3. Адаптація у фоновому середовищі: її види та характеристики.

Адаптація — пристосування, процес пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища; пристосування будови і функцій організмів до умов навколишнього середовища (у фізіології — короткочасна адаптація, у біології — довгострокова а., протягом життя); соціально-психологічна адаптація є пристосуванням індивіда під групові норми, й навпаки — інтереси соціальної групи до окремого індивіда даної групи; скорочення та спрощення друкованого текст

 Адаптація як процес взаємовпливу і взаємопроникнення, в першу чергу, торкається безпосередньо особистості, її цілей, установок, далекоглядних планів можливостей їх реального втілення.

Будь-яка можливість має певний ступінь ймовірної реалізації. З одного боку, це залежить від суб’єкта, який робить свідомий вибір, з іншого боку, можливі обмежуючі дії суспільного середовища. За певними можливостями в суспільстві стоять відповідні соціальні сили, тому успіх у здійсненні тієї чи іншої можливості визначається конкретним співвідношенням цих сил. Важлива роль у перетворенні можливості на дійсність належить суб’єктивному фактору, репрезентованого активно діючим суб’єктом, який не лише реалізує наявні можливості, а створює нові можливості. Відповідно “адаптивна можливість” є інтегральною характеристикою потенційної успішності адаптації, що визначається індивідуальними особливостями адаптанта та адаптаційного середовища. Саме адаптивна можливість виступає в якості показника, з допомогою якого можна оцінити та спрогнозувати результати адаптації конкретного суб’єкта та віднайти об’єктивні перешкоди адаптації.

При розгляді адаптивної можливості в якості показника “успішності-неуспішності” адаптаційного процесу слід зважати на те, що навіть високий рівень адаптивної можливості у змозі нівелюватися позаособистісними чинниками ситуаційного характеру, наприклад, конкурентними відносинами, відсутністю підтримки, відповідних фінансових ресурсів тощо.

Ефект адаптації може бути показаний протягом геологічного проміжку часу, або протягом життя одного індивіда чи групи.

Організми, що адаптовані до свого оточуючого середовища, здатні до наступних дій:Отримувати повітря, воду, їжу та поживні речовини;Пристосовуватись до фізичних характеристик оточуючого середовища, таких як температура, освітленість та вологість;Захищатись від природніх ворогів;Розмножуватись;Реагувати на зміни оточуючого середовища.

Адаптації можуть бути структурними, фізіологічними, або адаптаціями поведінки.

Структурні адаптації — це спеціальні частини організму, що допомагають йому виживати в природних умовах. Наприклад, такими адаптаціями можуть бути колір шкіри, форма тіла, або видозміни покривів.

Адаптації поведінки — це видозміни поведінкових реакцій організму у відповідь на зміни в оточуючому середовищі. Наприклад, це можуть бути умовні або безумовні рефлекси.

Фізіологічні адаптації — це системи всередині організму, що дозволяють виконувати деякі біохімічні або фізіологічні процеси — секрецію отрути, підтримання температури тіла, нейтралізацію токсинів при травленні і т. ін

1. Підвиди[

   1. МаладаптаціяМожливою є ситуація, коли деяка перевага, що її надає адаптація, з часом зменшується, аж до стану, коли минула адаптація стає шкідливою для виживання виду. Таке явище відомо під назвою «маладаптація», і може зустрічатись серед рослин, тварин або людей в таких областях як біологічні процеси, психологія, та безумовні рефлекси.

   2. АкліматизаціяАдаптація виникає та стабілізується протягом поколінь, що змінюють одне одного; акліматизація ж відбувається на проміжку часу всередині життєвого циклу однієї особини, і звичайно пов'язана з набагато менш критичними впливами оточуючого середовища. І включає в себе адаптацію до декількох чинників (впливів навколишнього середовища), які діють на організм одночасно.

   3. Аклімація[Існує також поняття, аклімація, яка на відміну від акліматизації характеризує стан адаптації (пристосування) організму до одного чинника, наприклад температури, вологості….

Білет №13