- •8. Братства та їх роль у розвитку культури України.
- •11. Боротьба українців проти асиміляторських заходів Польщі в 16 ст.
- •12. Брестська унія та її вплив на культурне життя в Україні
- •13. Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби
- •14. Розвиток освіти у 16-17 ст.
- •15. Розвиток друкарства в Укр. У 16-17ст.
- •16. Козацькі літописи 16-17ст.
- •17. Вплив української культури на розвиток культурних процесів Росії у др.Пол 17-18ст.
- •18. Українське барокко 17 ст.
- •19. Нові тенденції розвитку образотворчого мистецтва другої половини 16ст-18ст
- •20. Культурно-мистецький процес України у 18 ст
- •21. Розвиток освіти і науки України у 18 ст
- •22. Українське національне відродження наприкінці 18 –перша половина 19 ст
- •23.Архітектура в Україні у XIX ст.
- •24.Тенденції розвитку української літератури XIX ст.
- •25. Образотворче мистецтво в Україні у XIX ст.
- •26. Меценати та колекціонери хіх – на початку хх століття в Україні.
- •27. Розвиток музейної справи в Україні у XIX -- на початку XX ст.
- •29. Реформа освіти другої пол. Хіх ст.
- •32.Політика русифікації української культури в др.Пол. Хіх ст.. Та її наслідки.
- •33. "Просвіти" та їх роль у культурному процесі
- •34. Політичне життя та культурний процес в Україні на початку XX ст.
- •35.Укр культура доби визволних змагань 1917-1920рр.
- •36. Українізація, її суть та наслідкидіяльності.
- •37. .Сутність "2культурної революції" 30-хрр 20ст.
- •43. Духовно-культурне життя урср у др.Пол.50 – пер. Пол. 80 рр. Хх ст..
- •44. Духовно-культурний «вибух» періоду «перебудови».
- •47. Тенденції та напрями розвитку сучасної української культури.
- •48.Сучасна українська література
- •49.Сучасний український живопис
- •50.Сучасна українська архітектура
- •51.Сучасний український кінематограф
- •52.Стан та тенденції розвитку освіти в сучасній Україні
- •53. Стан та тенденції розвитку науки в сучасній Україні
- •54. Проблема захисту сучасного культурно-інформаційного простору
24.Тенденції розвитку української літератури XIX ст.
У ситуації рубежу, яка вище вже була охарактеризована, коли українська мова зберігалася тільки в усному мовленні, і пізніше — в умовах урядових заборон і переслідування — процес становлення української літературної мови набув особливої важливості і особливої складності. М. Грушевський писав: «Мова вирішила долю українського відродження, відновивши розірваний зв'язок між інтелігенцією і народом…»Звідси — й особливості української літератури XIX ст. — народні теми творчості, реалізм і демократизм.
Першим твором народною мовою, який почав процес її оформлення у сучасну літературну мову, стала «Енеїда» І. Котляревського. Пародія на поему Вергілія, де троянський герой Еней показаний козацьким ватажком, була опублікована у Петербурзі у 1798 без відома автора. Вже після її успіху Котляревський доповнив, розширив свою поему, написав музичні комедії «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник».
Гумористичний і сатиричний тон творів Котляревського був підхоплений іншими письменниками, передусім гуртка, центром якого був Харківський університет. Його ректор Петро Гулак-Артемовський писав вірші українською мовою. Отримали популярність байки Євгена Гребінки. Він брав класичні сюжети і додавав їм виразного українського колориту. Пізніше Євген Гребінка переїхав до Петербурга, писав повісті російською мовою, був серед друзів молодого Тараса Шевченка. У 1841 році видав альманах "Ластівка". З цим періодом пов'язана діяльність Левка Боровиковського (1808-1889) - поета-романтика, байкаря.
До харківського гуртка належав також Григорій Квітка-Основ'яненко — основоположник української художньої прози. Його повісті різноманітні: одні — написані з гумором, другі — сентиментальні, треті — дають реалістичні картини (краща — «Сердешна Оксана»), інші просякнуті народними віруваннями і переказами («Конотопська відьма»). Квітка-Основ'яненко перервав традицію використання української мови тільки в комічних жанрах.
Безумовно, переломною в становленні української літературної мови і суспільному визнанні української літератури стала творчість Тараса Григоровича Шевченка. «Його творчість, — писав Михайло Грушевський, — це творчість народу, що досягає відразу, без наступних ступенів, високого інтелектуального розвитку й індивідуальної свідомості і поєднує в своїх творіннях безпосередність народної поезії зі свідомістю літературної творчості». Широко відомі основні віхи життєвого шляху Шевченка: народження у сім'ї кріпаків пана Енгельгарда, рання смерть батьків, робота «в наймах» і у пана козачком, переїзд до Петербурга, знайомство з земляком — художником Іваном Сошенком, викуп з неволі на гроші, виручені від продажу портрета В. Жуковського роботи Карла Брюллова, навчання в Академії мистецтв, участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, арешт і 10-літня рекрутчина з забороною писати і малювати, смерть незабаром після повернення з заслання. Перший «Кобзар» виходить у 1840 році у Петербурзі, через рік — «Гайдамаки». Геніальний поет, Шевченко вніс в українську літературу новий зміст: рішучий протест проти кріпацтва, захист свободи і гідності особистості, захоплення народними і національно-визвольними рухами, заклик до суспільної справедливості. Особистість і творчість Шевченка — символ всієї української культури.