42.Види витрат.

Розрізняють декілька видів витрат виробництва.

З позиції феномена рідкісності витрати виробництва фірми мож­на класифікувати як явні (або зовнішні, фактичні чи грошові) та неявні, (приховані або внутрішні). Явні витрати виробництва — це ті, що набувають форми явних (гро­шових) платежів постачальникам чинників виробництва й незавер­шених виробів. До них належать оплата сировини, матеріалів, комп­лектуючих виробів, палива, заробітна плата, оплата транспортних послуг, амортизаційні відрахування, орендна плата за нерухомість, устаткування тощо.

Явні (або зовнішні) витрати виробництва — це плата за ресурси, що не належать власникам фірми, або ті грошові витрати, що їх фірма робить зі «своєї кишені». Специфікою цих витрат є те, що здійснюється їх суворий бухгалтерський облік, їх відображують на рахунках і в балансі фірми. Тому вони називаються бухгалтерськи­ми витратами фірми.

В процесі виробництва фірми часто вона використовують ресурси, що належать власникам фірми чи фірмі як юридичній особі. Вони мають вартісну оцінку, але не передбачені контрактами, обов’язковими для явних платежів, і тому виступають як такі, що фірмою не оплачуються. З позицій фірми такі витрати дорівнюють грошовим платежам, які фір­ма могла б одержати самостійно, використовуючи ці ресурси альтер­нативно. Вони і є неявними (або прихованими) витратами. Сутність цього виду витрат виробництва розкриває такий приклад.

Власник автосервісної фірми працює сам і наймає двох працівників. Приміщення, в якому розташована фірма, є влас­ністю її господаря. Протягом місяця виручка становила 11000 грн. При цьому матеріальні витрати (матеріали, електроенергія, запчасти­ни) дорівнювали 3000 грн, а заробітна плата робітників — 4000 грн. Отже, явні витрати виробництва становлять: 3000 + 4000 = 7000 грн. Проте тільки цим витрати не обмежуються. Для того, щоб здійснюва­ти підприємницьку діяльність, потрібне приміщення. У цьому випад­ку воно є власністю господаря фірми. Однак він міг його використати альтернативно, здавши в оренду, і отримати дохід у розмірі 1000 грн на місяць. Проте він його не отримає, бо використовує у власній під­приємницькій діяльності. Тому цей неотриманий дохід повинен включатися до складу витрат виробництва як неявні витрати.

Крім того, власник фірми бере участь у її функціонуванні своєю працею. А коли б він сам не працював, а свою працю використав альтернативно, скажімо, найнявся на роботу до іншого підприємця, та отримав би дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 2000 грн. Отже, загальна сума неявних витрат становить 3000 грн.

З наведеного прикладу видно, що неявні витрати мають прихова­ний характер і, як правило, не відображаються в бухгалтерській звіт­ності фірми. Тому їх ще називають внутрішніми витратами.

Отже, повні витрати будь-якого виду господарської діяльності (їх ще називають економічними) мають містити, крім явних, грошових витрат, ще й неявні, або альтернативні.

У підприємницькій діяльності виділяють і такий вид витрат, як неповоротні. Це здійснені раніше витрати, які за жодних умов повер­нути не можна.

Наприклад, фірма займається перевезенням ванта­жів. Для цього їй потрібен склад. Щоб його купити, фірма витрачає 12000 грн. Виготовлення рекламної назви фірми на приміщенні складу коштувало 500 грн. Якщо фірма припиняє свою діяльність, то вона може продати склад і повернути витрачені на його придбання 12000 грн. Проте витрати на рекламну вивіску фірма повернути не зможе. Це і є неповоротні витрати.