю з подальшим кори­гуванням до первісної вартості.

Первісна вартість запасів, що виготовляються власними си­лами суб'єктів бухгалтерського обліку в державному секторі, до­рівнює їх виробничій собівартості. Вона складається з витрат сировини і матеріалів, витрачених безпосередньо на виготов­лення запасів, із витрат на оплату праці працівників, безпосе­редньо зайнятих виготовленням цих запасів, з відповідними відрахуваннями на соціальні заходи, змінних виробничих на­кладних витрат та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з їх виготовленням.

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності на дату балансу, в тому числі у разі зміни мети утримання запасів за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартіс­тю реалізації.

Якщо запаси продані (розподілені, передані), балансову вар­тість таких запасів слід визнавати як витрати періоду, в якому ви­знається пов'язаний з ними дохід. Якщо немає пов'язаного з ними доходу, витрати визнають, коли запаси розподілено, передано або відповідні послуги надано. Запаси, використані для створення інших активів власними силами, визнаються витратами на ство­рення цього активу.

Вибуття запасів в установах оцінюється за такими методами: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; серед­ньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надхо­дження запасів (ФІФО). Для всіх одиниць обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосо­вується тільки один із наведених методів.