Кістки лицевого відділу черепа, які формують остов ротової порожнини

Стінка ротової порожнини	Кістки, що формують стінку ротової порожнини
Дах (кісткове піднебіння)	- піднебінні відростки різцевої кістки - піднебінні відростки верхньощелепної кістки - горизонтальні пластинки піднебінної кістки
Дно	- нижньощелепна кістка
Кістки між гілками нижньощелепної кістки	- під’язикова кістка

Звернути увагу на зміст таких понять як кісткове піднебіння, вилична дуга та кісткова орбіта або очна ямка.

Кісткове піднебіння, що є основою для твердого піднебіння, утворене піднебінними відростками різцевої кістки, піднебінними відростками верхньощелепної кістки та горизонтальними пластинками піднебінної кістки.

Вилична дуга розміщена між кістками лицевого та мозкового відділів черепа, утворена виличним відростком вискової кістки та висковим відростком виличної кістки. Вона є точкою закріплення деяких м’язів голови, а також кістковим орієнтиром для проведення новокаїнових блокад під час оперативних втручань.

Кісткова орбіта є вмістилищем зорового аналізатора. Відмітити, що в собаки та свині очна ямка не замкнута, так як лобова кістка не з’єднується з виличною дугою. У великої рогатої худоби та коня, навпаки, очна ямка замкнута, так як у великої рогатої худоби з’єднуються відростки лобових та виличних кісток, а в коня – відростки лобових та вискових кісток. Користуючись схемами 22, 23, 24 розглянути, якими кістками утворена кісткова орбіта в різних видів свійських тварин.

Схема 22.

Схема будови кісткової орбіти в собаки та свині

виличний відросток лобової кістки

Кісткова орбіта лобовий відросток виличної кістки

слізна кістка

Схема 23.

Схема будови кісткової орбіти у великої рогатої худоби

виличний відросток лобової кістки

Кісткова орбіта лобовий відросток виличної кістки

висковий відросток виличної кістки

слізна кістка

Схема 24.

Схема будови кісткової орбіти в коня

виличний відросток лобової кістки

Кісткова орбіта виличний відросток вискової кістки

висковий відросток виличної кістки

слізна кістка

Звернути увагу, що приносові синуси – це порожнини між зовнішніми та внутрішніми пластинками деяких плоских кісток лицьового відділу черепа. Функціонально приносові пазухи не пов’язані із системою органів дихання, проте анатомічно вони сполучаються з носовою порожниною та вистелені тонкою слизовою оболонкою, що зростається з окістям. Синуси заповнені повітрям, що збільшує об’єм та міцність відповідних кісток і, разом із тим, зменшує вагу, а отже і вагу черепа в цілому, що особливо важливо, так як череп знаходиться на кінці довгого важеля із шийних хребців. Найбільш поширеними є наступні приносові пазухи: верхньощелепна, лобова, клиноподібна та піднебінна. Ступінь розвитку синусів залежить від ряду факторів: масивності жувального апарату, зокрема кутніх зубів, у великої рогатої худоби також від наявності рогів, у свині – від здатності рити землю та виривати корені. Наголосити, що найкраще синуси виражені у великої рогатої худоби, добре – в свині і коня і найгірше – в собаки.

Далі, посилаючись на схеми 25, 26, 27, акцентувати увагу на видових особливостях приносових синусів.

Схема 25.