37. Кму у системі органів виконавчої влади

КМУ в своїй діяльності керується КУ та законами України, актами ПрУ.

Загальні засади правового становища КМУ встановлено в розділі VI КУ. Відповідно до ст. 113 КУ КМУ є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він відповідальний перед ПрУ та підконтрольний і підзвітний ВРУ в межах, передбачених у статтях 85,87 КУ (розгляд і прийняття рішення про схвалення Програми діяльності КМУ; надання згоди на призначення ПрУ Прем'єр-міністра України; здійснення контролю за діяльністю КМУ; вирішення питання про відповідальність КМУ тощо).

КМУ виконує свої функції у сфері виконавчої влади в тісному взаємозв'язку з ПрУ, бере участь у розв'язанні тих завдань, які ставить Президент перед КМУ. Діяльність КМУ врегульована ЗУ «Про КМУ».

До складу КМУ входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.

КМУ забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики в сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки й культури, охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; розробляє й здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціально-культурного розвитку України; організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи. КМУ забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України й забезпечує виконання затвердженого ВРУ Державного бюджету України; здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

38. Класифікація адміністративних послуг

Адміністративна послуга — це спрямована на забезпечення умов для реалізації суб'єктивних прав фізичної або юридичної особи публічно-владна діяльність адміністративного органу, яка здійснюється за заявою особи.

Виокремлення відносин щодо надання адміністративних послуг:

1) дозволяє змінювати характер відносин між адміністративними органами і приватними особами;

2) уможливлює відмежування публічно-службової діяльності адміністративних органів від їхньої господарської діяльності;

3) може використовуватися для розмежування діяльності органів влади з вироблення політики (розробки політичних програм, нормативних актів) і поточного адміністрування (залагодження конкретних життєвих ситуацій).

Кожна адміністративна послуга повинна мати такі ознаки:

1) надання за заявою особи;

2) надання заради забезпечення умов для реалізації суб’єктивних прав конкретної особи;

3) надання адміністративними органами (насамперед ОВВ та ОМС) й обов’язково шляхом реалізації владних повноважень. Адже адміністративний орган володіє "монополією" на надання конкретної адміністративної послуги;

4) право на отримання особою конкретної адміністративної послуги та відповідні повноваження адміністративного органу мають бути безпосередньо передбачені законом;

5) результатом адміністративної послуги в процедурному значенні є адміністративний акт (рішення або дія адміністративного органу, якими задовольняється клопотання особи). Такий адміністративний акт має конкретного адресата - споживача адміністративної послуги, тобто особу, яка звернулася за даною послугою.

Отже, адміністративна послуга - це публічно-владна діяльність адміністративного органу, спрямована на забезпечення умов для реалізації суб’єктивних прав фізичної або юридичної особи і здійснювана за її заявою.

За критерієм платності адміністративні послуги можуть поділяти на платні й безоплатні для особи. Залежно від суб'єкта, який надає адміністративні послуги, їх можна поділити на державні адміністративні послуги і муніципальні (комунальні) адміністративні послуги. Важливими є насамперед ті класифікації, які мають практичне значення, тобто дають можливість давати рекомендації щодо покращення системи надання адміністративних послуг.

Одним із таких критеріїв класифікації можна назвати рівень встановлення повноважень щодо надання адміністративних послуг та правового регулювання процедури їх надання, зокрема:

- адміністративні послуги з централізованим регулюванням (закони, акти Президента, Кабінету Міністрів та центральних органів виконавчої влади);

- адміністративні послуги з локальним регулюванням (акти органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади);

- адміністративні послуги зі «змішаним» регулюванням (коли здійснюється водночас і централізоване, й локальне регулювання).

Наступним критерієм класифікації адміністративних послуг, є зміст адміністративної діяльності щодо надання адміністративної послуги. Це зокрема, реєстрація, надання дозволу (ліцензії), сертифікація, атестація, верифікація, нострифікація, легалізація, встановлення статусу тощо.

Можна класифікувати адміністративні послуги за галузями законодавства, точніше, за предметом (характером) питань, за розв'язанням яких звертаються особи до адміністративних органів. Серед них можна виділити підприємницькі (або господарські), соціальні, земельні, будівельно-комунальні, житлові та інші види адміністративних послуг.