Тема 2.5. Правове регулювання зед суб’єктів підприємницької діяльності.

1. Поняття, принципи та суб'єкти зед. Державне регулювання зед.

2.Зовнішньоекономічний договір. Відповідальність за порушення у сфері зед.

3.Правовий режим іноземних інвестицій. Правовий статус сез.

Відповідно до ст. 377 ГКУ під зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) суб'єктів господарювання розуміють господарську діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються ГКУ, ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими нормативно-правовими актами.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

1) юридичні особи - господарські організації - державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) фізичні особи - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридич-ними особами згідно із законодавством України (наприклад, філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законодавством.

У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи , утворені в Україні органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

• Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб’єктів ЗЕД, створення рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин і використання суб’єктами ЗЕД доходів та інвестицій, заохочення конкуренції, обмеження монополізму суб’єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання ЗЕД здійснюють а) ВРУ, б) КМУ, в) НБУ, г) Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, д) ДМСУ відповідно до її компетенції, визначеної ст. 9 ЗУ «Про ЗЕД», а також органи місцевого самоврядування.

Однією з форм державного регулювання ЗЕД є встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України. Такий режим встановлений ДКМУ від 19-02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Наступною формою є митне регулювання ЗЕД, яке здійснюється згідно з МКУ, ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», іншими законами. Єдиним митним тарифом та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано ВРУ.

Ліцензування і квотування експорту та імпорту як форми державного регулювання ЗЕД запроваджуються відповідно до ст. 16 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції від 20.11.2003 р.).Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування. Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається КМУ за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики з визначенням списку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підпадає під режим ліцензування, а також періоду дії цього режиму та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару. Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії. Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики - Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, а також у межах наданих ним повноважень - відповідним республіканським органом АРК, структурним підрозділам обласної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Правовою формою реалізації ЗЕД служить зовнішньоекономічний договір (контракт). Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. КМУ з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію. Правовою базою для цього є УПУ «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні» від 07.11.1994 р. та Н-з Мінекономіки (МЕУ)«Про порядок реєстрації й обліку зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 29.06.2000 р.№ 136.Форма і зміст зовнішньоекономічного договору повинні відповідати Положенню про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затв. н-м МЕУ від 06.09.2001 р. № 201, що застосовується при укладенні договорів купівлі-продажу товарів (послуг, робіт) і товарообмінних договорів між українськими й іноземними суб'єктами господарської діяльності. У контракті мають бути вказані: назва, номер, дата і місце укладення договору (контракту); преамбула; предмет договору; кількість і якість товару (обсяг виконаних робіт, наданих послуг); базисні умови поставки товару (приймання-здавання виконаних робіт або послуг); ціна і загальна вартість договору; умови платежів; умови приймання-здавання товару (робіт, послуг); упаковка і маркування; форс-мажорні обставини; санкції і рекламації; урегулювання спорів у судовому порядку. За домовленістю сторін у договорі можуть міститися додаткові умови.

УПУ «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04. 10.1994 р. з метою однакового тлумачення комерційних термінів при укладенні договорів, предметом яких є товари (роботи, послуги), встановлена необхідність застосовування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів, підготовлених Міжнародною торговельною палатою (далі - Правила ІНКОТЕРМС). Правила ІНКОТЕРМС («базисні умови поставки») розроблені Міжнародною торговельною палатою і в даний час діють у редакції 2000 р.

Суб'єкти ЗЕД несуть відповідальність у видах і формах, передбачених ст. 33 ЗУ «Про ЗЕД», іншими законами України і/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Згідно зі ст. 33 ЗУ «Про ЗЕД» у сфері ЗЕД можуть застосовуватися такі види відповідальності: майнова відповідальність - застосовується у формі матеріального відшкодування прямих і непрямих збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральних збитків, а також майнових санкцій; кримінальна відповідальність застосовується тільки у випадках, передбачених кримінальним законодавством України. Згідно зі ст. 37 ЗУ «Про ЗЕД» за порушення цього або зв'язаних з ним законів України до суб'єктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані спеціальні санкції:

• накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами ЗЕД й іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків відповідно до цього закону або зв'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України і/або рішеннями судових органів України;

• застосування до конкретних суб'єктів ЗЕД й іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами положень ЗУ «Про ЗЕД» щодо зазначених у ньому положень, які встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави;

• тимчасове призупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення ЗУ «Про ЗЕД» або пов'язаних з ним законів України, здійснення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені ГКУ, ЗУ «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р.

Інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність - сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Особливості режиму іноземних інвестицій на території України визначаються ЗУ «Про режим іноземного інвестування» від І9.03.1996 р., дія якого поширюється виключно на іноземних інвесторів і підприємства з іноземними інвестиціями. Загалом щодо іноземних інвестицій та форм їх здійснення на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Винятки передбачаються чинним законодавством та міжнародними договорами України. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється відповідно до розд. III ЗУ „Про режим іноземного інвестування” та Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженого ПКМУ від 07.08.1996 р. №928.Проводять таку реєстрацію Рада міністрів АРК, обласні Київська та Севастопольська міські державні адміністрації після фактичного здійснення інвестицій.

Специфіка регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах установлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони.

Спеціальна (вільна) економічна зона (СЕЗ) - частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності .з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, упровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України. Правовий режим СЕЗ в Україні визначається ГКУ, ЗУ «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992 р., ПКМУ «Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні» від14.ОЗ.І994р. №167.Територія і статус, у тому числі строк, на який вона створюється, визначаються окремим законом для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

Згідно із ГКУ, ЗУ «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі СЕЗ:зовнішньоторговельні зони - частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням; комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій запроваджується спеціальний режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємства, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення; науково-технічні зони - це СЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу; туристично-рекреаційні зони - це СЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності;банківсько-страхові (офшорні) зони - це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів; зони прикордонної торгівлі - частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетинання кордону і торгівлі.