Розділ іі. Земельно-оціночна структуризація території населеного пункту

2.1 Види зонування та їх структурні одиниці

Головним у земельно-оціночній структуризації є встановлення відносної од­норідності території за визначеними факторами, які впливають на потенційну прибутковість, соціально-економічні переваги відповідних земельних ділянок, си­стематизацію наявної інформації. Дотримання зазначеного принципу гарантує врахування природи окремих елементів території на різних ієрархічних рівнях.

Залежно від поставленої мети, зонування території населеного пункту необ­хідно провести за типами:

- Кадастрове зонування;

- Функціональне зонування;

- Земельно-оціночне зонування;

- Природно-сільськогосподарське зонування (районування).

Процедура кадастрового зонування передбачає чітке виділений та характе­ристику таких структурних одиниць:

земельна ділянка—> кадастровий квартал —> кадастрова зона —> населений пункт. . Межі вказаних структурних одиниць відображаються на індексних кадастро­вих картах і- планах у поєднанні їх визначеними кадастровими номерами.

Функціональне зонування передбачає виділення в межах населеного пункту однорідних :За характером використання земельних ділянок. Виділяють такі функ­ціональні зони:

сельбищна територія (ділянки житлових будинків, громадських установ, а також площі, парки, сквери, бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва, мі­сця загального користування). У межах сельбищної зони можливе виділення її зон: громадський центр; житлова забудова; зони транспортної мережі й інфраструктури та ін.

• виробнича територія (призначена для розміщення промислових підприємств і пов'язаних з ними виробничих об'єктів);

• зона ландишфтно-рекреційних територій (входять озеленені і водні простори у межах забудови міста ї його зеленої зони: парки, лісопарки, ландшафти, що охороняються, курортні зони).

Оціночне зонування передбачає визначення таких структурних одиниць: земельна ділянка квартал —> оціночний район —> економі ко-плану вальна зона —> населений пункт (у цілому) .

Зазначене зонування території виконується під час проведення земельно-оціночних робіт для спрощення виконання та підвищення точності оцінки земе­льних ділянок. При оціночному зонуванні межі земельних ділянок і кварталів, в переважній більшості, співпадають. Визначення меж оціночних районів та економіко-планувальних зон здійснюється за наявними функціональними, архітектур­ними та споживчими властивостями земель, що окреслені чіткими планувальни­ми межами, тобто:

оціночний район - частина території населеного пункту, Що мас визначені межі, які проходять за лінійними або природними рубежами, включає структурні одиниці - квартали, що об'єднані за однорідністю функціонального використан­ня, однотипністю архітектурно-планувальних особливостей і мають відповідний рівень інженерно-інфраструктурного облаштування.

економіко-планувальна зона — частина території населеного пункту з визначеними межами, сформована на основі оціночних районів за однорідністю функціонального використання, близькістю їх місця розташування та близькістю зна­чення, комплексного індексу.

На основі земельно-оціночної структуризації території та виділення земельно-оціночних одиниць, а межах яких у подальшому здійснюють збір, обробку та розрахунок окремих коефіцієнтів складають таблицю «Земельно-оціночна структуризація території населеного пункту»(додаток 6).

На кресленні межі визначених структурних одиниць вказують відповідним кольором, також вказується номер і площа оціночної одиниці.

Природно-сільськогосподарське зонування (районування) проводять пере­важно на сільськогосподарських угіддях за межами населених пунктів, але з урахуванням наявної кількості сільськогосподарських угідь у межах населених пунк­тів. Таке зонування виконується на загальних ,принципах. Природно-сільськогосподарські зони для населених пунктів визначаються методом інтерполяції зон (районів), що його оточують.

Згідно ст.197 Земельного кодексу України однією із складових частин державного земельного кадастру є кадастрове зонування. Ка­дастрове зонування включає встановлення [1, с.98]:

- місця розташування обмежень щодо використання земель;

- меж кадастрових зон та кварталів;

- меж оцінюваних районів та зон;

- кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної оди­ниці).

В Україні зонування земель здійснюється відповідно до положень Земельного кодексу, Законів України “Про основи містобудування”, “Про планування і забудову території” та інших нормативно-правових актів

Процедура кадастрового зонування передбачає чітке виділення та характеристику таких структурних одиниць:

Земельна ділянка → кадастровий квартал → кадастрова зона → населений пункт.

Межі вказаних структурних одиниць відображаються на індексних кадастрових картах і планах у поєднанні з їх визначеними кадастровими номерами [2, с.14].

Земельна ділянка – це ділянка землі, на якій розповсюджуються гомогенні права власності і яка являє собою єдину власність, має фіксовані межі та характеризується певним місцем розташування, природними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським станом та ін. характеристиками, які є її суттєвими складовими.

Кадастровий квартал – це компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами.

Кадастрова зона – це сукупність (об'єднання) земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території сільської (селищної) ради, або об 'єднання кадастрових кварталів у населених пунктах.

Населений пункт – це первинна одиниця розселення людей в межах даної забудованої ділянки, яка постійно або сезонно використовується для проживання людей.

Що стосується с. Геніївка , то в ньому виділено 15 кварталів, що чітко відоражені у додатках на проекті економіко-планувального зонування території.