Тема 1.3. Правовий статус фізичних та юридичних осіб як суб’єктів підприємницького права.

1. Загальна характеристика суб'єктів господарювання.

2. Громадяни – підприємці як учасники підприємницьких правовідносин.

3. Підприємства як учасники підприємницьких правовідносин.

Загальні положення щодо осіб, які можуть займатися підприємницькою діяльністю, містяться у ГК та ЦК України. Для характеристики цих осіб означені нормативні акти допускають паралельне існування декількох термінів: "суб'єкт підприємницької діяльності" (див., наприклад, ст. ст. 74, 130, 209 ГК України), "суб'єкт підприємництва" (див., наприклад, ст. ст. З, 45, гл. 23 ГК України), а також "підприємець" (див, наприклад, ст. ст. 21, 46 ГК України). Натомість ЦК України відмовляється від єдиного узагальнюючого поняття і запроваджує термін "підприємець" стосовно фізичних осіб (див., наприклад, ст. 35, гл. 5 ЦК України), а також прикметник "підприємницькі" стосовно юридичних осіб — товариств (див., наприклад, ст. 83 ЦК України). Поняття "суб'єкт підприємницької діяльності" співвідноситься із поняттям "суб'єкт господарської діяльності" так само, як співвідносяться поняття "підприємницька діяльність" і "господарська діяльність", тобто як часткове із цілим. Поняття суб'єкта підприємницької діяльності (підприємця) ГК України не містить чіткого визначення поняття "суб'єкт підприємницької діяльності", формулюючи його опосередковано через поняття "господарська діяльність" і "суб'єкт господарювання". Так, за змістом ч. 2 ст. З ГК України суб'єктами підприємництва вважаються особи, які займаються підприємницькою діяльністю "для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку". Стаття 42 ГК України, визначаючи підприємництво як вид господарської діяльності, прирівнює суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з ознаками підприємницької, до підприємців. Тому, виходячи з цього, поняття суб'єкта підприємницької діяльності слід розглядати крізь призму визначення поняття "суб'єкт господарської діяльності" з урахуванням специфіки, обумовленої зайняттям саме підприємницькою діяльністю. Ознаки суб'єкта підприємницької діяльності (підприємця):1). Підприємцями визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють підприємницьку діяльність. 2). Підприємці мають відокремлене майно. Стосовно юридичних осіб це, зокрема, означає, що на час реєстрації їх як суб'єктів господарської діяльності необхідна наявність майна, склад та порядок внесення якого визначається їх засновниками. Щодо фізичної особи-підприємця законодавство не передбачає положень, що безпосередньо регулюють відокремлення майна, яке використовується нею для зайняття підприємницькою діяльністю, від її особистого майна. 3). Суб'єкти господарювання несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах відокремленого майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частина 2 ст. 55 ГК України містить загальний перелік суб'єктів господарювання, який можна застосувати і для класифікації суб'єктів підприємницької діяльності. Ними вважаються:

1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Незважаючи на те, що ГК України неодноразово називає філії, представництва та інші структурні підрозділи юридичних осіб суб'єктами господарської діяльності, такими за своєю правовою природою вони не є.

Найпростішою формою здійснення підприємницької діяльності є форма приватного підприємництва фізичними особами, тобто без створення підприємств чи інших юридичних осіб. Ринкова економіка надає можливості людині, яка має бажання, знання, кошти або майно і на яку не поширюються законодавчі заборони, розпочати справу і втілити у життя своє уявлення про ефективну, прибуткову діяльність та, як наслідок, досягти матеріального добробуту.

Спеціального нормативного акта, який встановлював би правовий статус громадянина-підприємця, на сьогодні не існує. Відповідні положення щодо права фізичної особи на зайняття підприємницькою діяльністю містяться у гл. 13 ГК України, гл. 5 ЦК України та у відповідних галузевих документах, що регулюють відповідний вид діяльності. 19 жовтня 2000 р. ВРУ прийняла Закон № 2063-Ш "Про державну підтримку малого підприємництва", ст. 1 якого віднесла фізичних осіб — приватних підприємців до суб'єктів малого підприємництва.

Загальне визначення фізичної особи—суб'єкта підприємницької діяльності міститься у підпункті 3.8.1 п. 3.8 ст. З Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затв. наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97, відповідно до якого підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність.

Характеристика правового статусу громадянина-підприємця: 1). Громадянином-підприємцем є фізична особа. Згідно зі ст. 24 ЦК України фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин (особистих немайнових та майнових відносин — див. ст. 1 ЦК України). 2). Згідно зі ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом та, відповідно, набувати статусу громадянина-підприємця має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. 3). Громадянин-підприємець самостійно діє на ринку, вступаючи у відносини, набуваючи при цьому відповідних прав та обов'язків. 4). Громадянин-підприємець здійснює діяльність в межах універсальної правоздатності — права займатися підприємницькою діяльністю, передбаченого ст. 42 Конституції України. Це означає можливість особи займатися будь-яким видом підприємницької діяльності, здійснення якого не суперечить законодавству. Він діє без установчих документів на відміну від юридичної особи, яка діє в межах спеціальної правоздатності та обмежена видами діяльності, встановленими засновниками в установчих документах. 5). Згідно з ч. 5 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 ГК України, зокрема, він може здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону. Проте законодавство містить обмеження щодо можливості провадження приватними підприємцями певних видів діяльності. Поряд із загальними обмеженнями у здійсненні підприємницької діяльності, встановленими ст. 4 ЗУ "Про підприємництво", фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності не можуть, зокрема: а) надавати фінансові послуги, якщо інше прямо не передбачене законом; б) займатися діяльністю у сфері організації телебачення і радіомовлення; в) займатися космічною діяльністю; г) займатися діяльністю у сфері здійснення операцій з металобрухтом; та інш. Видами діяльності, передбачені законом. 6). Громадянин-підприємець уособлює і власника відповідного бізнесу, і орган управління ним. 7). Чинне законодавство України не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна. 8). Громадянин-підприємець має можливість обрати спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою. 9). Громадянин-підприємець має можливість не відкривати банківський рахунок, працювати виключно за готівкові кошти і використовувати готівкову виручку на свій розсуд. 10). Фізична особа набуває статусу суб'єкта підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Домінуюче місце серед суб'єктів підприємницького права належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Відповідно до ст. 62 ГКУ підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, як організацій-

ні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками. Організаційно-правова форма передбачає класифікацію підприємств залежно від трьох форм власності. Частина 1 ст.63 ГКУ визначає наступні підприємства, залежно від: I.) форм власності: 1.) приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання 2.) підприємство, що діє на основі колективної власності. 3.) комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. 4.) державне підприємство, що діє на основі державної власності. 5.) Спільне підприємство - це організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності. 6.) Ч.1 ст.63 ГКУ визначає, що крім перелічених видів підприємств в Україні можуть діяти інші види підприємств, передбачені законами України. До таких видів, зокрема, належить іноземне підприємство. Це підприємство, що діє виключно на власності іноземних громадян або іноземних ю/о, або діюче підприємство України, придбане повністю у власність цих осіб. II.) Залежно від способу утворення та формування статутного фонду розрізняють: а) унітарні — створюються одним засновником; б) корпоративні - утворюються двома або більше засновниками. III.) Крім форм і видів законодавець застосовує для класифікації підприємств поняття категорії Категорія означає техніко-економічну класифікацію усіх підприємств усіх організаційно-правових форм за кількістю працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції протягом року. За цим критерієм розрізняють: малі, великі, та середні підприємства.

Об'єднання підприємств - господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань. Існують такі види об'єднань підприємств: 1). Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можна виділити: господарські об'єднання та державні чи комунальні господарські об'єднання. 2). Залежно від організаційно-правової форми об'єднань підприємств: асоціація; корпорація; консорціум; концерн.

Відповідно до ЗУ „Про промислово-фінансові групи в Україні” в Україні створюються промислово-фінансові групи. Промислово-фінансова група - об'єднання, яке створюється за рішенням КМУ на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

Господарські статутні товариства кваліфіковано законом як організаційно-правову форму підприємства, заснованого на колективній власності. Ця форма має істотні особливості щодо створення, діяльності, юридичного статусу товариств. Правове становите господарських товариств визначається ГКУ, ЦКУ, а також ЗУ „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. Статутні товариства є різновидом підприємств, тому вони діють також на підставі законодавства про підприємства.