Семінарське заняття № 1

І. Міжнародні та регіональні організації з інтелектуальної власності

ІІ. Міжнародні договори угоди в сфері інтелектуальної власності

ІІІ. Міжнародні і національні системи класифікації об’єктів промислової власності

1. Міжнародне співробітництво в сфері інтелектуальної власності

Необхідною умовою для ефективного створення і використання об'єктів інтелектуальної власності (ІВ) є наявність міжнародних систем правової охорони інтелектуальної власності. Проблеми, пов’язані з дослідженням значення міжнародного співробітництва країн в сфері ІВ, досліджувалися вітчизняними й зарубіжними вченими і були висвітлені в роботах Андрощук Г.О., Сударікова С.О., Меггс П.Б., Потєхіної В.О. та інших.

Нині розвиток міжнародної торгівлі вимагає створення глобальної системи охорони ІВ, що обумовлює процес гармонізації світового законодавства: країни укладають двосторонні і багатосторонні договори, приєднуються до міжнародних угод, таким чином поступово приводячи національні режими охорони відповідно до світових стандартів [2].

Міжнародна система охорони інтелектуальної власності спрямована на формування єдиних підходів до забезпечення її прав. Комплекс заходів щодо міжнародного співробітництва координує Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), що є однією із 16 спеціалізованих організацій в системі ООН. ВОІВ сприяє розвитку культури ІВ, включає ІВ у політику і програми національного розвитку держав-членів, розробляє міжнародні закони і норми в галузі створення, використання, захисту, охорони та обігу ІВ, надає послуги в рамках глобальних систем охорони в області ІВ, сприяє підвищенню ефективності процесу управління і допоміжних процесів у ВОІВ.

Наша держава є країною-учасницею міжнародних угод, які зобов’язують забезпечення виконання підписаних норм і створення дієвого державного апарату захисту прав ІВ з особливою увагою до судової системи. На даний момент ВОІВ нараховує 184 члени, в тому числі і Україну. Штаб-квартира цієї організації знаходиться у місті Женева, Швейцарія.

На міжнародному рівні також діють регіональні міжнародні організації, задачами діяльності яких є забезпечення правового захисту створення, використання, обігу об`єктів ІВ.

Європейська патентна організація (ЄПО) — міжурядова організація європейських держав, спрямована на розширення їх взаємозв`язків - робітництва у сфері охорони винаходів, метою якої є запобігання дублюванню діяльності патентних служб різних країн, що забезпечується видачею Європейського патенту, тобто має на меті узгодження національного патентного права з Конвенцій про видачу європейських патентів. Структуру ЄПО становлять Європейське патентне відомство, основним завданням якого є видача європ. патентів, та Адміністративна рада — орган, що визначає фінансову політику організації, контролює діяльність і призначає керівника.

Євразійська патентна організація має власну патентний-інформаційну систему, що забезпечує доступ до світових, регіональних і національних фондів патентної документації. Інформація про євразійських патентних повірених міститься у відповідному реєстрі патентного відомства. Головне завдання Євразійського патентного відомства полягає в тому, щоб приймати заявки і видавати євразійські патенти, діючі на території держав-учасників Євразійської патентної конвенції.

На африканському континенті діють дві організації подібного напрямку діяльності – Африканська організація ІВ та Африканська регіональна організація промислової власності. Африканська організація ІВ діє до Угоди про створене єдине патентне відомство, розташоване в м. Яунде (Камерун). Прийняте законодавство у сфері охорони промислової власності з багатьох положень близьке до відповідного законодавства Франції.

Африканська регіональна організація промислової власності (АРОПВ) створена у грудні 1976 року на Дипломатичній конференції англомовних країн Африки в м. Лусака (Замбія). У країнах-учасницях АРОПВ єдине законодавство у сфері охорони ІВ відсутнє, тому патент, виданий Відомством цієї Організації, отримує статус національного тільки після спеціаль­ного схвалення його відомством країни-учасниці.

Глобальне регулювання у сфері ІВ відбувається відповідно до угод, прийнятих ВОІВ. Вони встановлюють обов`язкові для всіх країн-учасниць стандарти охорони ІВ.