18. Формування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом

Управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства є процес, в якому діяльність, направлена на досягнення мети, розглядається не як одноразова, а як серія безперервних, взаємозв'язаних дій – функцій управління, об'єднаних процесами комунікацій і ухвалення рішень, що пов'язують.

Управління конкурентоспроможним потенціалом може здійснюватися як в рамках загальних завдань системи управління підприємства в цілому, так і спеціальною системою управління, що має всі необхідні атрибути, елементний склад, принципи функціонування, структуру, інформаційне, економічне, кадрове, правове і організаційне забезпечення.

У тих випадках, коли управління конкурентоспроможним потенціалом проводиться в рамках загальних завдань управління підприємством, виникають труднощі системного розвитку і використання наявних можливостей. Рішення окремих блоків завдань в рамках функціональних підсистем, що діють, не дає того ефекту, який можна було б чекати при правильному їх поєднанні.

Тому при управлінні конкурентоспроможним потенціалом в рамках загальної системи управління зв'язку між окремими підсистемами, задіяними в управлінні їм, слабкі або повністю відсутні, що і зумовлює низьку ефективність результатів.

Подолати дані недоліки можливо на основі створення спеціального механізму управління конкурентоспроможним потенціалом промислового підприємства (МУКППП).

Під механізмом управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства (МУКППП) розуміється сукупність способів забезпечення взаємозв'язаної діяльності функціональних підрозділів підприємства з метою ефективного використання можливостей підприємства для розвитку його конкурентних переваг в рамках встановленої організаційної структури.

Формування механізму управління допомагає реалізувати конкурентоспроможну стратегію підприємства, яка виробляється залежно від його місії і цілей і направлена на зміцнення положення підприємства на ринку. МУКППП створює необхідні передумови, для того, щоб працівники підприємства різних рівнів управління дістали можливість моделювати майбутнє свого підприємства, розвиваючи його можливості.

Механізм управління повинен створюватися з урахуванням певних підходів і принципів. До основних підходів слід віднести: системний і ситуативний підходи.

Застосування системного підходу припускає розгляд всіх елементів системи у взаємозв'язку; визначення цілей і критеріїв функціонування механізму управління і кожного його елементу окремо; узгодження локальних критеріїв і підпорядкування їх глобальному критерію, загальній меті.

Найважливішою вимогою системного підходу є забезпечення однонаправленості цілей всіх елементів системи. Це означає, що для ефективності механізму управління повинна бути задана конкретна, реальна сукупність цілей, що мають пріоритетність співвідношення. Вони повинні мати кількісне вимірювання, що дозволяє оцінити ступінь їх досягнення.

Системний підхід до формування механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства полягає в наступному:

не випускати з уваги жодну з управлінських завдань, без рішення якої реалізація цілей виявиться неповною; виявлення і взаємозв'язок функцій, що забезпечують рішення цих задач по вертикалі і горизонталі.

Використання системного підходу при побудові і функціонуванні механізму управління забезпечує цілеспрямовану і високоефективну взаємодію всіх його елементів. Відповідно до вимог системного підходу МУКППП володіє наступними властивостями: цілісність, подільність, відвертість системи, динамізм.

Основними принципами функціонування механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства є керованість, плановість, адекватність, безперервність розвитку, міжсистемна і внутрішньосистемна сумісність, відповідність механізму управління системі, для якої він створений, економічність, зворотний зв'язок.

Керованість – у відповідності, з якою механізм управління конкурентоздатним потенціалом підприємства повинен бути здатним вносити зміни в хід виконуваних робіт. Це припускає, що підсистема, що управляє, має в своєму розпорядженні інструменти дії на керовану підсистему.

Плановість дій означає, що процес використання і розвитку конкурентоздатного потенціалу повинен бути елементом як стратегічного планування розвитку підприємства, так і поточного планування його діяльності.

Адекватність. Цей принцип означає, що механізм управління мінятися відповідно до зміни цілей системи, структури його елементів і т.п., але в той же час він повинен бути стійкий і незалежний від зміни методів і засобів реалізації завдань управління.

Безперервність розвитку. Механізм управління конкурентоздатним потенціалом підприємства, зміст виконуваних робіт, повинні постійно удосконалюватися відповідно до підвищення складності виробництва, появи технічних, організаційних, управлінських інновацій

Міжсистемна і внутрішньосистемна сумісність припускає, що управління розвитком системи повинне йти не у відриві, а в тісному взаємозв'язку зі всіма складними підсистемами управління як цільовими, так і функціональними, а також розвиватися на єдиній організаційній і методичній основі управління.

Відповідність механізму управління системі, для якої він створений, – це означає, що механізм управління повинен охоплювати всі елементи системи, об'єктивно враховувати особливості їх функціонування в умовах конкретного підприємства, реально підходити до можливості їх зміни.

Економічність – іншими словами однієї з провідних цілей функціонування механізму управління повинна бути раціоналізація витрат на управління, забезпечення отримання максимальної економічної ефективності при вдосконаленні управління виробничим потенціалом.

Зворотний зв'язок – цей принцип є універсальним при побудові систем управління. Підприємство як відкрита система постійно отримує інформацію з свого оточення. Це допомагає пристосуватися і робити дії коректувань по виправленню відхилень від прийнятого курсу.

Як вже було встановлено, механізм управління конкурентоздатним потенціалом підприємства будується на основі системного підходу. Тому правомірне виділення суб'єкта і об'єкту механізму.

Серед блоків механізму можна виділити статичні і динамічні. До статичних блоків можна віднести правовий і мотиваційний, оскільки вони забезпечують інструментарій роботи механізму.

До динамічних слід віднести блоки – стратегічного управління; економічного забезпечення, організаційно-функціональний; інформаційний і блок управління опором.

Правове забезпечення означає створення нормативної бази управління конкурентоспроможністю по напрямах: загальні і приватні нормативи, нормативи оцінки дії чинників зовнішнього і внутрішнього середовища та інші. Елементи правового забезпечення покликані здійснювати регулювання правовідносин між суб'єктами господарювання.

У правовому блоці можна виділити чотири групи правових норм:

- систему правових норм, регулюючих способи дії підприємств (внутрішню організаційно-економічну діяльність) і процеси їх організації;

- систему правових норм, регулюючих правовідношення в процесах виробничо-господарської діяльності: при створенні продукції і технології, розвитку виробництва, виготовленні продукції і наданні послуг, в маркетинговій діяльності;

- систему норм, регулюючих правовідношення між органами державної влади і управління підприємствами різних організаційно-правових форм;

- систему норм антимонопольного законодавства.

Об'єкт управління механізму конкурентоздатного потенціалу підприємства складається з виробничого, інноваційного, фінансового, маркетингового, управлінського, комунікаційного, трудового потенціалів, які розглядаються в єдності своїх взаємозв'язків.

Умовою функціонування механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства є наявність чотири складових його ефективної роботи. До них відносяться, чітко сформульовані цілі роботи механізму; встановлені критерії його роботи; інструменти, за допомогою яких забезпечується робота всього механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства; ресурси, які дозволяють реалізувати поставлені цілі.

У основі формулювання цілей механізму лежить принцип розгляду його як цілеспрямованої системи, що має глобальні цілі для підприємства в цілому і конкретні для кожної функціональної підсистеми. Постановка цілей на верхньому рівні пояснюється прагненням підприємства до розробки інновацій, виробництва, фінансів, збуту. Конкретні цілі забезпечують досягнення мети вищого порядку ієрархії. Базовим при формулюванні цілей нижчого рівня є програмно-цільовий підхід, при якому дотримується вимога, що вся сукупність функцій, робіт і зусиль підпорядкована досягненню наперед встановленої кінцевої мети, в нашому випадку забезпеченню конкурентоспроможності підприємства.

Наступній ефективності роботи механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства, що становить, є встановлення критеріїв його роботи. Критерій це ознака на підставі, якої проводиться оцінка ефективності управління конкурентоздатним потенціалом підприємства. Критерії управління є кількісні аналоги цілей. До таких критеріїв відноситься: рівень конкурентоспроможності підприємства, об'єм продажів, частка ринку, коефіцієнт оновлення асортименту і ін.

Ухвалення рішень про формування і розвиток конкурентоздатного потенціалу підприємства припускає застосування різних інструментів – методів дії на елементи потенціалу для досягнення мети підприємства. Наприклад, ряд матриць як набір інструментів, що дозволяють проводити оцінку потенціалу, або вибирати різні моделі поведінки підприємства залежно від ситуації.

Під ресурсами управління слід розуміти джерела дії на стан відповідних чинників управління Результатом цих дій буде приведення об'єкту управління відповідно до поставлених цілей.Обмеження по ресурсах можуть привести до необхідності перегляду раніше сформульованих цілей роботи механізму.

Механізм управління конкурентоспроможним потенціалом формується на основі поєднання і системної взаємодії певних блоків, що забезпечують його працездатність.

Крім загального взаємозв'язку всіх блоків між ними повинні діяти цільові, семантичні і логічні зв'язки, що забезпечують функціонування механізму. Цільові зв'язки забезпечують зіставність відносної цінності будь-якого курсу дій з їх альтернативним курсом. Семантичні зв'язки визначають смислове значення дій функціональних блоків, направлених на загальну мету – управління конкурентоздатним потенціалом підприємства. Логічні зв'язки дозволяють не тільки структурувати рішення кожній проблем відповідно до поставлених цілей, але і вибрати найбільш ефективний шлях їх досягнення.

Між блоками механізму крім загальних взаємозв'язків, визначуваних його системним характером, формуються зв'язки, що діють на постійній підставі, що обумовлене семантичним зміст цілей створення блоків.

Організаційні зусилля базуються на мотивації і економічному забезпеченні. Програмно-цільовий блок дає завдання економічному блоку. Правова база є основою для мотивації праці, інформація для вироблення стратегії, аналізу зовнішнього середовища, вивчення свого стану.

Підготовлені альтернативи перетворюються на остаточне управлінське рішення в блоці стратегічного управління, який дає завдання організаційно-функціональному блоку по його реалізації.

Організаційно-функціональний блок забезпечує рішення двох типів завдань, що стоять перед механізмом управління конкурентоздатним потенціалом, - внутрішніх і зовнішніх. Внутрішні задачі стосуються функціонування самого механізму; зовнішні – організації виконання управлінських рішень, що готуються механізмом з питань управління конкурентоспроможністю підприємства.

Зовнішні рішення, забезпечуються делегованими механізму повноваженнями по розпорядженню персоналом і ресурсами, задіяними у формуванні і розвитку конкурентоздатного потенціалу підприємства. Внутрішні завдання по організації функціонування механізму визначаються напрямом зв'язків між блоками, синхронізацією їх взаємодії.

Використовуючи наявні інструменти, організаційно-функціональний блок організовує роботу блоків стратегічного управління, інформаційного, економічного забезпечення по збору, обробці первинної інформації, налагодженню інформаційних зв'язків і системи комунікацій по діагностиці, підготовці альтернатив стратегії конкурентоспроможності. Інформаційне забезпечення припускає проведення робіт у напрямі накопичення і обробки поточної інформації, створення банку ідей по формуванню і розвитку конкурентоздатного потенціалу, що викликає необхідність застосування відповідних інформаційних технологій. Питання інформаційного забезпечення і використання інформаційних технологій – актуальні, їм присвячений ряд методичних розробок і публікацій.

Особливе місце в структурі суб'єкта управління механізму відводиться блоку – управління опором змінам, який, хоч і входить в суб'єкт, повинен розглядатися як окрема складова. Це пов'язано з тим, що основними завданнями цього блоку є подолання опору змінам в об'єкті, пов'язане з управлінською дією механізму.

Робота блоку управління опором змінами при формуванні, збереженні і розвитку конкурентного потенціалу підприємства повинна грунтуватися на наступних принципах: постійний стан готовності до рішучих дій і змін; наявність принципів роботи команди на рівні вищого керівництва, підбір працівників, які уміють створити і донести бачення, місію і цілі організації; делегування повноважень; усунення непотрібних взаємозалежностей, розвиток корпоративної культури, що дозволяє підприємству швидко адаптуватися до змін.

Механізм управління конкурентоздатним потенціалом підприємства забезпечує взаємозв'язок і взаємодія підрозділів підприємства і різних напрямів їх діяльності. МУКППП забезпечує отримання синергічного ефекту в цілому для всієї організації, оскільки створює умови для взаємодії і взаємозалежності багатьох функціональних підрозділів.

Ключовим питанням побудови механізму управління конкурентоздатним потенціалом промислового підприємства є розробка його організаційної структури. У літературі виділяють три типи організаційних механізму: координаційний, централізований і матричний. Кожний з організаційних механізмів має свої особливості.

Координаційний організаційний механізм в основному створюється для структур, що містять велику кількість елементів, що визначає складність взаємозв'язків між ними. Відомо декілька варіантів координаційних організаційних механізмів. Характерні особливості різних варіантів:

перший – повна стандартизація всіх правил і процедур;

другою – встановлення ієрархії відповідальності в процесі виникнення проблем;

третій – планування результатів і проміжних показників для встановлення ієрархічних зв'язків застосовується в тих випадках, коли можливе прогнозування;

четвертий – формування горизонтальних координаційних організаційних механізмів, коли необхідна взаємодія декількох підрозділів в складних умовах.

Централізований організаційний механізм містить жорстко встановлені зв'язки, за рахунок яких забезпечується повне підпорядкування всіх структурних підрозділів централізованому органу управління. Такий механізм чітко і однозначно фіксує зв'язки між різними рівнями ієрархії, що дуже часто реалізується за допомогою дублювання функціональних підрозділів на подальших рівнях ієрархії, а це нерідко позначається на фінансових ресурсах, необхідних для створення такого механізму і відповідної структури.

Матричний організаційний механізм визначає зв'язки між різними підрозділами, враховуючи подвійну підлеглість структурних одиниць: по вертикалі і по горизонталі.

На практиці якийсь конкретний тип організаційного механізму зустрічається досить рідко. Доцільніша інтеграція різних типів організаційних механізмів залежно від цілей його функціонування.

Тому, керуючись цілями механізму управління конкурентоздатним потенціалом промислового підприємства, пропонується для забезпечення його функціонування створити координаційний орган матричного типу, який здатний здійснювати інтегральні функціональні зв'язки між підрозділами підприємства

Діяльність координаційного органу повинна бути підкріплена відповідними регламентами і організаційно-розпорядливими документами, що визначають для даного підрозділу правила діагностики, моніторингу і аналізу конкурентоспроможності, порядок надання керівництву підприємства заходів щодо зміцнення відповідного потенціалу. Основні характеристики структури МУКППП повинні бути наступні:

Увесь механізм розчленовується на управління розвитком окремих функціональних потенціалів. Для цього необхідно призначити особу з числа найбільш досвідчених працівників системи, що відповідає за розвиток певної функції. Надалі це обличчя називатиметься відповідальним виконавцем.

Відповідальному виконавцеві в області робіт по забезпеченню конкурентоспроможності підкоряються всі працівники, які по своїх обов'язках пов'язані з реалізацією цих функцій.

Загальне керівництво МУКППП здійснюється топ-менеджерами підприємства.

При керівництві підприємства створюється координаційна рада, в яку входять керівники підрозділів і відповідальні виконавці.

За кожним відповідальним виконавцем закріплюються обов'язки по організації аналізу якості реалізації функцій елементів, створюючих конкурентоздатний потенціал, в досягненні певної мети, що відноситься до цих функцій.

Підсумки аналізу і його результати обговорюються і затверджуються координаційною радою.

Пропонована структура механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства добре поєднується з самою структурою системи, забезпечує гнучкість управління, націлена на досягнення високої якості управління.

Кожен відповідальний виконавець при такій структурі організовує виконання всіх необхідних робіт по управлінню розвитком окремих функцій механізму управління.

В першу чергу, кожен відповідальний виконавець повинен організувати контроль за змінами, що відбуваються, у виробництві і системі управління під впливом множини чинників. Облік змін, що відбуваються, повинен вестися так, щоб кожен виконавець міг швидко отримати необхідні відомості.

Наступний етап – аналіз відповідності якості і рівня управління МУКПП вимогам виробництва. Як методична база проведення такого аналізу можуть служити положення по діагностиці конкурентоздатного потенціалу підприємства і його використання. Методики побудовані таким чином, що можливе розчленовування їх на ряд незалежних спеціалізованих частин, призначених для аналізу окремих елементів, які утворюють конкурентоздатний потенціал підприємства. Таким чином, кожен відповідальний виконавець по виділених елементах має окрему методику. На підставі виконаного аналізу робляться висновку про стан конкурентоздатного потенціалу про використання наявних можливостей, рівень розвитку.

Координаційний орган є центром, що акумулює інформацію з проблеми управління конкурентоздатним потенціалом, формулює конкретні завдання для розробників заходів. Він організовує роботу в двох напрямах: перспективному і поточному. До перспективної роботи відноситься розробка заходів, направлених на підвищення конкурентоспроможності і визначення ресурсів, необхідних для цього. Поточна робота зводиться до контролю і усунення "збоїв", що виникають в процесі виробництва. Крім того, координаційний орган забезпечує відповідні підрозділи інформацією по управлінню.

Підсумковий аналіз зводиться по всіх елементах конкурентоздатного потенціалу підприємства, і на координаційній раді намічаються заходи стратегічного і поточного характеру щодо зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку.

Таким чином, формування механізму управління конкурентоздатним потенціалом підприємства сприяє отриманню синергічного ефекту в цілому для всього підприємства, оскільки забезпечує взаємозв'язок, взаємодію її підрозділів і різних напрямів їх діяльності. Механізм управління конкурентоздатним потенціалом підприємства – це інструмент, правильне використання якого розширює вузькі міжфункціональні канали підприємства і дає можливість формувати і розвивати конкурентоздатний потенціал.