4.Особливості геолого-геоморфологічного стану території

Рельєф

Більша частина У. розташована у межах Туранської низовини, значну частину якої займає пустеля Кизилкум. На півн.-сході і півдні передгір’я і відроги Тянь-Шаню та Гіссаро-Алаю (висоти до 4643 м). Між ними розташовані міжгірські западини: Ферганська, Зеравшанська, Чирчик-Ангренська та ін. Висота хребтів понад 4000 м.

Водойми

Ріки – Сирдар'я, Амудар'я, Нарин, судноплавна тільки Амудар'я.

Єдине велике озеро в Узбекистані – солоне Аральське море, розташоване на північному заході країни на кордоні з Казахстаном. Площа Аральського моря в 1980-1990-х роках сильно скоротилася, оскільки більша частина води рік, які в нього впадають, використовується для зрошування земель. До 1998 берегова лінія Аральського моря відступила місцями на 80 км, а саме море розпалося на три окремих водоймища. На сьогодні можна говорити про Аральське море як колишнє.

Геологія Узбекистану

Територія Узбекистану розташована в межах Урало-Монгольського геосинклінального поясу. Включає епігерцинські гірські споруди Тянь-Шаню і Туранську епігерцинську плиту. Геосинклінальні комплекси Серединного Тянь-Шаню складені в основному теригенними і карбонатними породами девону і карбону, а також магматичними утвореннями. З гранітоїдними породами пов'язані родовища бісмутових і мідно-порфірових руд, з карбонатними — поліметалічні, з вулканогенними — золоторудні родовища.

Геологічна будова Узбекистану

Геосинклінальні складчасті комплекси Південного Тянь-Шаню представлені теригенними породами ордовика-силуру, карбонатними породами девону — нижнього карбону, флішем середнього карбону, моласою пермі, інтрузіями гранітів, ґранодіоритів, сієнітів верхнього карбону — нижньої пермі. На заході герцинські складки Південного Тянь-Шаню розділяються на 2 гілки: північну і південну. В південній зоні виявлені родовища руд вольфраму, молібдену, свинцю, цинку, гідротермальні золоторудні родовища та інші.

У будові міжгірських западин — Ферганської, Ангренської, Приташкентської — беруть участь мезозойсько-кайнозойські платформні утворення — піщано-глинисті, іноді вугленосні, червоноколірні, соленосні, моласа. З цими структурами пов'язані родовища нафти, вугілля, солей, нерудних будівельних матеріалів, сірки, озокериту та інших корисних копалин.

Туранська плита на території Узбекистану включає плато Устюрт, Бухаро-Хівінську і Сурхандар'їнську депресії та Центральнокизилкумське підняття. Фундамент плити складений нижньопалеозойськими кристалічними сланцями; осадовий чохол — товщею переважно теригенних, карбонатних і соленосних осадів кам'яновугільного-четвертинного віку. У накладених прогинах вздовж Південно-Тянь-Шанського глибинного розлому, залягають вулканогенно-осадові і флішоїдно-моласові відклади карбону з інтрузіями гранітоїдів. У Центральнокизилкумському піднятті фундамент представлений герцинідами Південного Тянь-Шаню, а малопотужний осадовий чохол — теригенно-карбонатними відкладами крейди і палеогену. Тут зосереджені родовища руд золота, кам'яної і калійних солей, кам'яного вугілля, колчеданно-поліметалічних руд, нерудних будівельних матеріалів, природного газу, флюориту, графіту, бірюзи та інші.

Гідрогеологія Узбекистану.

За геол.-структурними і гідродинамічними особливостями на тер. У. виділяються дві великі гідрогеологічні області: Тянь-Шанська і Аральська.

Перша гідрогеол. область включає басейни тріщинних і тріщинно-карстових вод палеозойських гідрогеол. масивів та артезіанські басейни. Води гідрогеол. масивів прісні, гідрокарбонатно-кальцієвого і гідрокарбонатно-натрієвого складу, дебіти джерел до 100 л/с. Ґрунтові і пластові води артезіанських басейнів прісні і слабкосолонуваті (1-3 г/л). На глибокозанурених ділянках мінералізація досягає ступеня розсолів.

Друга гідрогеол. область включає фрагменти платформних артезіанських басейнів, а також Центральнокизилкумську групу гідрогеол. структур. У Центр. Кизилкумі і Сирдар’їнському артезіанському бас. розвинені прісні і слабкосолонуваті пластові води. В Устюртському і Амудар’їнському бас. ґрунтові води строкатої мінералізації (від прісних до солоних), води крейдового і юрського комплексів – перев. слабкі і міцні розсоли.

Осн. експлуатаційні запаси прісних ґрунтових і субнапірних вод містяться в четвертинних алювіальних і алювіально-пролювіальних відкладах, дебіти самовиливних свердловин до 100 л/с.

Сейсмічність Узбекистану.

Територія Узбекистану характеризується підвищеною сейсмічністю. Зони найбільших землетрусів: Чаткальський, Байсунтау, Пскемський хребти, Каржантау, східна частина Ферганської долини.

Вогнища землетрусів приурочені до перетину ортогональних систем розломів північно-західного і північно-східного простягання, що розділяють літосферу на великі блоки. Найсильніші – 9-10-бальні землетруси. Західні райони Узбекистану відносно слабкосейсмічні, однак і тут відомі великі землетруси. Їх вогнища розташовані у верхній частині земної кори на глибині від 3-5 до 25-30 км.

Глибина гіпоцентрів збільшується із зростанням магнітуди і розмірів вогнищ землетрусів.