Розпорядження

Розпорядження — це акт управління, вимога до підлеглих для вирішення окремих питань. Розпорядження видають заступники директора, голови правління, керівники служб у межах наданих їм законом прав, які записані у Положенні про лінійні або функціональні підрозділи організації.

Наприклад, заступник директора організації з економіки видає розпорядження по економічному відділу, бухгалтерії, фінансовому відділу.

Розпорядження видається за конкретним випадком відхилення від заданої програми і повинно зберігати інтереси інших служб.

Розпорядження відрізняється від наказу тим, що його можна оскаржити у першого керівника організації.

Аналогічно наказу текст розпорядження має констатаційну і розпорядчу частини.

У констатаційній частині вказується ціль або причина видання розпорядження.

Розпорядча частина починається словом "ПРОПОНУЮ" — дії, що пропонуються.

У констатаційній частині необхідно використовувати стійкі формулювання типу "у відповідності", "у зв´язку", "в цілях" та ін.

Наприклад: У зв´язку з закордонним відрядженням завідувача відділом маркетингу Сіренко Т.1. покласти виконання його обов´язків на головного спеціаліста Самсонова М.П. з 01.04.20 р.

Розпорядження має такі реквізити:

найменування структурного підрозділу (якщо розпорядження видається його керівником);

назва виду документа (розпорядження);

дата;

індекс;

місце видання;

заголовок до тексту;

текст;

підпис;

візи.

Видавцями розпорядження можуть бути організації, структурні підрозділи або посадові особи.

В останньому пункті розпорядження вказуються особи, на яких покладається контроль за виконанням розпоряджень.

У державній службі розпорядження видають Кабінет Міністрів України, держадміністрації та виконавчі комітети місцевого самоврядування в межах наданих законом прав для розв´язання оперативних питань

Рішення

Рішення приймають місцеві органи державної влади та управління — місцеві держадміністрації, місцеві ради самоврядування, а також інші колегіальні органи — колегії міністерств та відомств, науково-технічні та інші ради, комітети, але у цих випадках рішення не є самостійним розпорядчим документом, а входять у склад протоколу засідання колегіального органу. Проект рішення колегіального органу візується особою яка його склала, керівником підрозділу, який вносить проект рішення, вказаними у проекті виконавцями, юрисконсультом, а також посадовими особами, відповідальними за виконання рішення.

Текст рішення складається із констатаційної та розпорядчої частини.

У констатаційній частині вказуються причини видання або цілі, які повинні бути досягненні при його виконанні. Якщо рішення видається на основі розпорядчого документа вищого органу, то в констатаційній частині вказується назва, номер, дата, заголовок цього документа, а також наводиться зміст того розділу документа, що відноситься до діяльності колегіального органу, який приймає рішення.

В розпорядчій частині вказується назва колегіального органу або виконкому що приймає рішення, потім — слово "Вирішив" прописними буквами на окремій строчці.

Якщо є необхідність, то розпорядчу частину рішення ділять за пунктами і в кожному з них вказують виконавця (організацію, структурний підрозділ і посадових осіб), дію і строк її виконання.

В останньому пункті розпорядчої частини рішення вказується посада, прізвище та ініціали особи, на яку покладається контроль за виконанням рішення.

Рішення підписує голова та секретар колегіального органу. Вони не можуть змінювати зміст тексту рішення. При редагуванні прийнятого рішення зміст тексту не повинен змінюватися. Датою рішення є дата його прийняття на засіданні колегіального органу.

Витяги із рішення колегіального органу розсилаються організаціями особам, яких безпосередньо стосується те або інше рішення у п´ятиденний строк.