3. Доходи за іншими надходженнями

Цю групу утворюють кошти, які використовуються відповідно до Закону «Про Державний бюджет України» чи рішення про міс­цевий бюджет за відповідними напрямами.

Для облікового процесу бюджетних установ характерним є поняття видатків, що визначається як сума коштів, витрачених бюджетними установами в процесі господарської діяльності в межах сум, установлених кошторисом. Видатки — один із найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню (тобто не створюють і не компенсують фінансових вимог). Видатки можуть бути відплатними, тобто такими, що обмінюються на товар чи послугу, або невідплатними. Вони є основою для визначення результатів вико­нання кошторису доходів і видатків, його аналізу.

Видатки, що здійснюються за рахунок загального фонду бюджету, називають видатками загального фонду, а здійснювані за рахунок коштів спеціального фонду — видатками спеціального фонду.

За обліку виконання кошторису видатки поділяють на: касові та фактичні видатки.

Касові видатки — це суми коштів, витрачені бюджетною установою як готівкою, так і шляхом переказування їх із реєстраційних рахунків, відкритих на її ім’я в органах ДКУ, для оплати за спожиті послуги, отримані матеріальні цінності, виплати заробітної плати, допомоги тощо. Повернення грошових коштів на рахунки зумовлює відновлення, тобто зменшення касових видатків. Головним завданням обліку касових операцій є забезпечення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів відповідно до кошторисних асигнувань.

Фактичні видатки — це реальні, кінцеві видатки установи, які здійснюються у вигляді нарахування на заробітну плату та стипендії, прийняття до оплати рахунків підприємств-постачаль­ників і надавачів послуг; витрачання запасів на забезпечення потреб установи. Вони відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом. Фактичні видатки є показником кінцевого виконання кошторису установи й у разі виконання плану мають відповідати сумам асигнувань за кошторисом.

Такий розподіл видатків як об’єктів обліку визначається необхідністю контролю з боку держави за використанням коштів, при цьому облік касових видатків забезпечує інформацією про касове виконання кошторису та залишки невикористаних асигнувань на кожну конкретну дату, а облік фактичних видатків дає змогу конт­ролювати як перебіг фактичного виконання кошторису видатків установ загалом, так і дотримання встановлених норм за окремими статтями й структурними підрозділами.

Слід зосередити увагу на тому, що касові та фактичні видатки на практиці найчастіше не збігаються в часі, оскільки в основу їх покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій (касовий метод чи метод нарахувань).

Якщо касові та фактичні видатки збігаються в часі, вони називаються прямими видатками.

Отже, касові й фактичні видатки є окремими етапами руху бюджетних коштів та об’єктами бухгалтерського обліку, але плануються й обліковуються за єдиною номенклатурою видатків.

У процесі своєї господарської діяльності бюджетні установи здійснюють різні видатки, які мають доволі складну систему, тому й потребують класифікації.

Бюджетна класифікація являє собою єдине систематизоване групування доходів і видатків за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційної побудови та іншими ознаками і застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу за організаційними, функціональними й економічними категоріями видатків, забезпечення загальнодержавного та міжнародного зіставлення бюджетних показників.

Розглянемо основні складові видаткової частини бюджетної класифікації.

Видатки бюджету класифікують за:

- функціями, із виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класифікація);

- економічною характеристикою операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

- ознаками головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

- бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Розпочинаючи вивчення економічної класифікації видатків, слід зазначити, що економічна класифікація витрат є складовою бюджет­ної класифікації. Вона багаторівнева, має не статті, а багаторівневі коди. Завдяки такій побудові досягається достатньо повне розмежування витрат. Економічна класифікація видатків уможливлює чіткий розподіл витрат за економічними ознаками із подальшим розподілом коштів за їх предметними ознаками. Такою класифіка­ційною ознакою виступає міра довготривалості видатків.

Згідно з цією ознакою видатки можуть бути поточними і капітальними. У ролі вторинної ознаки виступають єдині економічні категорії. Кожній категорії присвоєно чотирицифровий код.

Розглянемо складові економічної класифікації видатків.

Поточні видатки

Видатки на товари і послуги (код 1100)

Оплата праці працівників бюджетних установ (код 1111)

Код 1111 — заробітна плата

Код 1112 — грошове утримання військовослужбовців

Ця категорія включає оплату праці працівників бюджетних установ (організацій), військовослужбовців, осіб рядового і началь­ницького складу (в тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), органів внутрішніх справ, органів і установ покарань, податкової міліції у зв’язку із виконанням обов’язків несення служби згідно з установленими посадовими окладами, ставками або розцінками; матеріальну допомогу, включно з видатками на премії та інші види заохочень чи винагород (у грошовій та/або матеріальній формі); матеріальну одноразову допомогу у зв’язку із виходом на пенсію або у відставку.

Нарахування на заробітну плату (код 1120)

За зазначеним кодом здійснюють нарахування бюджетними установами (організаціями) на фонд оплати праці, в тому числі: збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та інші види страхування, передбачені законодавством у розмірах, встановлених чинними нормативно-правовими актами.

Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (код 1130)

Код 1131 — предмети, матеріали, обладнання та інвентар

Код 1132 — медикаменти та перев’язувальні матеріали

Код 1133 — продукти харчування

Код 1134 — м’який інвентар та обмундирування

Код 1135 — оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів

Код 1136 — оренда

Код 1137 — поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель, технічне обслуговування обладнання

Код 1138 — послуги зв’язку

Код 1139 — оплата послуг та інших видатків

До цієї категорії належать оплата поточних видатків, оплата послуг, придбання всіх предметів і матеріалів (за винятком необоротних активів), вартість яких без податку на додану вартість не перевищує 1000 грн і термін експлуатації яких не перевищує 365 календарних днів від дати їх придбання

( у 2012 році – 2500 грн.)

Ця категорія передбачає закупівлю матеріалів, канцелярського приладдя, предметів для поточних потреб установи чи організації, обладнання, продук­тів харчування, медикаментів та перев’язувальних матеріалів, довідкових, офіційних та періодичних видань тощо. Також сюди належать видатки на придбання товарів та послуг, що надаються безкоштовно або за зниженими цінами як у звичайному порядку, так і за особливих обставин (наприклад після стихійного лиха) відповідно до чинного законодавства, зокрема й витрати на товари, що надаються працівникам, включно із державною закупівлею продовольства й обмундирування для Збройних Сил. Видатки, пов’язані з оплатою тари, доставкою матеріалів тощо, врахо­вуються за кодом придбання зазначеного матеріалу в разі, коли це обумовлено угодою про поставку.

Видатки на відрядження (код 1140)

До цієї категорії належать видатки на оплату проїзду, добових, квартирних під час службових відряджень; оплату підйомних, проїзду, добових при переміщенні працівників; сесійних ви­їздів народних судів; відряджень на курси й до навчальних закладів, на сесії, семінари, наради і конференції. За цим кодом обліковують видатки на придбання проїзних квитків та оплату проїзду за маршрутними листами, а також надбавки до заробітної плати, що виплачуються у передбачених рішеннями уряду випад­ках окремим категоріям працівників замість компенсації видатків на відрядження (добових, квартирних).

До цього коду належать видатки на відрядження працівників бюджетних установ на сесії, наради, з’їзди наукового характеру, а також різного роду поїздки з науковою метою, відрядження викладачів, проїзд на виробничу практику студентів, учнів. За зазначеним кодом здійснюється оплата відряджень (зокрема проїзду, добових тощо) учнів, студентів, тренерів, інших учасників на навчально-тренувальні збори, змагання, олімпіади, оплата проїзду та добових у разі звільнення військовослужбовців строкової служби.

За цим кодом здійснюється оплата за користування залою для офіційних делегацій під час зустрічей (проводів) офіційних осіб, оплата зборів за відкриття віз при виїзді за кордон.

Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержав­не значення (код 1150)

Ця категорія включає придбання товарів військового призначення, військової техніки, військове будівництво (крім житла для військовослужбовців, гуртожитків, будівництва об’єктів соціально-культурного та побутового призначення). Сюди належать також видатки спеціального призначення та видатки на послуги, пов’язані зі спеціальним призначенням:

озброєння;

автобронетанкова техніка;

авіаційна техніка;

кораблі і морська техніка;

мостіння, асфальтування, бетонування смуг шляхів;

засоби зв’язку та спеціальна техніка;

службові тварини;

видатки на бойову підготовку;

капітальне будівництво, капітальний та поточний ремонт і реконструкція;

придбання довготермінового обладнання спеціального призначення;

придбання, утримання й ремонт транспортних засобів спеціального призначення.

Оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160)

Код 1161 — оплата теплопостачання

Код 1162 — оплата водопостачання та водовідведення

Код 1163 — оплата електроенергії

Код 1164 — оплата природного газу та його транспортування

Код 1165 — оплата інших комунальних послуг

Код 1166 — оплата інших енергоносіїв

До цієї категорії видатків належать платежі з оплати бюджетними установами (організаціями) комунальних послуг та енергоносіїв, включно із оплатою енергоносіїв для виробничих і громадських потреб (у тому числі оплату видатків з утримання й експлуатаційного обслуговування орендованого нерухомого майна).

Дослідження і розроблення, видатки державного (регіональ­ного) значення (код 1170)

Код 1171 — Дослідження і розроблення, окремі заходи розвитку з реалізації державних (регіональних) програм

Код 1172 — Окремі заходи з реалізації державних (регіональ­них) програм, не віднесені до заходів розвитку

До цієї категорії належать видатки, передбачені на дослідження й розроблення, що включають оплату різноманітних послуг, наданих згідно з укладеними угодами сторонніми установами й організаціями, в ціну яких входять витрати установи — надавача послуг. Якщо розпорядник бюджетних коштів є безпосереднім виконавцем програм і заходів, витрати здійснюються за відповідними кодами економічної класифікації залежно від виду витрат за сутністю платежу. В разі виділення бюджетних асигнувань на виконання окремої частини програми підвідомчим установам, які є одержувачами бюджетних коштів, видатки одержувачів бюджет­них коштів здійснюються згідно із планом використання бюджет­них коштів.

Виплата відсотків (доходу) за зобов’язаннями (код 1200)

Під відсотками розуміють платежі за користування грошовими позиками. Ці платежі відрізняються від виплати (погашення) основної суми боргу, яка класифікується як фінансування, а також від комісійних зборів, що виплачуються за сприяння в розміщенні боргових зобов’язань.

Субсидії й поточні трансферти (код 1300)

Код 1310 — субсидії й поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)

Код 1320 — поточні трансферти органам управління інших рівнів

Код 1340 — поточні трансферти населенню

Код 1341 — виплата пенсій і допомоги

Код 1342 — стипендії

Код 1343 — інші поточні трансферти населенню

Код 1350 — поточні трансферти за кордон

Ця категорія видатків включає всі невідплатні платежі, які не підлягають поверненню і передбачаються лише на поточні цілі одержувача бюджетних коштів.

Під субсидіями розуміють усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов’язані із відшкодуванням збитків державних підприємств.

Трансфертні платежі є невідплатними і безповоротними і не являють собою придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу. Трансферти населенню можуть надаватися як у готівковій формі, так і шляхом оплати рахунків.

Капітальні видатки (код 2000)

Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання необоротних активів (зокрема землі, нематеріальних активів тощо), стратегічних і надзвичайних запасів товарів, невідплатні платежі, що передаються одержувачам бюджет­них коштів з метою придбання ними подібних активів, компенсації втрат, пов’язаних із руйнуванням чи пошкодженням необоротних активів.

Розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво, реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт будівель, споруд і об’єктів та виконання супровідних робіт, які, відповідно до державних будівельних норм, є складовою загальної вартості зазначених робіт, мають здійснюватися за кодом виконання основних робіт.

Видатки з найму транспорту для будівельних робіт і капітального ремонту будівель належать до капітального будівництва та капітального ремонту.

Код 2110 — придбання основного капіталу

Сюди включають придбання виробничого та невиробничого обладнання і предметів тривалого користування. До основних засобів належать матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей і вартість яких без податку на додану вартість перевищує 1000 грн. ( у 2012 році – 2500 грн.). За цим кодом можуть здійснюватися видатки з монтажу й пусконалагодження обладнання, якщо це обумовлено угодою на придбання зазначеного обладнання.

Код 2120 — капітальне будівництво (придбання)

До цього коду належать:

Код 2121 — будівництво (придбання) житла

Код 2122 — будівництво (придбання) адміністративних об’єктів

Код 2123 — інше будівництво (придбання)

Капітальні видатки на придбання об’єктів виробничого і невиробничого призначення бюджетними організаціями та установами обліковуються за тими самими кодами, що й капітальне будівництво таких об’єктів.

За кодами 2121—2123 враховують будівельні матеріали, придбані за рахунок коштів, що передбачаються на капітальне будівництво і використовуються в процесі будівельних робіт.

Ці коди також включають придбання обладнання, що підлягає встановленню: готові до встановлення будівельні конструкції й деталі. До них належать: металеві, залізобетонні та дерев’яні конструкції, збірні елементи, обладнання для опалювальної, вентиляційної, санітарно-технічної систем, обладнання та меблі, що потребують монтажу і заплановані до встановлення, а також машини та механізми, обладнання та прилади, необхідні для ведення будівельних робіт, якщо це обумовлено кошторисом на будівництво.

Капітальний ремонт (код 2130)

Код 2131 — капітальний ремонт житлового фонду

Код 2132 — капітальний ремонт адміністративних об’єктів

Код 2133 — капітальний ремонт інших об’єктів

За зазначеним кодом здійснюють видатки з:

- капітального ремонту інших об’єктів, що не включені до позицій 2131—2132;

- капітального ремонту автомобілів та обладнання, а також оплати запчастин до них, якщо вони включені до кошторису надавачем послуг на проведення капітального ремонту.

За кодами 2131—2133 здійснюється також капітальний ремонт окремих вузлів та систем, які є складовою об’єктів, а саме: водопостачання, газопостачання, каналізації, кондиціювання, пожежної охорони, сміттєпроводів, пасажирських та вантажних ліфтів тощо.

Код 2141 — реконструкція житлового фонду

Код 2142 — реконструкція адміністративних об’єктів

Код 2143 — реконструкція інших об’єктів

Код 2144 — реставрація пам’яток культури, історії, архітектури

За кодами 2131—2144 враховують будівельні матеріали, придбані за рахунок коштів, що передбачаються на капітальний ремонт, реконструкцію та реставрацію і використовуються в процесі ремонтних робіт.

Необхідно мати на увазі, що за кодами 2110—2140 здійснюють лише витрати бюджетних установ та організацій (розпорядників бюджетних коштів). Видатки бюджету на придбання основ­ного капіталу для госпрозрахункових або інших підприємств, організацій (одержувачів бюджетних коштів) належать до категорії «Капітальні трансферти».

Створення державних запасів і резервів (код 2200)

Сюди включають витрати на закупівлю товарів для створення стратегічних і надзвичайних запасів, запасів зерна та інших товарів, що мають особливо важливе значення для країни, зокрема державні фонди дорогоцінних металів та каміння, а також держав­ний матеріальний резерв. Не включають звичайні запаси або оборотні матеріальні кошти, а також резервні фонди.

Придбання землі й нематеріальних активів (код 2300)

Ця категорія охоплює видатки з придбання землі, лісів, внутріш­ніх вод, родовищ корисних копалин, але не будівельних об’єктів і споруд, розміщених на них. Коли вартість землі неможливо від­окремити від вартості споруди, сплачена сума має цілком відображатися на придбання того компоненту, який переважає.

Також сюди належить оплата права на використання надр і придбання нематеріальних активів, тобто активів, що не мають фізичної та/або матеріальної форми, використовуються установою в процесі її господарської діяльності більш як рік.

Капітальні трансферти (код 2400)

Код 2410 — капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)

Код 2420 — капітальні трансферти органам державного управ­ління інших рівнів

Код 2430 — капітальні трансферти населенню

Код 2440 — капітальні трансферти за кордон

Код 2450 — капітальні трансферти до бюджету розвитку

Капітальні трансферти — це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов’язаних із пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включають також трансфертні платежі підприємств для покриття збитків, акумульованих ними впродовж кількох років, або таких, що виникли внаслідок надзвичайних обставин. Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Нерозподілені видатки (код 2400)

До цієї категорії належать видатки із резервних фондів держав­ного і місцевих бюджетів та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад.

Звернімо увагу, що видатки на проведення тендерів із закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються за відповідними кодами економічної класифікації видатків залежно від економічної сутності платежу.

Як бачимо з наведеної економічної класифікації видатків, вони різноманітні як за складом, так і за економічним змістом.

Знання економічної класифікації видатків забезпечують ведення аналітичного обліку касових і фактичних видатків відповід­но до кошторису установи, порядок складання, розгляду й затвердження якого буде наведено далі.

Установи, які утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності і виконання покладених на них функ­цій, складають кошторис, який є важливим інструментом формування, управління й контролю фінансової політики бюджетної установи.

Розроблення кошторису бюджетної установи спрямоване на розв’язання двох основних завдань:

визначення обсягу доходів і видатків, пов’язаних із діяльністю окремих структурних одиниць та підрозділів установи;

забезпечення покриття видатків фінансовими ресурсами із різних джерел.

Асигнування із бюджету здійснюється лише на підставі затверджених для цього кошторисів видатків. Витрати коштів бюджетних установ без затвердженого кошторису є неприпустимими.

Для бюджетної установи кошторис є головним документом, що визначає обсяг, цільові надходження й використання коштів, виділених із бюджету на утримання установи впродовж року.

Застосовують 4 види кошторисних витрат: індивідуальні, загальні, зведені й кошториси витрат на централізовані та інші заходи.

Усі види кошторисів складають відповідно до Класифікації доходів і видатків державного та місцевих бюджетів України (бюджетна класифікація). Вони різняться за рівнем узагальнення інформації стосовно видатків.

Індивідуальні кошториси відображають вимоги у коштах кожної окремої бюджетної установи з урахуванням специфіки її функціонування.

Загальні кошториси складають для видатків груп однотипних установ.

Зведені кошториси містять усі видатки з утримання установ, підпорядкованих одному міністерству чи відомству, об’єднують усі індивідуальні, й загальні кошториси та кошториси на централізовані заходи.

Кошторис має дві складові:

загальний фонд включає надходження із загального фонду бюджету і розподіл видатків, складений відповідно до повної економічної класифікації видатків для виконання бюджетною установою своїх функцій, або розподіл надання кредитів із бюджету за класифікацією кредитування з бюджету.

спеціальний фонд включає обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та розподіл їх за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних із виконанням основних функцій, або розподіл наданих кредитів із бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Форму кошторису затверджує Міністерство фінансів України.

Розглянемо процес складання проекту кошторису.

Зазначена процедура передбачає такі кроки:

Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні обсяги видатків та надання кредитів із бюджету із загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік.

Головні розпорядники коштів встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків та/або надання кредитів із бюджету із загального фонду бюджету термін подання проектів кошторисів і надають вказівки щодо їх складання; розробляють і повідом­ляють інші показники для формування бюджетних запитів та забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, розподілу відповідно до економічної класифікації видат­ків або класифікації кредитування бюджету, повноти надходження доходів або повернення кредитів, дотримання чинних ставок, норм, лімітів, а також інших показників та складають проекти зведених кошторисів.

На підставі проектів зведених кошторисів головні розпоряд­ники формують бюджетні запити.

Основним документом, що регулює цей процес, є Порядок складання, розгляду і затвердження й основні вимоги щодо виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228.

Відповідно до Порядку планування дохідної та видаткової частини кошторису здійснюється з урахуванням таких вимог.

У дохідній частині кошторису зазначають планові асигнування із загального фонду бюджету й обсяги надходжень зі спеціаль­ного фонду, які передбачається спрямувати на покриття відповід­них видатків бюджетної установи.

Формування дохідної частини загального фонду здійснюють на підставі планових обсягів бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання цієї установи. Дані про планові обсяги бюджетних асигнувань повідомляє установі безпосередньо вища організація.

У дохідній частині спеціального фонду зазначають планові обсяги надходжень з інших джерел, отримання яких передбачене відповідними законодавчо-нормативними документами. Обсяги надходжень до спеціального фонду проекту кошторису визначаються на підставі розрахунків, які складаються за кожним джерелом доходів або фінансування із бюджету чи повернення кредитів до бюджету. За основу цих розрахунків беруть такі показни­ки: обсяг надання платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень і вартість обладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника, який має встановлюватися відповідно до законодавства.

На підставі зазначених показників визначають суму надходжень на наступний рік за кожним їх джерелом з урахуванням конкретних умов роботи установи. Обов’язково враховують рівень фактичного виконання їх за останній звітний рік, а також рівень очікуваного виконання за період, що передує запланованому. Показники мають наводитися в обсязі, зазначеному в розра­хунку, і цілком відповідати показникам бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фон­ду та відповідними напрямами використання їх.

У видатковій частині проекту кошторису визначають загальну суму видатків бюджетної установи за кодами економічної класифікації, а також за розподілом видатків, які планується здійснити за рахунок бюджетних асигнувань, і видатків, які планується здійснити за рахунок коштів спеціального фонду. Під час визначення обсягів видатків або надання кредитів із бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники мають враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської й кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і запланованих заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Має забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей.

Показники видатків або надання кредитів із бюджету, які включають до проекту кошторису, мають обґрунтовуватися відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування із бюджету й деталізуватися за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю. Це означає, що під час складання кошторису бюджетні установи для обґрунтування сум видатків наводять докладне розшифрування видатків щодо кожного коду економічної класифікації видатків.

Видатки за кошторисом плануються на підставі встановлених норм видатків і наявної мережі установ.

Норма бюджетних видатків — це обсяг витрат (у натуральній або вартісній величині), установлений згідно із основними показниками діяльності установи.

Розглядаючи застосування бюджетними установами норм видатків, їх можна розподілити на обов’язкові, які встановлюються законодавчо-нормативними документами і застосування яких є обов’язковим для всіх бюджетних установ, та розрахункові — це середні витрати, що припадають на розрахункову одиницю з урахуванням конкретних умов роботи установи. Крім того, розріз­няють норми матеріальні (у натуральному вираженні), що відбивають витрати матеріальних ресурсів (у кількісному вираженні) на одиницю вимірювання витрат, та грошові — матеріальна норма, переведена у грошовий еквівалент згідно з установленими тарифами.

Наведемо приклад щодо медичних закладів:

Код 1111 «Оплата праці працівників бюджетних установ»; розрахункові показники — кількість штатних посад і середня заробітна плата.

Код 1120 «Нарахування на заробітну плату»; розрахункові показники — загальний відсоток нарахувань до страхових і соціаль­них фондів та сума заробітку, на яку нараховують зазначені внески.

Код 1130 «Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки»; за кодом 1131 вихідними даними є натуральні показники за видами предметів та матеріалів щодо потреби на місяць (шт., л, кг), їхня ціна за одиницю; за кодом 1132 — грошова норма медикаментів на 1 ліжко-день та кількість ліжко-днів; за кодом 1133 — грошова норма на харчування та кіль­кість ліжко-днів.

Код 1160 «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв»; розрахункові показники — натуральні показники споживання тепла, води, електроенергії, природного газу на рік (ккал, л, кв², м³  рік) і тарифні розцінки на кожен рік.

На підставі зазначених розрахунків з урахуванням доведених граничних норм видатків бюджету складаються і подаються в установлені терміни кошториси головному розпорядникові коштів. Забороняється прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками й економічними обґрунтуваннями.

У тижневий термін після опублікування Закону «Про Державний бюджет України», відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство Фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.

Лімітна довідка — це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування), помісячний розподіл їх та інші показники, які, відповідно до законодавства, мають бути визначені на підставі відповідних нормативів. Показники лімітної довідки доводять до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів. Форма лімітної довідки затверджується Міністерством фінансів України.

Розпорядники бюджетних коштів відповідно до затверджених для них обсягів бюджетних асигнувань та інших показників, зазначених у лімітній довідці, увідповіднюють до них свої витрати. Для цього кількість працівників установи, що пропонується до затвердження у штатному розписі, має бути приведена у відповід­ність до певного фонду оплати праці, а інші витрати — у відповід­ність до інших установлених асигнувань так, щоб забезпечити виконання функцій, покладених на установу.

Штатний розпис — документ, який визначає структуру установи, кількість штатних одиниць за кожним структурним підрозділом і загалом в установі. У штатному розписі зазначають встановлені штатному персоналу посадові оклади, надбавки, доплати, місячний фонд заробітної плати, а також фонд заробітної плати на рік для установи.

Головні розпорядники у двотижневий термін після одержання лімітних довідок подають до Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів уточнені проекти зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду бюджету, зведених планів надання кредитів із загального фонду бюджету, зведених планів спеціального фонду, а головні розпорядники коштів, через які отримують бюджетні призначення вищі навчальні заклади та наукові установи, — також уточнені проекти зведених планів використання бюджетних коштів і зведених помісячних планів використання бюджетних коштів для складання й затвердження згідно із бюджетними призначеннями, встановленими у відповід­ному бюджеті для загального і спеціального фонду в розрізі головних розпорядників, розподілу відповідного бюджету, до якого входять:

річний розпис асигнувань (за винятком надання кредитів із бюджету) відповідного бюджету за повною економічною класифікацією видатків;

річний розпис повернення кредитів до відповідного бюджету та надання кредитів із відповідного бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

річний розпис витрат спеціального фонду із розподілом за видами надходжень за відповідними розділами бюджетної класифікації;

помісячний розпис асигнувань загального фонду та помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) за скороченою економічною класифікацією видатків і за класифікацією кредитування із бюджету;

помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду відповідного бюджету та помісячний розпис надання кредитів із загального фонду.

Міністерство фінансів України надсилає Державному казначейству для реєстрації, обліку та виконання затверджений кошторис Державного бюджету. Державне казначейство впродовж трьох робочих днів після затвердження зазначеного розпису доводить до головних розпорядників витяги з його складових, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів і планів асигнувань розпорядниками коштів, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Кошториси та плани асигнувань підписуються керівником і головним бухгалтером установи і затверджуються головним розпорядником. Один примірник цих документів залишається в установі, яка їх затвердила.

Затверджені кошториси, плани асигнувань та штатні розклади бюджетних установ подаються до відділень Державного казначейства.

Кошторис доходів і видатків є для бюджетної установи основним фінансовим документом, що визначає обсяг коштів, виділених із бюджету на утримання установи, та розподіл їх за напрямами витрачання.

Єдиним джерелом доходів загального фонду бюджетних установ є асигнування із державного та місцевих бюджетів, якими визначаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Розпорядники коштів, як уже зазначалося, отримують асигнування, винятково на підставі затверджених кошторисів і планів асигнувань. Асигнування згідно із бюджетними призначеннями надходять до бюджетних установ для подальшого розподілу або використання через систему органів казначейства.

Вивчаючи порядок отримання асигнувань із загального фонду бюджету, спинімося на розгляді основних нормативно-правових актів та законодавчих документів, що регламентують виконання державного бюджету за видатками, а також удосконалюють процедуру їх здійснення.

Відповідно до Бюджетного кодексу України та низки постанов і нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні, наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 р. № 89 затверджено Порядок обслуговування державного бюджету за видатками.

Цей Порядок регламентує організаційні відносини між органами Державного казначейства та розпорядниками коштів, а також розподіл прав, обов’язків і відповідальності між ними в процесі виконання державного бюджету за видатками.

Зокрема, цим Порядком визначаються основні положення щодо формування єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів та організації роботи з проведення операцій із відкриття асигнувань за загальним фондом. З метою відокремлення інформаційних і грошових потоків вводиться нове поняття «відкриті асигнування» — право, надане головним розпорядникам бюджетних коштів та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня щодо розподілу виділених асигнувань, що фактично дає дозвіл на розподіл і використання відповідних бюджетних асигнувань. З урахуванням особливостей формування мережі й доведення асигнувань за силовими структурами, визначено базові та транзитні управління Державного казначейства.

Базові управління Державного казначейства — це управління, на території яких перебувають розпорядники нижчого рівня, до мережі яких включено розпорядників бюджетних коштів, розташованих на території іншого управління (транзитного).

Транзитні управління Державного казначейства — це управління, на території яких перебувають розпорядники нижчого рівня, які включені до мережі розпорядників бюджетних коштів, розташованих на території іншого управління (базового).

Виконання видатків державного бюджету та облік їх формується під впливом функціонування органів Державного казначейства України щодо внутрішньої платіжної системи, яка передбачає послідовні етапи, схеми виконання яких студентам слід розглянути детальніше.

Так, отриманню бюджетних асигнувань передує формування відповідної бази даних щодо мережі розпорядників бюджетних коштів за міжрегіональними управліннями Державного казначейства, затвердження бюджетних призначень і доведення витягів із них до відома розпорядників коштів. На цьому етапі головні розпорядники коштів Державного бюджету до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників нижчого рівня й одержувачів бюджетних коштів на відповідній території, зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, оформлюють інформацію і подають Державному казначейству не пізніше 15 грудня звітного періоду. Державне казначейство узагальнює інформацію, отриману від головних розпорядників, і доводить її до відома управлінь Державного казначейства. Розпорядники коштів ІІ рівня, своєю чергою, формують і подають до управлінь Державного казначейства дані стосовно територіальної мережі та змін у ній щодо розпорядників коштів ІІІ рівня та одержувачів коштів в установленій формі. Управління Державного казначейства, звіривши отриману інформацію, узагальнюють її, формують за територіальними одиницями й доводять до відома відділень Державного казначейства.

Після отримання від Міністерства фінансів затвердженого річного розпису асигнувань Державного бюджету та розпису асигнувань загального фонду державного бюджету Державне казначейство реєструє та відображає дані на відповідних рахунках, відкри­тих за рахунками позабалансового обліку; впродовж трьох днів доводить витяги із річного розпису призначень і помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету до головних розпорядників коштів, які, своєю чергою, в такий саме період подають Державному казначейству розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюджету щодо визначених показників мережі. Державне казначейство перевіряє отримані дані, узагальнює інформацію й формує річний розпис асигнувань Державного бюджету і помісячний розпис асигнувань загального фонду за територіями в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня щодо кожного управління. У свою чергу, управління Державного казначейства бере їх на облік і готує витяги з річного розпису призначень Державного бюджету та помісячного розпису асигнувань за територіями, які доводять до відома розпорядників коштів, що обслуговуються в управлінні. Відділення Державного казначейства на підставі бази даних формують витяги з річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету і доводять до відома розпорядників, які обслуговуються у відділенні.

Розпорядники бюджетних коштів подають відповідним органам Державного казначейства затверджені кошториси, плани використання бюджетних коштів, плани асигнувань загального фон­ду Державного бюджету.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань є підставою для прийняття розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов’язань.

Надалі після законодавчо визначеного терміну органи Держав­ного казначейства здійснюють оплату рахунків розпорядників бюджетних коштів у встановленому Державним казначейством України порядку тільки відповідно до затверджених і взятих на облік кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету та планів використання бюджетних коштів.

За умови прийняття головним розпорядником бюджетних кош­тів рішення стосовно перерозподілу раніше виділених (невикористаних) асигнувань або в разі помилково здійснених операцій, головним розпорядником до Державного казначейства України подається лист з обґрунтуванням необхідності здійснення перерозподілу виділених асигнувань та коригувальний розподіл. На підставі прийнятого рішення щодо коригування Державне казначейство України готує коригувальні реєстри та зведення реєстрів відкритих асигнувань.

Якщо розпис державного бюджету не затверджено до початку бюджетного року, Державне казначейство отримує від Міністерства фінансів України тимчасовий кошторис на певний період і витяги з нього доводить до відома головних розпорядників. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси, які затверджуються у встановленому законодавством порядку.

Упродовж року бюджетні установи можуть вносити зміни до кошторисів та планів асигнувань, які оформляються відповідними довідками в законодавчо встановленому порядку. Довідка, взята на облік органом Державного казначейства, є невід’ємною частиною кошторису та плану асигнувань бюджетної установи і водночас є обов’язковою інформацією щодо коригування обсягів взятих ними зобов’язань.

Державне казначейство обліковує пропозиції про відкриті асигнування із загального фонду державного бюджету у розрізі головних розпорядників на рахунках, відкритих за рахунками позабалансового обліку за напрямами їх використання. На підставі затверджених пропозицій Державним казначейством готується розпорядження щодо зарахувань на узагальнені рахунки відкритих асигнувань загального фонду у розрізі головних розпорядників, згідно з яким суми відкритих асигнувань зараховуються на рахунки, передбачені для обліку відкритих асигнувань головними розпорядниками. Таким чином, відкриті асигнування — це фактично дозвіл на розподіл і використання відповідних бюджет­них асигнувань, при цьому розподіл і переміщення здійснюється шляхом надання відповідної інформації, а не переміщення грошових ресурсів. Облік відкритих асигнувань ведеться на відповід­них рахунках 9 класу «Позабалансовий облік» Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів. Унаслідок цього головним розпорядникам і розпорядникам коштів нижчого рівня, які мають право перерозподіляти асигнування, особові та зведені особові рахунки не відкриваються.

Зауважимо, що згідно із Порядком змінено порядок руху коштів на зазначених рахунках. На відповідні реєстраційні (спеціальні реєстраційні) рахунки, відкриті на ім’я розпорядників бюджетних коштів за балансовими рахунками Плану рахунків, кошти на здійснення видатків зараховуються в момент оплати рахунків, а тому залишків на рахунках на кінець операційного періоду немає.

Асигнування державного бюджету, передбачені для одержувачів бюджетних коштів, враховані в показниках зведеного кошторису та зведеного плану асигнувань загального фонду відповід­ного розпорядника, включаються до його мережі, на їхнє ім’я в органі Державного казначейства відкривають реєстраційні рахунки. Порядок відкриття рахунків в органах Державного казначейства регламентується Порядком відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства, за­твердженого наказом Державного казначейства України від 02.12.2002 року № 221 із подальшими змінами і доповненнями. Цей Порядок регламентує взаємини між органами Державного казначейства і клієнтами в процесі відкриття (закриття) рахунків і є обов’язковим до застосування всіма органами Державного казначейства, розпорядниками та одержувачами коштів бюджетів та іншими клієнтами органів Державного казначейства.

Наведемо стислу характеристику та використання рахунків, які відкриваються в органах Державного казначейства.

Рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства, відповідно до порядку їх функціонування та призначення кош­тів поділяють на бюджетні та небюджетні.

Згідно із цим Порядком, до бюджетних рахунків належать рахунки для операцій клієнтів за бюджетними коштами, які, своєю чергою, поділяють на:

реєстраційні рахунки, які відкриваються розпорядниками коштів бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації видат­ків для обліку операцій із виконання загального фонду кошторисів;

спеціальні реєстраційні рахунки, які відкриваються розпорядниками коштів бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій із виконання спеціального фонду кошторисів.

Відповідно до цього нормативного документа для відкриття реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядники коштів подають до органів Державного казначейства такий пакет документів:

заяву на відкриття рахунка в системі органів Державного казначейства, підписану керівником та головним бухгалтером;

копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;

копію затвердженого положення або статуту про установу, організацію, засвідчену вищим органом, що здійснює реєстрацію;

копію документа, що підтверджує взяття клієнта на податковий облік, засвідчену органом податкової служби;

картку зі зразками підписів осіб, яким, відповідно до законодавства України, надано право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та інші розрахункові документи, та відбитка печатки;

довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду;

документ про реєстрацію клієнта як платника соціальних страхових внесків;

затверджений кошторис доходів і видатків.

Якщо в складі установ є відокремлені структурні підрозділи, які розташовані на інших адміністративних територіях і не мають статусу юридичних осіб, означеним об’єктам господарювання відкривають тільки спеціальні реєстраційні рахунки з обліку коштів, які надійшли як плата за послуги, що надаються бюджетним установам.

Розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів, а також інших клієнтів здійснюється органами Державного казначейства відповідно до умов договорів між органом Державного казначейства і власниками рахунків, на підставі яких здійснюють їх розрахункове обслуговування відповідно до лімітів і затверджених кошторисів доходів і видатків або планів використання бюджетних коштів.

Надходження бюджетних коштів загального фонду, проведення внутрішніх розрахунків і доходи загального фонду в бухгалтерському обліку обліковують на таких рахунках:

рахунок № 31 «Рахунки в банках»;

рахунок № 32 «Рахунки в казначействі»;

рахунок № 70 «Доходи загального фонду».

Стисло схарактеризуємо кожен із указаних рахунків.

Окремі видатки розпорядників бюджетних коштів, що визначені нормативно-правовими актами, можуть здійснюватися через рахунки, відкриті в установах банків. Так, для обліку грошових коштів на поточних рахунках в установах банків призначений рахунок № 31 «Рахунки в банках», який, своєю чергою, має такі субрахунки:

№ 311 «Поточні рахунки на видатки установи» — обліковуються кошти, що надійшли в розпорядження головного або нижчих розпорядників коштів на утримання установи або на централізовані заходи;

№ 312 «Поточні рахунки для переведення підвідомчим установам» — головними розпорядниками коштів та розпорядниками коштів II ступеня обліковуються кошти для переказу підвідомчим установам.

Рахунок активний, але слід пам’ятати, що в банку він є пасивним. Так, у бюджетній установі за дебетом субрахунків № 311 та № 312 відображають надходження коштів, в установі банку, навпаки, суми бюджетних коштів, що надійшли бюджетній установі, відображають за кредитом цього рахунка.

Облік грошових коштів на реєстраційних рахунках в органах Державного казначейства ведуть на рахунку № 32 «Рахунки в каз­начействі», субрахунок № 321 «Реєстраційний рахунок», на якому обліковують рух бюджетних коштів, виділених розпорядникові для утримання установи та на централізовані заходи.

Усі наведені субрахунки активні, грошові. Облік операцій щодо руху коштів на зазначених рахунках за меморіально-ордерної системи обліку ведеться в накопичувальній відомості руху коштів фор­ми № 381, меморіальний ордер № 2 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду в органах Державного казначейства та установах банків». Накопичувальні відомості складають окремо за кожним реєстраційним, поточним рахунком установи. Вони побудовані за шаховою формою і за наявності кількох рахунків нумеруються відповідно 2—1, 2—2, 2—3 тощо.

Записи у накопичувальні відомості здійснюють щоденно на підставі виписок із реєстраційних чи поточних рахунків на підставі доданих до них підтверджувальних документів.

У разі автоматизованого ведення бухгалтерського обліку використовують форму № 381-авт. (бюджет).

Для обліку доходів за загальним фондом призначено пасивний рахунок № 70 «Доходи загального фонду», який, у свою чергу, розподіляється на два субрахунки:

№ 701 «Асигнування із державного бюджету на видатки установи та інші заходи»;

№ 702 «Асигнування із місцевого бюджету на видатки установи та інші заходи».

Аналітичний облік отриманих асигнувань ведуть у картці аналітичного обліку отриманих асигнувань, яку відкривають на рік і ведуть за кодами функціональної класифікації та в розрізі кодів економічної класифікації. Записи щодо отриманих асигнувань здійснюють на підставі виписок органів Державного казначейства (установи банків) із реєстраційних та поточних рахунків.

Для аналітичного обліку асигнувань, перерахованих розпорядникам коштів нижчого рівня, використовується книга аналітичного обліку асигнувань, перерахованих підвідомчим установам.

Книгу відкривають на рік за кожним кодом функціональної класифікації та кодом економічної класифікації видатків. Записи до неї здійснюють на підставі виписок органу Державного казначейства (установи бан­ку) із реєстраційних (поточних) рахунків.

За рядком «Затверджено кошторисом на рік» заповнюють кошторисні призначення. Впродовж року вони можуть коригуватися на підставі змін, що вносяться до кошторисів у порядку, встановленому чинним законодавством. Інформація про надходження асигнувань містить:

дату виписки органу Державного казначейства (установи банку);

назву і номер документа;

обсяг асигнувань (суми), що загалом надійшли, із розподілом за кодами економічної класифікації.

У разі відкликання (повернення) асигнувань фіксуються аналогічні показники. При цьому сума асигнувань записується зі знаком «мінус».

Бухгалтерські проведення з обліку надходження бюджетних коштів та доходів загального фонду наведено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3