12.Адміністративно-територіальний устрій, його сутність

Основною функцією регіону є проведення на місцях державної економічної політики.

Головним завданням регіональної економічної політики є вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем.

Регіон (область) має господарське та політичне керівництво, яке здійснює управління всім регіонально-економічним комплексом. Вони приводять в рух всі регіональні процеси відтворення суспільного продукту, робочої сили, природно-ресурсного потенціалу. 

Автономія – це право самостійного здійснення державної влади або управління, що надається окремій частині держави та здійснюється в межах Конституції України.

Регіони за своїм статусом не є рівнозначними. Так, область має менші права у економічному і політичному відношенні, ніж автономія.

Основні відмінності між областю та автономією наведено у табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Основні відмінності між областю та автономією

Область	Автономія
Не може видавати постанови і законодавчі акти	Можливість видачі актів і постанов в рамках Конституції України
Не може вносити корективи до законодавчих актів та рішень уряду, навіть тоді, коли ці рішення стосуються конкретної території. Може доповнювати прийняті рішення за умови погодження з центральними органами влади	Може вносити корективи до законодавчих актів та рішень уряду тоді, коли ці рішення стосуються території автономії

Для підтримки стабільності політичної ситуації та ефективного функціонування економіки на регіональному рівні доцільна реалізація таких функцій:

дотримання законності при проведенні економічної (макроекономічної) політики в регіоні;

впровадження у виробництво досягнень науки та передових технологій, створення умов для всього нового і прогресивного;

впровадження нових методів виробництва, енергозберігаючих та ресурсозберігаючих технологій, різних форм організації виробництва;

запровадження чіткої системи заходів для оновлення обладнання, залучення інвестицій і на цій основі вдосконалення відтворювальних процесів виробництва;

організація ефективного управління регіонами на основі виконання його функцій, таких як планування, організація, регулювання, аналіз, облік, мотивація, контроль;

забезпечення процесу виробництва конкурентоспроможної продукції для задоволення потреб ринку і вивчення можливостей експорту;

раціональне використання економічного і природоресурсного потенціалів.

13.Економічне районування України

Виділяють адміністративно-територіальний поділ країни, економічне районування, проблемне економічне районування.

Адміністративно-територіальний устрій – це розподіл території держави на певні частини з метою раціональної організації управління народним господарством і соціально-культурним будівництвом на місцях.

Сучасна система адміністративного устрою України представлена Автономною Республікою Крим, областями, районами, містами, районами в містах, селищами та селами.

Адміністративна область – це значна частина території України, що має чіткі певні межі та систему органів місцевої влади і управління, які перебувають в обласному центрі.

Адміністративних областей в Україні – 24, крім того виділені два міста з особливим статусом – Київ та Севастополь. Кожна адміністративна область і Крим ділиться на адміністративні райони.

Районування – це класифікація території, на підставі якої встановлюється її різноманіття і народне господарство упорядковується у певну систему.

Економічне районування – це науково обґрунтований розподіл країни на економічні райони, які склалися історично або формуються в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного розподілу праці.

Економічний район – це територіальна частина народного господарства країни, якій органічно притаманні географічна цілісність та економічна спільність інтересів.

Основна мета економічного районування – удосконалення стратегії соціально-економічного розвитку, поліпшення адміністративно-територіального поділу держави як основи для розробки ефективної економічної політики.

Основним завданням економічного районування є поділ території на райони з цільовими установками для вирішення локальних (місцевих) економічних і соціальних проблем регіону.

Напрямки реалізації районування зводяться до вирішення:

1)    економічних проблем:

підвищення ефективності територіальної організації виробництва;

удосконалення управління соціально-економічним розвитком;

2)    соціальних проблем:

підвищення рівня життя населення;

поліпшення соціально-культурної сфери;

3)    екологічних проблем:

раціонального природокористування;

охорони навколишнього середовища.

Наслідки економічного районування території приведені на рис. 3.1.