4. Теорії та властивості управління.
Властивості процесу управління
Процес управління має низку загальних властивостей, головніші з яких є: безперервність; циклічність; послідовність; мінливість; сталість; відповідність.
Безперервність даного процесу обумовлена самою природою управління, пов'язана з необхідністю постійного впливу на відповідні об'єкти. У процесі управління робиться оцінка стану об'єкта впливу, виявляються проблемні ситуації, визначаються цілі та завдання, ведеться пошук шляхів їх вирішення, організовується виконання накресленого, потім оцінюються досягнуті результати і виявляються нові проблеми.
Циклічність процесу управління проявляється в закономірному повторі зазначених основних операцій. їх одиничний, одноразовий обіг - від виникнення проблеми і до її вирішення - отримав назву управлінського циклу.
Послідовність полягає в поетапному виконанні окремих дій щодо досягнення конкретної мети, яка є кінцевим результатом діяльності системи і її структурних підрозділів.
Мінливість виявляється в постійній зміні процесу управління за спрямованістю, проблематикою, характером перебігу.
Сталість виявляється у виникненні й відповідному закріпленні форм та каналів перебігу процесу управління.
Відповідність виявляється на практиці, коли люди розумно вирішують питання стосовно співвіднесення цілей і засобів їх здійснення, ураховуючи, що мета має визначати не тільки зміст процесу управління, але й засоби управління. Яка ставиться мета, такі повинні використовуватися засоби. Іншими словами, якщо ставиться гуманна та шляхетна мета, то й засоби потрібно використовувати гуманні і шляхетні. З іншого боку, очевидно, що низькі цілі не можна здійснити гуманними і шляхетними засобами.
Разом з тим управлінський процес здійснюється комплексно, з урахуванням всіх проблем, які існували і можуть виникнути в ході діяльності всіх структурних підрозділів і середовища, в якому існує система, тобто здійснюється за різними напрямками.
5. Управління як наука.
Управління – це складна наука, свідчить головний аргумент науковості – наявність загальних принципів управління, що визначають різні аспекти управління системами.
Істотний внесок у розвиток теорії управління зробили математика, статистика, інженерні науки. На сьогодні ключовою характеристикою науки управління є заміна словесних міркувань і описового аналізу моделями, символами і кількісними значеннями. Цей факт підтверджує те, що управління є наукою, хоч і досить молодою.
Управління зазвичай здійснюється в системах «людина — техніка», «людина — технологія», «людина — природа», «людина — техніка (технологія) — природа» та ін., але відбувається це саме тому, що в них первинною, «керуючою» складовою виступає людина, та й створені вони з метою обслуговування інтересів саме людини. Будь-яка система, будь-яке явище і речовина природи набувають для людини сенс тільки в разі співвідношення їх з потребами, інтересами і цілями життєдіяльності людини. Тому управління починається тоді, коли в яких-небудь взаємозв'язках, відносинах, явищах, процесах наявні свідомий початок, інтерес і знання, цілі й воля, енергія і дії людини. Отже, управління як суспільне явище — це свідома діяльність, свідоме регулювання (впорядкування) суспільних відносин.
Управління знаходиться я низці явищ «другої» (штучної) природи, які виникли і розвинулись протягом всієї історії людської цивілізації. Воно утворене людьми з метою свідомої саморегуляції їх життєдіяльності й залежить від стану суспільства, його закономірностей і форм, ідеалів і цінностей, від рівня розвитку й організації людського потенціалу.
Управління є необхідною функцією суспільного життя. Його мета полягає в організації спільної діяльності людей, їх окремих груп та організацій, забезпеченні координації і взаємодії між ними, а його суть — у здійсненні керуючого впливу на певні об'єкти. У кожний певний історичний момент управління відтворюється відповідним суспільством, існує для нього, за рівнем його розвитку характеризується та вдосконалюється. У глибоких і активних взаємозв'язках зі всією системою організації і функціонування суспільства, у підтримці її динаміки, раціональності, ефективності й віддзеркалюється «секрет» управління. Тому управління виступає однією з найскладніших, найвідповідальніших сфер практичної інтелектуальної діяльності людей. Це сфера, від стану якої в основному залежать добробут суспільства, доля кожної людини.